Як починалася робота із внесення дерев’яних церков Карпатського регіону України до Списку Світової Спадщини ЮНЕСКО і які будуть подальші кроки - розмова з членом робочої групи з підготовки документів про внесення церков до Списку світової спадщини ЮНЕСКО, доцентом, кандидатом архітектури, завідувачем кафедри реставрації та реконструкції архітектурних комплексів Національного університету «Львівська політехніка» Миколою Бевзом.

— Шлях до внесення наших дерев’яних святинь до Списку ЮНЕСКО був непростим. Робота розпочалася ще у 2002 році за спільної ініціативи двох львівських реставраційних осередків - кафедри Реставрації і реконструкції архітектурних комплексів Національного університету «Львівська політехніка» та інституту «Укрзахідпроектреставрація». Перші кроки з опрацювання документації підтримав і профінансував німецький фонд «Сприяння Світовій Спадщині», заснований містами Стральзунд і Вісмар. Комітет Світової Спадщини рекомендував змінити подання на транскордонне і шукати партнерів у сусідніх карпатських країнах. Було здійснено робочі контакти зі словацькими науковцями. Проте до реалізації спільного проекту справа не дійшла. Словаччина самостійно вписала групу дерев’яних святинь до СВС, серед яких були й три церкви, які належали етнічним українцям Словаччини.

У 2008 році було здійснено перші робочі зустрічі із представниками Міністерства культури Польщі та Державного Центру досліджень і документації пам’яток. Партнерство виявилося дієвим. Було створено дві робочі групи спеціалістів (польську і українську), які уклали спільний план роботи та розпочали реалізацію проекту. Завершенням першого етапу цієї роботи була нарада у польському місті Ланцуті 24 червня 2009 року, на якій було узгоджено загальну кількість храмів, які номінуються, та їхній перелік. Наступні два роки тривала інтенсивна співпраця, відбулося багато зустрічей та об’їздів об’єктів. Було проведено понад десять робочих семінари та дві міжнародні конференції. У січні 2012 року номінаційне подання було підготовлене українською та польською мовами, перекладене на англійську і складене до Комітету Світової спадщини. Урахування зауважень комітету, доопрацювання документації після отримання висновків рецензентів зайняло ще майже рік часу.

Нарешті, готова документація була винесена на 37-му Асамблею Комітету Світової Спадщини, яка відбувалася у місті Пном-Пень у Камбоджі. Результати розгляду внеску позитивні – всі 16 номінованих храмів визнано Об’єктами Світової Спадщини ЮНЕСКО. З них: 8 – від української та 8 – від польської сторони. Серед вписаних об’єктів є 4 святині, які розташовані на території Львівської області. Це – церква Зішестя Св. Духа у с. Потелич Жовківського району; церква Пресвятої Трійці у м. Жовква; церква Св. Юра у м. Дрогобичі і церква Св. Дмитра у с. Матків Турківського району.

Отож, об’єкти внесені до Списку ЮНЕСКО. Якими повинні бути тепер першочергові кроки?

Перш за все потрібно створити спільний орган з управління 16-а об’єктами, які увійшли до Світової спадщини. Він є задекларований, але його реально потрібно створити та урухомити. Це найважливіше зараз завдання. Адже хтось повинен реально займатися цими об’єктами, напрацьовувати програми, реалізовувати нагляд, слідкувати за станом. Хтось повинен бути розпорядником коштів, які треба і від держави отримувати, і збирати по світу. Так що мусить бути в першу чергу керівний орган. Його треба на міжнародному українсько-польському рівні затвердити, і щоб він був дієвим.

Ми маємо попередню домовленість, що такий орган був створений на базі Жовківського заповідника, тому що з цього району є два об’єкти – це церква Зішестя Св.Духа у с. Потелич Жовківського району, тобто Жовква представлена найбільше. Поляки теж погоджуються, щоб такий керівний центр був у Жовкві. Але юридичну форму такого центру ще треба продумати. Мусить бути наглядова рада, мусить бути створений секретаріат, під це потрібно виділити штатні одиниці. Це складне завдання, яке тільки задеклароване, але його треба вирішувати реально. Потім треба робити державну програму. Але її вже повинна робити нова дирекція. Ця державна програма теж повинна бути двосторонньою: і польською, і українською.

Програма може бути матеріалізована в різних ділянках. Хоч ті об’єкти номіновані, але це не значить що у них усе ідеально. Були зауваження, і польська, і наша сторони повинні ще дещо доопрацювати до вимог Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО .

Чого саме стосувалися зауваження?

Зауваження стосувалися того, що довкола польських об’єктів повинні бути охоронні зони. Наші об’єкти прийняті, але з умовою що ми довкола них наведемо лад за перший рік. І це потрібно реалізовувати зараз. До наших об’єктів великих зауважень не було. Але ж щодо розвитку інфраструктури ? Ви ж прекрасно знаєте що до Маткова доїхати неможливо. Тому, у першу чергу, там, де потрібно, треба зробити дороги. До Потелича так само дорога жахлива. Потелич уже можна представляти як об’єкт ЮНЕСКО. Адже він має вигідне розташування – на переході Гребенна - Рава Руська.

Фото: Igor Chobit