Березень 2020-го. Київський тролейбус. Метушня. Четверо поліцейських в повній екіпіровці витягують з майже порожнього салону двох пасажирів. Їм жорстко заламують руки, кидають обличчям в асфальт, вдягають кайданки. Ці громадяни порушили заборону «не більше 10-ти». Ще мить, і поруч з ними лежатиме блогер, який намагається зафіксувати цей інцидент на камеру. А його вибитий з рук смартфон фільмуватиме далі тільки темне київське небо. Небо країни, в якій оголошено карантин. І поки ми вчимося жити у його стресових умовах, частина з нас раптово усвідомила, що на порядку денному стоїть не тільки життя та здоров’я. А й фундаментальні права та свободи людини. Адже серед істеричних спалахів паніки та страху досить несподівано може з’явитися і потворна примара тоталітаризму.

Життя у новому вимірі: чи пропорційні введені обмеження наявним загрозам?

Тотальний карантин. Відтак, це гучне слово стало для українців уособленням життя, що протікає в абсолютно новому вимірі. Лише саме усвідомлення необхідності бути замкненим у чотирьох стінах призводить до різкого підвищення рівня стресу та тривожності. Та як справжні оптимісти, ми активно намагаємось заповнити свій особистий «день бабака» максимально корисно. Не забуваючи при цьому і про гумор: жарти на цю тематику сотнями гуляють по всесвітній мережі. Здається, ще трохи і «карантин» перетвориться на анекдотичний синонім «туалетного паперу», яким у недалекому майбутньому обов’язково тролитимуть владу. 

Та нові заходи і обмеження, що вводяться мало не щодня, поступово розхитують цей оптимізм. І пересічний українець, який вже історично звик у всьому вбачати таємну змову, мимоволі починає своє «антикарантинне» розслідування. Тож чи справді все так серйозно? Чому український уряд вживає таких жорстких обмежувальних заходів при відносно спокійному епідеміологічному стані? Чому допомагаючи повернутися усім своїм громадянам назад у країну, з самого початку не було вжито суттєвих карантинних заходів для їх обсервації? Чому, вводячи подекуди досить жорсткі правила користування масками, влада не організувала їх безкоштовну роздачу? Питань, дійсно, багато. І вони вимагають пояснень. Звісно, відповіді частково лежать в економічній площині. Та полягають вони, мабуть, не лише у банальній нестачі коштів.

Втім, залишимо подальшу розробку цієї цікавої версії іншим авторам. Зазначимо тільки, що наявність цих питань та відсутність зрозумілої та адекватної відповіді на них з боку влади програмує населення на тотальне невдоволення. А  пошук винних в падінні економіки та руйнації особистих планів у найближчій перспективі може не тільки спровокувати злість та агресію, а й створити надзвичайний виклик для всієї держави. Тож усім нам зрозуміло, що будь-які обмеження, які запроваджує влада мають бути, передусім,  пропорційними наявній проблемі.

Водночас, мусимо визнати, що в ситуації, яка склалася в Україні, оцінити цю пропорційність об’єктивно майже неможливо. Держава справді зіткнулася зі специфічною проблемою. Це завдання з багатьма невідомими, яке раніше вирішувати не доводилось. І зовсім не виключено, що значна частина тих, хто сьогодні активно критикує вжиті заходи, буквально через декілька тижнів буде вважати, що вони були недостатні. Та попри всю суперечливість та невизначеність ситуації фундаментальні речі мають залишатись фундаментальними. А непорушність змісту та обсягу існуючих прав і свобод – абсолютною нормою. Незалежно від будь-яких умов і «благої мети».

Свобода або смерть:  чи справді можлива реінкарнація тоталітаризму?

Всесвітня пандемія. Тривожні новини. Страх. Допоки у світі гарячково шукають ефективних лікарських засобів проти нового вірусу, головною зброєю у боротьбі з ним об’явлено карантин. Вперше в новітній історії людства запобіжні заходи ізоляції досягали всесвітніх масштабів. І разом з цим, утворилось унікальне підґрунтя для великого соціального експерименту: світ погоджується на суттєве звуження прав людини, навіть подекуди не вдаючись до аналізу законності таких рішень.

