Про його активну участь в ОУН стало відомо польським органам влади, і на початку квітня 1931 р. він був затриманий польською поліцією. З ув’язненими українськими націоналістами поліцейські поводилися жорстоко, і під час слідства Степан Охримович пройшов через побої та катування. Поляки, побачивши, що він може померти прямо у тюрмі, відпустили його додому. 10 квітня 1931 р. через кілька днів після звільнення С. Охримович помер і був похований на цвинтарі в с. Завадові. За своє коротке життя (а він прожив лише 26 років) Степан Охримович зумів зробити значний внесок у розбудову українського визвольного руху в Галичині.

Він був організатором та провідником української молоді, дбав про організацію належного навчання та виховання українського студентства. Відіграв значну роль в роботі Першого конгресу українських націоналістів у Відні 28 січня — 3 лютого 1929 р., брав участь в обговоренні практично всіх важливих питань щодо програми дій та устрою (статуту) ОУН.

«Саме через активну діяльність, спрямовану на відродження національної свідомості української молоді і прагнення до відновлення незалежності Української держави Степана Охримовича вважали поляки, які окупували українські етнічні землі, небезпечним політичним активістом. Але його смерть внаслідок побоїв в польській тюрмі була недаремною, адже справу, за яку він боровся, продовжили тисячі послідовників. Думається, що пам'ять про нього, як про одного з творців та активних діячів українського визвольного руху, повинна назавжди залишитись в історії України», - наголосив у своїй промові після панахиди голова Стрийської районної організації КУН Микола Магас.

Микола Магас, довірена особа під час передвиборчої кампанії нині народного депутата України Олега Канівця, разом з побратимами поклав вінок від парламентаря на могилу Степана Охримовича. У панахиді взяв участь помічник народного депутата Олега Канівця Віталій Михайльо та працівники Благодійного фонду «Добре серце».