Цьогорічною темою святкування музейники Антонича (село Бортятин Мостиського району що на Львівшині) вибрали такі слова: «Сідаймо в човен. Підемо у подорож довкола наших сердець. Може знайдемо нову незнану землю.» (Б.-І. Антонич). І от першою зупинкою нашої подорожі стало відкриття виставки авторської кераміки народних майстрів Ольги та Віктора Кузьменків. Цю виставу сім’я Кузьменків присвятила 103 річниці від дня народження Б.-І. Антонича і називається вона «Весни розспіваної князь». Чудові дзвіночки, ангели, цілі композиції («Музика ночі», «Ніч», «Сад»), потопають у зелені, яку так любив поет. Пані Ольга Кузьменко розповіла про свою творчість: «Робота з глиною потребує неабиякої терплячості, але це матеріал, який надихає. Чим більше ти з ним працюєш, тим більше він тебе слухається, і дає рукам створити неможливе. Кожен дзвіночок проходить через руки майстрів не один раз, готуються десятки деталей, щоб вийшла гідна композиція. Будь-яка деталь повинна бути зроблена якісно і досконало.» Виставка експонуватиметься у музеї до 20 жовтня.

Другою зупинкою нашої подорожі була зустріч з відомим поетом, лауреатом Шевченківської премії Романом Мар’яновичем Лубківським. Розпочали цю зустріч учні Бортятинської школи, які займаються у літературній студії при музеї-садибі родини Антоничів, прочитавши свої власні поезії. Ці діти, а саме: Хоміць М., Кушик В., Дац К., Івасько М., Козак О., Помірко Ю., Сагайдак Н., Токажевська І., беруть участь у всіх заходах музею, і навіть після уроків часто приходять у садибу просто поспілкуватися, бо кажуть, що їм тут добре. Напевно, дух і талант Антонича має продовження саме у таких дітях. А далі Роман Лубківський розповів усім присутнім про перші відвідини Бортятина, коли ще була жива добра подруга поета Ганна Войціцька. «Антонич» був не тільки співцем природи, які нам починають нав’язувати, але і великим патріотом. Пані Ганна розповідала мені, що Богдан-Ігор говорив з нею про Крути, про УНР, про самостійну Українську державу, тобто він знав, якою хоче бачити свою державу» - наголосив Лубківський. Пан Роман прочитав кілька віршів про Богдана – Ігоря Антонича зі своєї книжечки «Легенда про поета» і подарував музею великий портрет Антонича, і сказав повісити цей портрет у кімнаті, де займаються діти, щоб поет був присутній на усіх заняттях.

На святкування прибула делегація від Всеукраїнського об’єднання «Лемківщина». Андрій Тавпаш розповів про рідну Лемківщину, багату своїми традиціями, обрядовістю, різьбленням, вишивкою, яку вони по клаптиках розшукують, по клаптиках відроджують, адже, зараз Лемківщина – це територія Польщі, на якій залишилися одні хрести. Антонич так казав про свою рідну землю: « Земля вівса і ялівцю».
І на завершення свята усіх вітав Народний вокальний ансамбль народної пісні Народного дому с. Бортятина «Дзвінка криниця».