Звісно, привід для цих дій звучить дуже глобально – «для забезпечення права людини на життя і врятування людства». Але, погодьтесь, ще вчора навіть наявність у суспільному дискурсі такого формулювання як «обмеження прав і свобод» здавалось абсолютно неможливим. Сьогодні ж про це є навіть стаття у Вікіпедії. В той час як Google починає публікувати звіти про місцезнаходження громадян 131-ї країни, а президент Філіппін дає своїм військовим дозвіл стріляти у порушників карантину на ураження. Тож закономірно виникає питання: де межа, за якою починається тоталітаризм?

Світом неодноразово керував страх. А точніше, ті, хто вдало його використовував. І охочі зробити це знову будуть існувати завжди. Адже з’явився інструмент навіть більш дієвий, ніж «страх перед тероризмом». Тож, в ситуації, що склалась, наступ на права людини є тестуванням суспільства на межу терпимості. За великим рахунком, ми й гадки не маємо наскільки радикально може змінитися світ у недалекому майбутньому. Немає жодних гарантій, що завдяки підвищенню порогу толерантності до таких обмежень, ми згодом не отримаємо можливість ув’язнення за «сіяння паніки» чи покарання за незгоду на примусову вакцинацію. Тож наскільки широкі повноваження у подальшому звуженні наших прав ми готові надати своїм урядовцям завтра? Адже вже і сьогодні у суспільстві лунають досить небезпечні пропозиції.  

Приміром, ініціативи «обмеження преси та соцмереж з метою уникнення дезінформації», що відкривають двері для введення жорсткої цензури. Чи ідея виведення і заборони готівки як переносника інфекції, що запрошує нас у світ тотального контролю за фінансами та можливістю їх використання. А як вам можливе примусове проведення дезінфекції та проникнення в житло без згоди мешканців? Чи відстеження вашого переміщення за допомогою мобільних телефонів для контролю самоізоляції, про що вже відкрито говорять? До речі, для Держави Ізраїль, Словаччини та ряду інших країн ці плани вже стали реальністю. Як і безпрецедентні обмеження по переміщенню, навіть якщо ви рухаєтесь на власному автомобілі, де повністю виключений ризик зараження. І ці  тривожні дзвіночки пролунали всього за декілька останніх тижнів. Уявіть, що ми ще побачимо, якщо такі тенденції залишаться незмінними.

Звісно, функціонування інституції суспільства передбачає наявність балансу індивідуальних та громадських інтересів. І є ситуації коли питання його налаштування стоїть особливо гостро. Та баланс має бути балансом. Адже історія констатує, що перетин тонких червоних ліній, за якими відбувається «запаморочення» суспільної свідомості, завжди починався з гучних розмов про необхідність ставити інтереси громади вище прав особистості. Саме тому дискусія, що виникла в Україні навколо питання “закручування гайок” – є проявом громадянської небайдужості. Бо допоки у нас ще існує право говорити – ми маємо дієвий інструмент боротьби за свої права. І користування ним – це не тільки робота медійників. А й відповідальність кожного з нас. 

Ми можемо і далі залишатися вдома на своїх канапах, та для спасіння світу цього все ж замало. Тільки публічна артикуляція своєї позиції створює суспільний імунітет, при якому гіпотетична дилема “свобода або смерть” так і залишиться гіпотетичною. І навіть дещо гарячкуваті заяви про узурпацію влади та правову вакханалію мають свій позитивний вплив. Можливо завдяки саме їм у Міністерства внутрішніх справ і зникло раптом бажання відстежувати наші переміщення за допомогою технічних засобів. Про що  нещодавно заявив Арсен Аваков. Не без цього галасу з’явився і коментар Офісу омбудсмена, в якому було наголошено, що подібні дії неприпустимі, а особисте життя громадян знаходиться під захистом Конституції. І це варто запам’ятати. Втім, про червоні лінії українських реалій ми поговоримо більш детально.

Червоні лінії українського карантину: реалії, які потребують контролю

25 березня 2020 року. Кабінет міністрів запровадив режим надзвичайної ситуації. Карантин продовжено. Будь-які політичні, культурні та релігійні заходи – заборонені. 

