Mos Def "The Ecstatic" (2009)

Почесний бруклінець, актор і репер Mos Def в кооперації з Madlibом записав лаконічний диск веселих мелодій.

Стьоб Мос Дефа спочатку крутиться навколо боллівудських пісноспівів індійських сексапілок. Згодом перелітає на суміжну територію кіношних семплів. Транзитом встигає побавитись в крутого бедбоя під загрувлені духові ("Life in Marvelous Times"). Де закінчуються кіношні семпли ("Auditorium") – починаються мультяшні ("Revelations"). Психоделічні мотиви не збиваються до купи, як спутані телятка, а в кожній маленькій історії створюють свою нюансну різноманітність.

Де Боллівуд затихає в нірвані – з'являються більш наближені території. Олдскульні салюти передаються в райони десь De La Soul ("Casa Bey"). Перед тими районами кружляють моменти впізнаваного електро. Доходячи до акустики – вилазить афробіт ("Quiet Dog Bite Hard"), інтелігентне фортепіанко ("Priority") і мексиканські кабальєри ("No Hay Nada Mas"). У відповідних моментах Mos Def звалюється у реггі ("Workers Comp."), джаз ("Roses") і фанк ("History"). Біт ще більше віддаляється, але не розчиняється аж назавжди.

Бугімен рулить і "The Ecstatic", без зайвих виїбонів та звучочків, пофігістично котиться на високі місця в хіт-парадах. Супер.

1. Supermagic
2. Twilite Speedball
3. Auditorium (feat. Slick Rick)
4. Wahid
5. Priority
6. Quiet Dog Bite Hard
7. Life in Marvelous Times
8. The Embassy
9. No Hay Nada Mas
10. Pistola
11. Pretty Dancer
12. Workers Comp.
13. Revelations
14. Roses (feat. Georgia Anne Muldrow)
15. History (feat. Talib Kweli)
16. Casa Bey

Regina Spektor "Far" (2009)

Колишня москвичка, а тепер майже ньюйоркиня Regina Spektor з новим альбомом після попереднього "Begin to Hope" (2006), який розсипався перлами шлягерів а-ля "Fidelity" чи "On the Radio".

Кабарешний пофігізм нікуди не вивітрився. Зі старту згадуються найкращі епізоди "Begin to Hope". Ранкова радість дівчинки-пострибунки казковими галявинами – також. Регіна – така собі хуліганиста Червона Бейсболочка на карті США ("The Calculation", "Folding Chair", іронічна "Dance Anthem of the 80s"). Академічну школу не пропити і класичні обертони тут як тут. Ліллі Ален може йти гуляти лісом зі своїми дурними бойзфрендами.

У райдужному житті Червоних Бейсболочок бувають й сумні моменти, які у відповідності з академічною освітою виливаються у мінімалістичні фортепіанні баладки ("Eet", "Laughing With", "Human of the Year", "Genius Next Door", "Wallet") чи романтичні перегони ("Blue Lips", "Machine", "Two Birds", "One More Time with Feeling").

З мінусів – якийсь занадто пафосний "Genius Next Door". З плюсів – вокал + треки "The Calculation", "Laughing With" і "Dance Anthem of the 80s". Сила альбому концентрується не в декількох розкрутках, як на попередньому диску, а розливається більш інтимними місцями. Так що, можна написати, що "Far" – просторово цікавіший альбом, ніж точковий і вже неодноразово згаданий "Begin to Hope".

1. The Calculation
2. Eet
3. Blue Lips
4. Folding Chair
5. Machine
6. Laughing With
7. Human of the Year
8. Two Birds
9. Dance Anthem of the 80s
10. Genius Next Door
11. Wallet
12. One More Time with Feeling
13. Man of a Thousand Faces

Fabuła "Dzieło Sztuki" (2009)

Реперська братва з Білостоку з розгону забирається в топи польських сайтів. Хоча диск американських старів хіп-хопу The Rapsody/Various Artists "Overture: Hip Hop Meets Classic" й вийшов в 1998 році, його флюїди розкручуються горизонтами до цього часу.

На мікс хіп-хопу і класичного саунду запригнула й білостоцька Fabuła. Поєдання зрозуміле і логічне, як й той факт, що геттовикі так зацінили фірму Lacoste. Семплів оперет позаминулого століття на "Dzieło Sztuki" не зустрінеш, але вагома роль фортепіанного мистецтва в середовищі соціально-гострої читки – забезпечена. І фортепіанко тут рулить дай боже.

