Мирославе Петровичу, впродовж певного періоду в окремих політичних та мас-медійних колах не припиняється обговорюватись тема корупції у Львівській обласній раді. Поза увагою не залишається і Ваше прізвище. Чому, на Вашу думку, ці звинувачення стали публічними саме в останній рік роботи Ради цієї каденції? Першим, хто зробив це, був народний депутат, колишній заступник голови обласної ради Іван Денькович…

Тема корупції завжди стає «актуальною», коли наближаються вибори. Чим ближче до виборчої кампанії, тим більше активізуються "борці" з корупцією, за справедливість і права і т.п. Не хочу аналізувати заяви чи діяльність Івана Деньковича, оскільки він належав до іншої політичної сили, тому нехай це роблять колишні його однопартійці. Однак, як відомо, конкретики у звинуваченнях Івана Деньковича не було. Я відразу зреагував на його заяви, які з’явились у певних публікаціях. Скерував запити в усі правоохоронні та силові структури: обласні Управління СБУ, МВС, прокуратуру. Рада отримала відповідь з прокуратури, що наведені у публікаціях факти, не підтвердилися. Також, як голова, пробував створити депутатські комісії, хоча мені закидали, що не маю права цього робити. Це не так, закон не забороняє створювати відповідні комісії. Думаю, причина в зовсім іншому — вочевидь, у декого все ж таки з’явились певні побоювання, що висновки цих комісій ще раз засвідчать про голослівність цих звинувачень.

Від кого йшло побоювання?

Напевне, з боку тих, хто їх і озвучував. Для прикладу, ці історії про ліси. Як відомо, це питання вивчала відповідна депутатська група, яка виїжджала на місця і перевіряла достовірність наведеної в окремих публікаціях інформації. Нічого не підтвердилось: депутати не виявили на тих територіях жодних закритих зон, не зібрали фактів, що місцевим мешканцям буцімто забороняють ходити до лісу. Також у державних та комунальних підприємствах, які ведуть там господарство, жодним чином не порушується режим роботи. Тому висновок один: це все кимось продумувалось і надумувалось, і робилось це з певною метою. Мабуть, тим особам, хто хотів очорнити обласну раду, і мене, як голову, було б вигідніше, аби не працювали жодні комісії і не шукали відповіді на ці запитання. Слово сказане, а правдиве воно чи ні, потрібно час для з’ясування. А якщо немає відповіді, значить воно залишається відкритим.
Вголос можу заявити, що абсолютно впевнено себе почуваю, бо не було порушення закону при прийнятті рішень, не знайшли жодних порушень і в процесі їх виконання. Тому, інакше як банальною передвиборчою боротьбою цю ситуацію не можу охарактеризувати. Хтось, аби показати себе в ліпшому зображенні, вирішив понизити рейтинг іншого політика.

ПРО КОНФЛІКТ З ХВОЙНИЦЬКИМ І СИТУАЦІЮ НАВКОЛО «ЛЬВІВ ТБ»

Однак, директор КП "Львів-ТБ" Михайло Хвойницький в одному зі своїх інтерв’ю зазначив, що питання його звільнення з посади постало після серії телепрограм про зловживання в обласній раді…

Хочу попросити журналістів зробити розслідування, чи був хоча б один критичний матеріал з боку комунального телебачення щодо моєї роботи чи депутатського корпусу, поки на сесії не поставили питання про доцільність перебування на посаді директора Михайла Хвойницького у зв’язку з ситуацією на телебаченні. Я з впевненістю заявляю, що критичні виступи почались із моменту, коли більшість депутатського корпусу і я, як голова ради, поставили питання, що у зв’язку з відомими подіями Михайло Хвойницький повинен залишити посаду керівника комунального телебачення. Саме з того часу почались "відкриття зловживань". Чи не здається це дивним збігом обставин? Я неодноразово брав участь в ефірах "Львів-ТБ", відповідав на різні запитання, однак у той час тема корупції ніколи не звучала в ефірі. Тому не "критичні виступи" Михайла Хвойницького стали предметом розгляду питання про його перебування на посаді. Основний аргумент розгляду питання щодо керівника Львів-ТБ той, що громада Львівщини в особі обласної ради може втратити ліцензію на комунальне телебачення: спочатку зник логотип, через деякий час — безпідставно неліцензовано почав надаватись ефірний час іншій структурі. І в довершення руйнування комунального підприємства — керівник КП "Львів-ТБ" сам пише листа у Нацраду, щоб комунальне телебачення позбавити ліцензії.

Був , все ж таки, цей лист?

