В інтерв’ю «Вголосу» лікар розповіла про ситуацію зі вживанням наркотиків на Львівщині, про методи лікування наркозалежних і про те, як діяти батькам, якщо вони дізналися про біду.

Мирослава Орестівна, не секрет, що наркозалежність з кожним роком «молодіє». То ж розкажіть про ситуацію з підлітковою наркоманією на теренах Львівщини.

Торік в області наші лікарі-наркологи діагностували наркотичну залежність у 152-х підлітків. Наймолодшому з них тільки-но виповнилося 11 років. Всі вони вперше зіткнулися з проблемою. На початок року під профілактичним спостереженням у диспансері залишилося 34 особи, 13 з яких лікувалися від уживання наркотиків, 21 – від токсичних речовин. Разом з цим у нас є 95 підлітків, які потрапили до медичного закладу з алкогольною залежністю.

Статистика – більш-менш нормальна, але це не означає, що проблема відсутня. Справа в тому, що відповідно до українського законодавства, звернення хворої людини до нарколога має бути виключно добровільним. А якщо ми говоримо про підлітків, то перед початком лікування обов’язково маємо отримати згоду від батьків чи опікунів дитини-наркомана. І тут виникає колізія. За своє життя я не бачила жодного юнака, який би визнавав власну проблему і прагнув лікуватися. До того ж батьки наркозалежної дитини намагаються приховати біду в родині, бо вони соромляться цього. І лише тоді, коли власна дитина починає красти і виносити з дому речі, коли в неї з’являються проблеми з правоохоронними органами, тоді батьки б’ють тривогу. Через це офіційна статистика набагато менша за реальні масштаби наркоманії.

У яких районах області ситуація найгірша?

У нас є певні неблагополучні райони – Червоноград, Стебник і Новий Розділ. Так склалося, що саме сюди за радянських часів скеровували засуджених працювати, а згодом більшість підприємств закрилося і люди залишилися без роботи. Все це наклало свій відбиток на формування такої соціальної проблеми як наркоманія. Однак, якщо говорити у загальному плані, то в порівнянні зі східними та південними регіонами України Львівщина виглядає благополучно. Бо в нас ще збереглися моральні засади і родинні зв’язки. У нас ще залишилися справжні галицькі родини, в яких виховують дітей з вірою в серці. І все це поки тримає молодь подалі від наркотиків. Хоча рік від року ці моральні засади «тріскаються по швах».

Пані Мирославо, які наркотики найбільш поширені серед сучасної молоді?

Я не хочу рекламувати всі наркотики, проте скажу, що неповнолітні здебільшого вживають канабіноїди, тобто марихуану або як її називають – коноплю. Окрім того, останнім часом ми маємо справу з так званими «міксами». Це сукупність різних наркотичних речовин, які підсилюють ейфоричні відчуття у наркомана і негативно впливають на стан його здоров’я. Через рік або два після них підлітки переходять на «субітекс», «тропікамід» і «мідріацил» внутрішньовенно. А нічого гіршого за ці речовини для головного мозку дитини немає. Унаслідок вживання наркотиків у підлітка з’являються епілептичні припадки, судоми. Доходить до того, що наркоман перестає розуміти, в якій руці треба тримати ложку, куди ту ложку нести. І це страшно.

«Тропікамід», «мідріацил» – це все аптечні препарати…

Так, але підлітки їх вживають у великих дозах, що дедалі стають більшими і отруюють організм. Через 2-3 прийоми таких наркотичних «міксів» людина вже тягнеться за наступною дозою. Додам ще одне. Останнім часом в області стало модним приймати синтетичний наркотик ЛСД. Від нього вже давно відмовилися наркомани в Америці, бо ЛСД завдає непоправної шкоди здоров’ю і тягне за собою високу смертність. А у нас, на жаль, сплеск.

Вченими доведено, що пам'ять про наркотик у головного мозку людини залишається на все життя. Чи можна вилікувати наркомана?

Ви праві, при певних обставинах, навіть через 10-15 років після останнього вживання наркотичної речовини, людина може повернутися до залежності. Тому важливо не уникати лікування, яке має бути обов’язково комплексним. Спочатку ми лікуємо фізичну залежність людини від наркотиків, тобто виводимо з її організму всі токсичні речовини. Цей етап триває у стаціонарі від 7-ми до 14-ти днів. На другому етапі – реабілітаційному – знімаємо психологічну залежність. І тут є проблема. Державне фінансування не дозволяє нам утримувати наркомана в закладі більше двох тижнів, а реабілітація – процес довготривалий: від 6-ти місяців до 1 року. Тому ми змушені випускати наших пацієнтів зі стаціонару через 2 тижні, тримаючи їх на обліку протягом року. І було б добре, якби в цей час підлітка скерували до реабілітаційного центру, але це дуже дорого. Тому зазвичай наркоман за кілька тижнів або місяців знову повертається до дози.

Як часто наркомани помирають від передозування?

Порівняно з минулими роками в нашому регіоні смертність від передозування наркотиками не збільшилася, а зменшилася вдвічі. Раніше в стаціонарі помирало 75 пацієнтів на рік, зараз – 30. І все це завдяки роботі чотирьох реанімаційних відділень (у Львові, Червонограді, Самборі, Угневі), в яких цілодобово чергують реаніматологи і лікарі-наркологи.

Як розпізнати вживає підліток наркотики чи ні?

Наркоманом може стати будь-хто і особливо підліток, адже в цей момент в його організмі відбувається справжня «революція». Тому якщо ви побачили, що раптом ваша дитина змінилася. Не суттєво в який бік: стала збудженою, грубою чи навпаки – спокійною, сонливою, тихою. Придивіться до неї, налаштуйте її на відверту розмову і можливо це допоможе. А взагалі батьки мають бути друзями зі своєю дитиною. І коли син або донька не бояться приходити додому, не важливо, що вони накоїли: випили, покурили… Важливо, аби вони вам довіряли.

Розмовляла Тетяна Зеленська, «Вголос»