… Це було холодного зимового ранку. Сімох підпільників, які переховувались у хаті на цьому хуторі, оточило понад двісті енкаведистів. Ніхто з них не здався до рук  ворога живим – усі загинули. Останні підривали себе гранатами. Донині ніхто не знає, де їхня могила. Це були  молоді хлопці, найстаршому з них було 27 років , іншим – 18-21. На місці останнього бою підпільників  встановлено пам’ятник  і насипана символічна могила. Мешканці з тих сіл, звідки походили партизани, і з усіх навколишніх, щороку збираються тут, щоб вшанувати їхню пам’ять, щоб розказати про це дітям та онукам.

Уже кілька років поспіль на хуторі Кулеби проводиться фестиваль партизанської пісні «Чорна вишиванка» – з ініціативи львів’янина Романа Лопушанського, вихідця з села Стратин Рогатинського район, племінника одного із загиблих героїв. 

Символічно, що пісню «Чорна вишиванка» написав уродженець Черкащини Олександр Шевченко, а виконала її на фестивалі  його дружина Наталя Самсонова. Написати цю пісню автора надихнула зворушлива історія про те, як до прикарпатського села  наприкінці сорокових тихенько вночі побратими принесли пораненого партизана. Господарі прийняли його і виходжували. 

Щоб це було менш  помітно,  іжу  партиназові носила до стодоли дванадцятилітня донька господаря. Коли він одужав, залишив на пам’ять цій дівчині свою чорну вишиванку і сказав: «Коли ти виростеш, народиш сина, подаруй  йому цю сорочку  і збережи пам’ять про нас»

Ця дівчина виросла. Нині вона уже бабуся. Вона зберегла ту сорочку, і син одягнув її тоді, коли над Львовом  вперше замайорів  синьо-жовтий прапор.

«Я попросив показати мені ту сорочку. Бабуся принесла... Чорного кольору сорочка, вишита гарячими кольорами: жовтими, червоними. І коли я тримав її у руках , така енергія і сила від неї. йшла. Я на другий день написав пісню, і в тій пісні якраз  викладена та історія», – розповів автор пісні «Чорна вишиванка» Олександр Шевченко.

Енергія  і тепло від цієї чорної вишиванки передались усім присутнім на фестивалі. Наталя Самсонова виконувала цю пісню саме у цій сорочці. Цього разу на фестивалі вперше прозвучала пісня «Кулеби» у виконанні  цієї ж Наталії Самсонової. Виступав  хор «Нескорені» зі Львова, козацький хор з Бібрки, художні самодіяльні колективи із сіл Нараїв Тернопільщини, Стратин  Івано-Франківщини.  Виступали діти, ансамблі, окремі виконавці. Пісні у їх виконанні нагадували про ті буремні роки, а лейтмотивом були слова: «Хлопці, до зброї!»

Вшанувати пам’ять полеглих героїв приїхали депутати Львівської обласної Ради,  представники трьох районів  вищеназваних областей, син  легендарного головокомандувача УПА Романа Шухевича Юрій  Шухевич та його сестра Марія Шухевич, племінник легендарного підпільника «Сонара» – Василя Івахіва Григорій Івахів. 

У рамках цього фестивалю відбулася презентація книжки  відомого львівського письменника, керівника братства рогатинців Романа Коритка «Дух одвічної стихії» про Василя Івахіва, вихідця  із села Подусільна Львівської області, що поруч із хутором Кулеби. Василь Івахів  був  безпосереднім керівником цих семи героїв-підпільників. Він уже навіть домовився про те, що вони мали переходити в інше місце, змінити свій постій, але їх випередили. Очевидно, не без допомоги місцевого зрадника…

Ось така сумна історія, Вона оживає, вона нагадує нам про минулі події, вона вчить бути небайдужими.

Фото: Йосип Марухняк