Так, і ми отримали відповідь з Національної ради з питань радіо і телебачення. Безперечно, Львівська обласна рада, як засновник "Львів-ТБ" просто зобов’язана була відреагувати на таке самочинство директора комунального підприємства. Адже це телебачення — прототип громадського, про яке ми всі говоримо і тому не маємо права його втратити. Тому депутати й розглядали це питання.

Чи може рішення сесії Львівської обласної ради про вихід КП "Львів-ТБ" зі складу засновників УТ-Захід вплинути на збереження комунального телебачення?

Скажу відверто, я не був прихильником того, щоб зараз виходити зі складу засновників. Практично, цей вихід нічого не дає, це скоріше можна трактувати як політичний крок депутатського корпусу. Сьогодні ми не знаємо, чи дійсно було передане майно, що було передане в статутний фонд, оскільки керівник структури під час входження в УТ-Захід самостійно робив певні дії. Тому сьогодні повернути назад майно, яким володіло КП "Львів-ТБ" до часу входження в УТ-Захід, мабуть неможливо. Однак, депутати вважали за потрібне прийняти рішення про вихід, аби зберегти це телебачення як комунальне. Адже, коли представлявся проект "УТ-Захід", передбачалось, що всі учасники матимуть рівні частки. Однак, за дуже короткий період контрольний пакет перейшов до рук лише однієї структури.

ПРО СТОСУНКИ З ВО «СВОБОДА» І ПЕТРОМ ДИМІНСЬКИМ

Тимчасову комісію з вивчення ситуації на "Львів-ТБ" очолював заступник голови обласної ради, представник фракції "Свобода" Петро Колодій, який і озвучив висновок комісії щодо рекомендації виходу зі складу УТ-Захід. Однак, фракція "Свобода" вирішила не брати участі у цьому процесі. Натомість її представники активно виступили з ініціативою розпуску обласної ради. Отже, розраховувати на підтримку фракції "Свобода" не доводиться?

У своїй роботі я ніколи не відчував підтримки цієї фракції: під час кожного мого звіту, прийнятті програм, які пропонувалися, я завжди відчував опозиційність цієї фракції. Та все ж таки, шаную позицію усіх, адже ми живемо в демократичному суспільстві. Тому я розділяю окремо такі питання, як фракція "Свобода" і заступник голови обласної ради від фракції "Свобода". З Петром Колодієм як із заступником, ми безконфліктно працюємо, знаходимо порозуміння. У співпраці "голова— заступник" опозиційність не відчувається.

Мирославе Петровичу, і все ж таки, чому, на Вашу думку, зараз особливо розгорнута інформаційна кампанія щодо Вашої особи? Чим зумовлена така критика як від окремих депутатів у сесійній залі, так і в окремих ЗМІ?

Я теж хотів би отримати відповідь на це питання. Тому в даній ситуації можу відповідально сказати лише одне: "цією критикою" зайшли непристойно далеко — намагаються добратись до моєї родини, до моєї сім’ї. Не хочу опускатись до такого рівня, щоб спростовувати те, що не підлягає жодній логіці. І не спростовуватиму того, чого неможливо підтвердити. Скажіть, як можна спростовувати такі нісенітниці, як те, що моя шістнадцятирічна донька приймала мене на роботу? Наближення виборів, як я вже зазначав, породжує розповсюдження найрізноманітнішої інформації. Чорний піар — поширене явище в боротьбі зі супротивником.

Можливо це зумовлено і зміною влади в цілому в нашій державі. Зі мною ніхто не говорив, не ставив мені якихось питань, просто почали проти мене кампанію , яка відбувається не в коректній формі. Без будь-якого погодження ведуться зйомки мого помешкання. А, коли втручаються в особисте життя людини, це — не дуже приємно, і до таких речей людина не повинна звикати. Думаю, що людина ніколи не змириться з тим, щоб бути змушеною звикати до брехні, крадіжок, бруду…

У журналістських кулуарах сьогодні говорять про конфлікт між головою Львівської обласної ради Мирославом Сеником та почесним Президентом ФК "Карпати" Петром Димінським. Як Ви прокоментуєте таку інформацію?

Будь-який конфлікт повинен мати певне підгрунтя. Я не бачу підгрунтя для конфлікту між мною і Петром Димінським. Між нами не відбувалось ні зустрічі, ані жодної розмови, під час яких ми б конфліктували. Так, я бачу, що на сайті ЗІК, в телепрограмах УТ-Захід постійно критикують мою роботу, ведеться пошук речей, якими намагаються дискредитувати мене як голову обласної ради, представника певної політичної сили. Не зважаючи на те, я не можу сказати, що це йде від Петра Димінського. Звичайно, мені цікаво, чому це відбувається. Думаю, що коли в когось виникають якісь питання чи невдоволення, в таких ситуація людина може зателефонувати й висловити своє невдоволення. Такого не було, тому погодитись з тим, що між нами є конфлікт, я не можу.

