Як повідомили у Міністерстві фінансів України, «перенесення термінів проведення засідання викликане виключно потребою в уточненні розрахунків щодо економічних наслідків від заходів, застосованих Україною у відповідь на блокаду, та захоплення українських підприємств на непідконтрольних уряду територіях Донецької та Луганської областей, а також у зв’язку з визнанням російською стороною «документів», виданих на цих територіях».

Економіст Олексій Плотніков розповів, що таким чином «західні партнери» намагаються чинити тиск, адже блокада ОРДЛО, тим більше нині, на офіційному рівні, ніяк не сприяє виконанню Мінських угод і, відповідно, нормалізації ситуації на Донбасі:

«І з цієї точки зору, якщо міжнародна спільнота надає гроші Україні, то вона вважає, що вона має право робити такий певний чи то тиск, чи то висувати вимоги, чи то просто ставити такі певні речі щодо України. (...) Я не можу сказати, що це буде фатальний вплив, тому що цей транш очікувався ще наприкінці минулого року, а зараз вже кінець березня цього року. Тобто, якби це був фатальний вплив, то вже би були якісь фатальні наслідки».

Економіст Віктор Скаршевський, говорячи про валютні транші й МВФ, зазначає, що «кредити міжнародних фінансових організацій ідуть, перш за все, на виплату попередніх боргів, тобто повертаються кредиторам, а не скеровуються на розвиток економіки. В Україні у 2014-2015 роках обсяг отриманих кредитів ($20 млрд) дивним чином збігся з сумою виплат попередніх зовнішніх боргів (також близько $20 млрд)».

Також Скаршевський відзначає, що в Україні спостерігаються серйозні проблеми, адже замість нарощування внутрішніх резервів, відбувається їх фактичне знищення:

- витік капіталу в офшори за останнє десятиліття становить щороку близько $15 млрд або 10-15% ВВП, які можна було б інвестувати у вітчизняну економіку;

- доходи від експорту за 2014-2015 роки знизилися на $30 млрд, і тенденція зниження в першому кварталі 2016 року триває;

- за останні два роки валютні депозити українських громадян у банках скоротилися майже в три рази ‒ з $23 млрд до $8,7 млрд, тобто $14,3 млрд виключено з потенційного інвестиційного ресурсу;

- обсяги кредитів реальному сектору економіки знизилися на 20-25%, ця тенденція триває і цього року.

«Іншими словами, Україна тільки за два останні роки втратила понад $70 млрд потенційних внутрішніх інвестицій, і продовжила їх втрачати в 2016-му», - зазначив економіст.

Урядовці натомість заявляють, що розгляд питання про надання Україні чергового траншу перенесли тимчасово. Проте, коли саме МВФ розглядатиме «українське питання» -  невідомо. Адже із сайту МВФ зникли будь-які відповідні згадки про Україну в календарі заходів.

Чи можна цю ситуацію вважати тиском на українську владу з боку МВФ? Чи допоможе мільярд Міжнародного валютного фонду вирішити проблеми України? Про це «Вголос» запитав у експертів.

Юрій Романенко, політолог:

Не врятує нас той мільярд. Навіть 5 мільярдів, якщо вони дадуть. Ми їх просто проїдаємо всі ці роки.

Вони аргументують не тим, що у нас блокада. Вони аргументують показниками. У них там свої формули розрахунку. Тому вони прив’язані до показників, які були пов’язані з ОРДЛО, оскільки звідти теж були якісь надходження у бюджет. Їх цікавлять надходження у бюджет, за допомогою яких вони виводять формулу взаємодії з Україною. Блокада – це просто політичний хід, який впливає на макроекономічні показники.

Не потрібно впадати в паніку, тому що хворий не хоче лікуватися. А мертвому при інфаркті вже не допоможеш. Це державний організм і він мертвий. Ми просто бачимо, як він розсипається на очах.

Що таке мільярд для такої країни, як Україна? Це ніщо. Якби ми просто вивели із тіні частину економіки, хоча б частину, то ми б отримали десятки мільярдів. 

Треба йти на дефолт і не переживати. Тому що та економічна модель, яка є на сьогоднішній день в Україні, вона паразитична і викачує із країни великі ресурси, підтримуючи існуючу модель - вкрай неефективну і, за великим рахунком, грабіжницьку.

Ми все одно пройдемо через дефолт. Нікуди від цього не подінемося. Чи при цьому політичному режимі, чи при іншому. Він нам потрібний як інструмент для оздоровлення. Багато країн через це пройшли.

На МВФ треба перестати молитися. Тому що немає ні одної країни у світі, яка би піднялася за рахунок того, що отримувала кредити МВФ. Ми отримуємо кредити МВФ тільки тому, що не хочемо змінюватися і для того, щоб МВФ вирішував задачі іноземного капіталу, який присутній тут. Через навішування проводиться фактично переформатування боргової бази. Якщо ми подивимося на 2008 рік, то більше 100 млрд боргів, які у нас були, складали корпоративні борги – 60%. Що за цей час змінилося? Корпоративні борги перетворилися в державні,  тому що МВФ давав державі кошти для того, щоб далі вони йшли на банки. А банки через рефінансування отримали ці ресурси і далі виводили їх назад у західні банки. Таким чином вирішувалося питання повернення боргів. От і все. Ця схема, перш за все, вирішує питання повернення боргів західному капіталу.