Водночас, уряд запевняє, що при режимі надзвичайної ситуації держава не буде втручатися в управління приватними компаніями та обмежувати права і свободи українців. На громадян покладено лише додаткові зобов’язання інформувати відповідальні органи у разі підозри на зараження та використовувати індивідуальні засоби захисту. Звучить пречудово. Якщо не брати до уваги, звісно, що права українців вже суттєво порушено. Передусім, це стосується обмеження права на мирні зібрання, права вільного пересування, права на особисту недоторканність.

Українська Конституція чітко передбачає, що при ухваленні нових або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод не допускається. Обмеження окремих прав людини можуть бути встановлені тільки в умовах надзвичайного стану, що закріплено у 64-й статті Основного Закону держави. Слід також зауважити, що надзвичайна ситуація та надзвичайний стан — поняття не тотожні. Введення останнього регламентоване Законом України «Про правовий режим надзвичайного стану», 4 стаття якого передбачає таку можливість і у разі виникнення пандемії. Що надає відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноваження необхідні для забезпечення безпеки та здоров’я громадян. В той час, як запровадження режиму надзвичайної ситуації покликане лише консолідувати роботу державних органів та органів місцевого самоврядування для подолання наслідків лиха.

Отже, всі обмежувальні заходи карантину були застосовані державою поза межами її правового поля. Про що неодноразово було зазначено вже багатьма експертами. Та налякана своєю неспроможністю зупинити COVID-19 українська влада не дуже заглиблюється у юридичні колізії. Ще не встигли громадяни «поскиглити» з приводу нещодавнього закриття парків та введення норми переміщення групою не більше двох, як отримали чергову порцію обмежень.

Так з понеділка, 6 квітня, в Україні починають діяти додаткові норми затверджені постановою Уряду №255. Відтепер вихід з помешкання заборонено особам, які досягли 60-річного віку, а перебування на вулицях для усіх інших буде можливе лише за умови наявності документів, що засвідчують особу. Схоже ще трохи і щоб залишити домівку, українцям доведеться отримувати дозвіл, як у Італії. Вказавши мету свого переміщення у спеціальному формулярі.

Постанова №255 скасовує і дозвіл на релігійні зібрання чисельністю до 10-ти осіб. Що в умовах наближення Великодніх святкувань створює у суспільстві додаткову напругу. Адже, не дивлячись на плани більшості церков впровадити проект «Великдень вдома», для значної частини вірян можливість відвідати храм на свято залишається принциповим питанням власної віри. Тож рішення деяких священиків залишити храми відкритими можуть наразитися на відверті репресії. А втілення химерних ідей розміщення біля церков гвардійських патрулів — спровокувати неминучі силові зіткнення.

Та українські можновладці думають зараз, мабуть, зовсім про інше. Схоже, логіка їх дій доволі проста: потрібно будь-що створити умови, за яких початок перезапуску економіки стане можливим максимально швидко. І справді, усі прояви економічної кризи «докоронавірусного» періоду несподівано  поглинуло цунамі карантину. Та поки його хвилі творили нову реальність країни, головну умову МВФ було «героїчно» виконано. Тож крім чергового траншу тепер можна сподіватися і на додаткові «антикризові» гроші. Чого ж тоді марнувати час на обговорення якихось прав на свободу віросповідання? Адже громадяни усе зрозуміють.

І схоже, що сподіватись на високу громадянську свідомість українців  владі дійсно доведеться. Адже по завершенні карантину низка її дій може бути масово оскаржена у судовому порядку. І, можливо, це навіть невідворотний сценарій. Реалізація якого, втім, великою мірою все ж залежатиме від подальших кроків правлячої верхівки. Бо її повна готовність вдаватися до крайніх заходів, яку красномовно продемонстрував «екстрений» закон «про покарання порушників карантину», відверто непокоїть. Звісно, це ще не філіппінський зашквар. Та наявність інцидентів на зразок київського, як і загальні тенденції дій, обумовлюють потребу пильного громадського контролю.

