Михайле Васильовичу, скажіть, будь ласка, скільки книжкових видавництв на Львівщині і чи вистачає нам книгарень та книжок?

У Львівській області сьогодні працює близько двохсот видавництв різноманітних форм власності, різні за профілем. Щодо книгарень, нові у нас з’являються і успішно працюють на ринку. Таким прикладом може слугувати книгарня «Є».  На жаль, ми втратили Будинок книги на площі Міцкевича. Тут вдалося зберегти за книгарнею лише вісім відсотків від тієї площі, яку раніше займав Будинок книги. 

Зараз Львівська область займає сьоме місце в Україні за випуском книжкової продукції на душу населення. Попереду нас і Київ, і Харків. Загалом в Україні цей показник становить 0,8 книжки на душу населення, враховуючи підручники та іншу продукцію. У той час як у Франції цей показник становить 10 книг на одну особу, а в Німеччині і більше...
 
Тобто можна сказати, що проблема з книгою уже давно вийшла за рамки суто галузевої проблеми?
 
Звісно, що так. Низькі обсяги споживання українцями різножанрової вітчизняної літератури свідчать про те, що нині вони не вбачають у культурі, високому рівні інтелекту тих факторів, які дають їм змогу реалізувати свої кращі розумові якості, знання і професіоналізм на благо своєї держави. 
 
Загальновідомо, якщо фахівець розумний, начитаний, знаючий, то він і роботу виконуватиме фахово. З іншого боку, у нас знищено все, що можна було знищити, всі заводи, всі підприємства. Навіть зараз якщо би і хотіти відновити якусь індустрію, якесь виробництво – це нонсенс, тому що ніхто не вчить, нема фахівців. На «Південьмаші», на заводі, який будує ракети, середній вік працівників – 55 років. Уявіть собі, хто там через п’ять років буде працювати. 


Тож повернімося до книжки. Ви говорили про низькі обсяги споживання українцями книги. Яка ж ситуація із читанням книг?
 
В інтернеті можна знайти дані опитувань, за якими 64 % мешканців України, на запитання чи знають вони українських письменників, відповіли, що вони не знають нікого з письменників і нічого не читають. Це цифра дуже велика. Лише 17 % сказали, що щось ніби пам’ятають. Можливо, пам’ятають, що був Шевченко, Франко. 
 
Отож, загальна статистика дуже сумна: 17 % цікавляться книжкою, а 60 - 70 % не знають, що таке книжка. І говорять про це спокійно. 


І все ж таки люди купують книжки. Які найбільше купують?
 
Найчастіше, коли приходять за книжкою, питають, яка найдешевша. Батьки купують для дітей літературу, яка потрібна за обов’язковою шкільною програмою. Ті люди, які читають книжку, на жаль, не мають змоги придбати її, тому що книжка дорога, а люди бідні. Ті, які мають багато грошей, книжок не читають. 
 
Зменшився попит на книжку. Знизився рівень життя населення, і відповідно його купівельна спроможність. У зв’язку з підвищенням цін на бензин, на електроносії, витрати на транспорт  ціна на книжку за останні три роки виросла на сто і більше відсотків.
 
Багато теж залежить від суспільства, від держави. Люди, які хочуть читати, можуть піти до бібліотеки. Однак кажуть, що падає популярність бібліотек. Але якщо два роки до бібліотеки міста Львова не закуповували жодної нової книжки, тоді навіщо читачеві туди йти. Якщо він уже всі книжки, які там є, перечитав.
 
Не можемо не запитати Вас, як керівника однієї з найбільших книжкових гуртівень у Західній Україні: чи вигідно сьогодні займатися книжковим бізнесом в Україні?
 
Книжкова галузь тримається на ентузіастах, які на фанатизмі працюють собі у збитки. В асортименті моєї гуртівні ТзОВ «Книжкові джерела», що на вулиці Бузковій у Львові,  близько 50 тисяч назв книг. Ми працюємо із близько 400 видавцями-постачальниками. Так, це дуже важкий хліб. Але і дуже приємний. 
 
Вітаємо зі святом та бажаємо успіхів усіх, хто працює над створенням книги. 
 
Фото: xic.com.ua