ПРО КЕРІВНИЦТВО ВИБОРЧОЮ КАМПАНІЄЮ «НАШОЇ УКРАЇНИ»

Зараз Вам доручають також очолити на обласному рівні виборчу кампанію політичної сили, яка сьогодні вже не при владі — "Нашу Україну". Не безпідставно можна вважати, що колишній "помаранчевий табір", який формував Блок "Нашої України", стане менш чисельнішим, адже український політикум має схильність вливатись все ж таки у провладні партії. Якою бачити майбутню передвиборчу боротьбу, на які сили розраховуєте?

Нашим завданням, не побоюся сказати, історичним завданням на цих виборах є збереження в органах місцевого самоврядування патріотичних сил. Це стосується не лише Львівської області, але й Івано-Франківщини, Тернопільщини, Волині інших областей. Ми повинні зберегти ту Україну, яка має своє бачення історії, національних героїв, національних цінностей. І ми не маємо права віддати їх просто так, адже за них наші батьки, діди, прадіди заплатили дорогою ціною — своїм життям, своєю кров’ю. Тому я переконаний, що патріотичні сили зможуть виступити єдиною командою на цих виборах. Звичайно, закон передбачатиме, що кожна політична сила окремо йтиме на вибори. Однак виборчу кампанію маємо організувати й провести так, аби не було жодного взаємопоборювання. Для досягнення мети має домінувати взаємоповага. Політичний спектр, який стоїть на патріотичній основі, звичайно сьогодні є широким. Це — "Наша Україна", "Фронт змін", КУН, УНП, ВО "Батьківщина", НРУ, "За Україну" та ін. Звичайно, усі вони мають власні програми, однак об’єднує їх те, що вони — проукраїнські політичні сили.

Що ж стосується "Нашої України", переконаний, що на Львівщині маємо добру команду тих людей, які прагнули змін й вистояли під гаслами Помаранчевої революції. А вона завжди залишатиметься світлою сторінкою в українській історії. І команда цих людей у нас збереглася. Звісно, ми маємо проблеми на київському рівні, нам не завжди є зрозумілими певні заяви лідерів у Києві, але нашим позитивом є те, що ми — демократична організація, що маємо абсолютну автономію на обласному рівні й можливість приймати рішення самостійно.

Як сприйняли нашоукраїнці Львівщини інформацію про те, що на загальноукраїнському рівні "Нашу Україну" може очолити Валентин Наливайченко?

Після появи у ЗМІ такої інформації я зустрічався із Валентином Олександровичем і ставив йому це запитання. Валентин Наливайченко прямо відповів, що ніколи не мав такого наміру, а ця інформація поширювалась мабуть з метою розпочати дискусію у політичному середовищі. Тому на загальноукраїнському рівні лідером "Нашої України" залишається Віктор Ющенко.

ПРО УГОДОВСТВО ТА ПАТРІОТИЗМ ДЕПУТАТІВ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛРАДИ

Мирославе Петровичу, Львівська обласна рада 5-го демократичного скликання впродовж цих років прийняла чимало політичних заяв, висловила свою позицію щодо політики нині правлячої партії, однак під час таємного голосування з питання висловлення недовіри представнику Партії регіонів, голові Львівської облдержадміністрації Василеві Горбалю, ми побачили, що все ж таки принциповість на трибуні відрізняється від принциповості за ширмою кабінки для голосування.

Мене неприємно вразило не те, що не виявилось достатньої кількості голосів для висловлення недовіри представнику Партії регіонів, народному депутатові, який голосував за ратифікацію угоди щодо пролонгації перебування в Криму Чорноморського флоту, відставку міністра освіти і науки Івана Вакарчука. Мене вразило те, що під час відкритого голосування є 73 депутатські голоси, а в таємному — 58. Як на мене, людина, тим паче, депутат, повинна мати позицію тверду і чітку. А то виходить, що публічно робляться одні заяви, а в кабіні для голосування — виконується зовсім протилежне. Проте депутатський корпус 5-го демократичного скликання за час своєї 4-х річної роботи зумів гідно відстоювати такі пріоритетні питання як визнання ОУН-УПА воюючою стороною, визнання героїів С. Бандери, Р. Шухевича. Ми робили усе, щоб ці люди, які воювали за незалежну Україну, були належно пошанованими в своїй державі. Наші звернення знайшли підтримку на загальноукраїнському рівні. Тому без перебільшення можна сьогодні сказати, що всі політичні рішення Львівської обласної ради 5-го демократичного скликання відповідали настроям громади Львівщини.