Крім хорового співу ангелів небесних (+ оркестровки) можна зрозуміти, що білостоцька кліка добре ознайомлена з останніми альбомами Nasa (плюс інша реперська братія, ті ж Wu Tang Clan), One Day As A Lion та знає, що таке Pixies. В тектах наявні традиційні труднощі лайфу в районі, індивідуальна позиція, лондонські емігранти, цитатна кінематографія, приватні армагедони та інші душевні переживання.

На відміну від Hemp HruFabuła тримається пєкалєм протягом всього альбому. Жирний качаючий біт. Агресія читки. Скретчі на місці. Грозові хмари в найважчі моменти. Постріли і гільзи. І, безперечно, класичний саунд витягує альбом на гора з-за допомогою створеного контрасту з репуванням.

Хітовість альбому з 2 по 4 трек концентрується в "Proforma", який стає першою надвершиною альбому. 2-й період відзначається "Sila, Szacunek I Szmal". "Zyczenie Smierci" наливається 9-м валом. Апокаліптика приходить на "Kochaja, Nienawidza".

Війна не зупиняється до ураганних скрипок "Miasto Boga", щоб розридатись оркестрованим дощем на "Co Z Ta Polska". Фанкові бляді вириваються на фрідом в "Dziela Sztuki", щоб дотягнутись до 2-ї надвершини альбому – "Odwilz" (найбільш ліричної штуки диску). "Dorzuc Do Interesu" не підкачує натиску попередньої частини, як й "Woda Tank Klan" та фінішні (ще більші накручені) треки.

10000 вольт. Непідготовленим краще не підходити.

1. Prolog (Ciag Dalszy Nastapil)
2. Szykuj Sie feat. HST
3. Made In Tu
4. O Czym Myslisz
5. Proforma feat. Skazani Na Sukcezz
6. (Nie)Zwykly Chlopak Z Podlasia
7. Sila, Szacunek I Szmal
8. Zyczenie Smierci feat. Miodu, Pih, Ero, Ten Typ Mes
9. Kochaja, Nienawidza feat. Lukasyno
10. Z Zimna Krwia
11. Wschodnia Sztuka Walki feat. Fama Familia
12. Miasto Boga feat. Jopel
13. Co Z Ta Polska
14. Dziela Sztuki feat. Tetris
15. Odwilz
16. Dorzuc Do Interesu feat. PTP
17. Woda Tank Klan
18. Na Rewirach ''''09 feat. Cira
19. Pieklo, Czysciec, Raj
20. Epilog

Vuk "The Plains" (2009)

Якщо Регіна Спектор відповідає за Червону Бейсболочку з людським обличчям, то американсько-фінський інтернаціонал Vuk – вартові темної сторони Таємничого лісу. Театр на дерев'яних роликах заганяється в атмосферку затемнених нерозумінь та подвійних значень.

Русалки дають фолкового гопака на гілках тисячелітніх дубів. В інших місцях водяться психофолкні академіки з характерними салютами останньому альбому Paavoharju ("Red-Beard"). Відьми накручують свої шабаші навколо готичних шпилів (зрозуміло, що звучить орган). Єдину, приблизно оптимістичну річ можна знайти в "Gramophone & Periscope".

Усе інше – інструментарій ігор загублених душ (з ксилофончиками і акордеончиками). Інколи, такий собі Mercury Rev з чорного входу. Рок-опера The Decemberists "Hazards Of Love" знайшла гідних супротивників. Хоча чому гідних? Набагато кращих, зрозуміліших і чистіших. Яку карнавально-обрядову какофонію вони заводять на "Barefoot in Arizona". Тут хіба що PJ Harvey зрозуміє усю блядськість їх жіночої душі.

Як і ще більший хаос в народно-фріджазовому салюті футбольному Рікі Мартіну в "Kiss the Assassin". Один з найкращих простібонів в цьому сезоні. А засвінгований вальсик з переростанням в приджазовану самбу і шансон "All My Worries" свідчить про те, що у лісових відьм в пошані не тільки прерафаеліти, але й чорний гумор (Даха Браха має сторчатись від цього треку). Як пишуть в тегах – експериментальний фолк.

Прощавальний "The Plains" виносить на берег усю красу цього альбому, де навіть хітовість "Red-Beard" можна, приблизно, вважати поп-стандартом.

1. Flint in the Pines
2. The Arms of Spirits
3. Red-Beard
4. Accidental Mermaid
5. Gramophone & Periscope
6. Barefoot in Arizona
7. Kiss the Assassin
8. All My Worries
9. The Plains