Це не означає, що МВФ поганий, що він хоче нас знищити. Просто треба розуміти, що МВФ – це структура для управління світовою економікою, яка керується власними інтересами. Поки ми не усвідомимо їхніх інтересів, поки ми не усвідомимо свій інтерес і не увімкнемо інстинкт самозбереження, який у нас відсутній, ми  й далі будемо знаходитися в цій жалюгідній ситуації, коли країна сидить і думку гадає: дадуть мільярд, чи не дадуть. Оце смішно і ганебно.

Володимир Дубровський, економіст CASE Україна:

Ті гроші, які виділяє МВФ, безпосередньо не йдуть на якісь бюджетні витрати. Вони йдуть до резервів Нацбанку і слугують для того, аби не порушувалася стабільність на валютному ринку. Тобто, коли Україні доведеться черговий раз робити платежі по зовнішньому боргу, то ці гроші будуть закуповуватися. Відповідно, Національний банк може виходити з якимись інтервенціями для того, щоб ця операція не розхитувала валютний ринок. І от в такий спосіб ці гроші можуть бути непрямо витрачені на погашення боргів. Але, загалом, не треба думати, що це гроші на розвиток, що ми їх зможемо використати на будівництво доріг чи на щось подібне.

Мільярд не був би зайвий, хоча треба розуміти, що це гроші кредитні. Це не те, що ми заробили. Це те, що нам доведеться колись віддавати. Але в тій ситуації, в якій ми є зараз, він був би не зайвий, хоча не настільки критичний, як це було у 2014 чи 2015-му році. На сьогоднішній день, економічна ситуація у нас більш-менш стійка. І сказати, що це просто обвалить нам усю економіку було б великим перебільшенням.

Я думаю, це питання суто технічне. МВФ хоче уточнити макроекономічні параметри з урахуванням тих реалій, які склалися у результаті блокади ОРДЛО, конфіскації українських підприємств, які там знаходяться. МВФ хоче бачити нову картину. Це нормальна пересторога нормальних бюрократів.

На скільки це затягнеться? Важко передбачити. Якщо попередні результати не будуть суттєво відрізнятися, то не буде питань, щоби затвердити цей транш. Якщо показники чомусь будуть сильно відрізнятися, тоді доведеться проводити якісь додаткові переговори. Але з іншого боку, якщо припиняється торгівля з ОРДЛО, то можливо й деякі статті витрат можна буде скоротити, бо наразі український бюджет витрачає гроші на те, щоби виплачувати пенсії в тих регіонах, є проблема безоплатного споживання електрики, яку вони використовують тощо.

Наразі МВФ не розуміє, що сьогодні робить влада з цією блокадою (ОРДЛО). Вони не розуміють, як це може вплинути на економіку України. Коли МВФ виділяє кредити, транші, то вони дивляться, які прогнози, як буде розвиватися економіка, буде зростання ВВП чи ні, як буде наповнюватися бюджет і т.д.

Зараз не зрозуміла ситуація з макроекономічної точки зору. На скільки вплине ця блокада на економіку? Чи справді втратить Україна 3 млрд доларів валютної виручки від підприємств металургійних, наприклад? Чи справді доведеться більше закуповувативугілля антрацитового за кордоном і витрачати на це валюту, а не гривню? Тому МВФ, до речі, вперше в історії у взаємовідносинах із Україною, скасував засідання ради директорів.

Якщо подивитися на стосунки між Україною й МВФ, то там політика була присутня завжди. Вони, наприклад, ніколи не давали гроші, коли були місцеві вибори, не кажучи вже про парламентські. Вони давали кредит дуже часто після того, як з’являвся новий президент або новий Уряд. Навіть коли Янукович став Президентом, вони одразу дали транш. Через деякий час ще дали транш. Потім подивилися, що політична ситуація не так розвивається і перестали давати. Так само і у 2014-му році. Це я називаю політичними рішеннями, бо якби дивилися на економічні показники – що зроблено, що не зроблено, то взагалі б Україні вони б не мали давати гроші.

Ще раз наголошую: цей мільярд не допоможе. Особливо, в цьому році він взагалі не потрібний з економічної точки зору. Наприклад, 15,5 млрд – золотовалютний резерв Нацбанку, в цьому році необхідно виплатити, якщо все порахувати, 3,9 мільярдів доларів. Тобто, грошей достатньо. І цей мільярд повернеться на рахунки МВФ уже в цьому році. Тому що Україна має виплатити МВФ в цьому році 1 мільярд доларів. А в наступні 3 роки – 7, 5 мільярдів.

Взагалі, є дуже велике перебільшення значення МВФ для України. Тому що уряд використовує МВФ і перекладає свою відповідальність. Наприклад, не дали транш і вони скажуть, от така погана ситуація, бо не дав транш МВФ. Якби дав, було би краще. Або якщо треба зробити якісь непопулярні речі в економіці, кажуть: це МВФ вимагає. Це як громовідвід.

Що стосується подальшої долі країни: протягом 2018-2019 років Україна має виплатити 22 млрд доларів зовнішнього боргу. Чому так багато? Тому що була проведена «успішна» реструктуризація у 2015-му році урядом Яценюка. І на ці зовнішні виплати вже ні кредитів МВФ не вистачить, ні золотовалютних резервів. Тут треба думати не про те, чи дасть МВФ, чи не дасть. А треба думати про середню та довгу перспективи - що треба зробити, аби уникнути дефолту, щоб економіка почала заробляти гроші.

Маргарита Косач, «Вголос»