Від Львівської обласної ради, участь у святкуванні взяв перший заступник голови ЛОР, голова ЛОО ВО «Батьківщина» Роман Ілик.

«Люди, які стояли біля витоків створення цієї організації, зуміли не на словах, а в реальних вчинках відмовитися від власних амбіцій заради спільної справи. Вони дозволили наддніпрянцю очолити УГВР. Наші земляки - Шухевич, Кук, в руках у яких була армія, добровільно скинули генеральські погони заради об’єднання у боротьбі проти трьох ворогів: німців, совєтів і поляків. Це приклад великих українців, якими ми гордимося і сьогодні, - зазначив Роман Ілик у своєму виступі. - Приємно бачити тут молоді обличчя. Це означає, що справа цих сильних духом людей не вмерла, пам'ять про них не стерлась у наших серцях. Це дає нам віри у те, що Україна буде завжди пам’ятати своїх синів, своїх героїв. Нехай їхній приклад навчить всіх нас любити рідний край, так, як любили його вони».
Нагадаємо, вперше на державному рівні річницю створення УГВР було відзначено у липні минулого року. Тоді на території спортивно-туристичного оздоровчого комплексу імені Кирила Осьмака, що на околиці с. Сприня, було відкрито й освячено першу чергу меморіального знаку на честь 65-річчя Великого Збору.
Довідка
УГВР створена з ініціативи Організації Українських Націоналістів (ОУН) як всеукраїнський загальнонаціональний центр, покликаний взяти на себе верховне керівництво національно-визвольною боротьбою українського народу проти сталінського режиму та об’єднати якнайширше коло українських політичних сил.
Установчий збір УГВР проходив 11-15 липня 1944 року біля села Сприня, що на Самбірщині. Збір прийняв Платформу і Тимчасовий устрій УГВР, Універсал до українського народу, а також присягу воїнів Української Повстанської Армії. Президентом УГВР було обрано вихідця з Полтавщини, діяча Української народної Республіки Кирила Осьмака.
УГВР стала єдиним керівним органом воюючої України за державну незалежність, ухвалювала всі стратегічні та тактичні рішення щодо повстанської боротьби, відзначала кращих вояків УПА. У середині 50-х років майже всі члени УГВР або полягли в боротьбі з більшовицьким режимом, або відбували тривале ув’язнення у таборах та тюрмах холодної російської півночі.