І головним центром уваги суспільства у цей дуже непростий для нього час має, перш за все, залишатися свобода слова. Будь-яка ініціатива обмежень у цьому напрямку — неприпустима! Вільний доступ до публічної інформації,  незалежні журналістські розслідування та правдиве розуміння ситуації — ці обов’язкові атрибути правової держави — найкраща вакцина від будь-яких зловживань. Тож дбаймо про них, бережімо себе та залишаймось оптимістами.

Віталій Виноградов, аналітик Кабінету експертів.

КОНТЕКСТУАЛЬНІ ПОСИЛАННЯ

1. Карантин: які права обмежуються. ‑ Режим доступу: https://tinyurl.com/t859jh7 (Дата звернення: 04.04.2020)

2. Свобода слова в умовах карантину та надзвичайного  стану. – Режим доступу: https://gurt.org.ua/news/trainings/59110/ (Дата звернення: 04.04.2020)

3.  Права человека в условиях карантина, или что нужно знать, чтобы не нарушать закон или чтоб его не нарушили против вас. – Режим доступу: https://www.pravda.com.ua/rus/columns/2020/03/27/7245270/ (Дата звернення: 04.04.2020)

4.  Права і свободи українців у надзвичайній ситуації. – Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/30511532.html (Дата звернення: 04.04.2020)

5.  Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану». –  Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1550-14 (Дата звернення: 04.04.2020)

6.  Надзвичайна ситуація не може бути приводом для правоохоронців стежити за переміщенням громадян – Офіс омбудсменки. –  Режим доступу: https://hromadske.ua/posts/nadzvichajna-situaciya-ne-privid-dlya-pravoohoronciv-stezhiti-za-peremishennyam-gromadyan-ofis-ombudsmenki (Дата звернення: 04.04.2020)

7. Карантин з обмеженням прав людини без запровадження надзвичайного стану є неконституційним – експерти. – Режим доступу: https://zmina.info/news/karantyn-z-obmezhennyam-prav-lyudyny-bez-zaprovadzhennya-nadzvychajnogo-stanu-ye-nekonstytuczijnym-eksperty/ (Дата звернення: 04.04.2020)

8. Порушення прав людини під час пандемії: де межа? – Режим доступу: https://lb.ua/blog/anatolii_yarovyi/453463_porushennya_prav_lyudini_pid_chas.html (Дата звернення: 04.04.2020)

9. В Україні готують додаток для контролю інфікованих коронавірусом. – Режим доступу: https://hromadske.ua/posts/v-ukrayini-gotuyut-mobilnij-dodatok-dlya-kontrolyu-infikovanih-koronavirusom-mvs (Дата звернення: 04.04.2020

10. Праздники на карантине: как церкви собираются отмечать Пасху, и какие ограничения ожидаются. – Режим доступу: https://112.ua/glavnye-novosti/prazdniki-na-karantine-kak-cerkvi-sobirayutsya-otmechat-pashu-i-kakie-ogranicheniya-ozhidayutsya-530623.html (Дата звернення: 04.04.2020)

11. США могут скоро снять все ограничения по коронавирусу, а в Великобритании объявили всеобщий карантин.  – Режим доступу: https://www.bfm.ru/news/439617 (Дата звернення: 04.04.2020)

12. Google стежитиме за всіма під час карантину. – Режим доступу: https://sobor.com.ua/news/google-stezhitime-za-vsima-pid-chas-karantinu (Дата звернення: 04.04.2020)

13. Президент Филиппин приказал стрелять в нарушителей карантина. – Режим доступу: https://www.unian.net/world/10942697-prezident-filippin-prikazal-strelyat-v-narushiteley-karantina.html (Дата звернення 04.04.2020)

14. Під час Великодня участь віруючих у святкових богослужіннях буде всіляко припинятися. – Режим доступу: https://stopcor.org/u-velykden-mozhlyvi-sutychky-iz-viryanamy-policziya/ (Дата звернення: 05.04.2020)

15. Самоізоляція для осіб старше 60 років і видача масок відвідувачам магазинів: нові правила карантину – Режим доступу: https://biz.ligazakon.net/ua/news/194306_samozolyatsya-dlya-osb-starshe-60-rokv–vidacha-masok-vdvduvacham-magazinv-nov-pravila-karantinu (Дата звернення: 05.04.2020)