Для більшості екскурсоводів спілкування з такими людьми стало першим досвідом.

«Було досить складно добирати слова аби яскраво описати стародавню картину, церковну книгу або предмети одягу. І не тому, що ми не знаємо досконало експонатів музею релігії, а тому що не володіємо навичками спілкування з людьми з особливими потребами. Розумієте, тут важливо все, починаючи від темпу розповіді, деталізації експонатів і завершуючи простими підказками про сходинки та повороти», – поділилася новим досвідом директор трускавецького художнього музею Михайла Біласа Олена Березова.

У свою чергу голова громадської організації «Зелений хрест» Олександр Волошинський зазначив, що не тільки музейники не готові працювати з неповносправними людьми.

«В архітектурному плані будівлі музеїв залишаються недоступними для відвідувачів з інвалідністю по зору, слуху або на візочках. Музеї не мають пандусів, спеціальних умов у туалетах тощо. Крім того, майже всі експонати знаходяться за склом і їх неможна торкатися», – говорить голова громадської організації «Зелений хрест» Олександр Волошинський.

Погоджується з Олександром і львів’янка Юля, інвалід 1 групи по зору. Дівчина вперше прийшла до музею історії релігії аби «побачити» на дотик історичні цінності.

«У нас, інвалідів по зору, є така необхідність «помацати» предмет. Це необхідно аби уявити якого він розміру, яка є його поверхня: гладка чи шороховата. Таким чином ми отримуємо інформацію про навколишній світ», – підкреслила Юля.

Семінар-практикум «Через кордони без бар’єрів» доходить кінця. І, на думку музейних працівників, його проведення є великим проривом у світогляді екскурсоводів. Адже отримані навички допоможуть музеям стати більш відкритими для людей з особливими потребами.