Про це повідомляє кореспондент «Вголосу».

24 окрема механізована бригада найдовше знаходилась у зоні проведення АТО – загалом 2 роки та три місяці, жодного разу не покидаючи бойових позицій.

Командир третього механізованого батальйону, підполковник Поступальський в зоні проведення АТО перебуває з липня 2014 року, тоді розповідає були сподівання, що військова агресія з боку Росії закінчиться за два-три місяці.

«Сьогоднішнього дня святкуємо 98-річницю нашої бригади, яка пройшла шлях з 1918 року і до цього часу. У 2014 році саме наша бригада відкрила нову сторінку в історії боротьби за незалежність України. Найважче для командира – це було зберегти життя солдата, а все інше – це просто військові будні. Бойові дії згуртували наш колектив, додали нам впевненості у наших діях. На жаль, були втрати, але свій обов’язок ми виконуємо чесно і будемо це робити й надалі», – каже підполковник.

Спочатку підрозділи бригади прикривали смугу шириною до 150 кілометрів на території Сумської, Чернігівської та Полтавської областей, потім займали блок-пости поблизу міста Старобільськ, брали участь у бойових діях поблизу міст Кремінна та Рубіжне, Ямпіль, брали участь у визволенні Слов’янська та Лисичанська, боях поблизу міста Сіверськ. За час проведення АТО Залізна бригада втратила понад сто героїв.

«Ми вийшли на боротьбу з агресором у числі перших, служили спочатку в Сумській області, там ми були на блок-постах, неподалік від російського кордону, блокували регіон у разі відкритої агресії Російської федерації, а з травня 2014 року перебували у зоні проведення Антитерористичної операції. Служили і у Луганській області, і у Донецькій. З потужними бойовими діями ми вперше стикнулись, коли визволяє Слов’янськ. Чим ближче ми підходили до Луганська, тим важче було », – розповів майор з 24 окремої механізованої бригади Валерій Левченко.


Підполковник 24 механізованої бригада ЗСУ Поступальський під час ротації на Яворівському полігоні поблизу Львова, 29 липня 2016 року. Фото: Роман Балук для Вголос

Медсестра медичного відділення медичної роти, старший сержант Віра Василівна, яка служить у бригаді з квітня за цей час зізнається, що траплялись різні ситуації про які не хоче говорити, бо хвилюється за родичів, які не знають, що вона знаходилась у зоні бойових дій, говорить, що головним її завданням було зберегти життя військовослужбовців.


Сержант 24 механізованої бригада ЗСУ Віра Василівна під час ротації на Яворівському полігоні поблизу Львова, 29 липня 2016 року. Фото: Роман Балук для Вголос

«Перед нами ставили завдання, щоб наші солдати були живими. За час служби, а це 95 днів, можу сказати, що врятувала життя одному бійцю, надавала допомогу  місцевим мешканцям. Окрім медичної допомоги солдатам доводилось надавати і психологічну допомогу, щоб підняти бойовий дух у цих людей», – розповіла медсестра.

Служать в 24 бригаді й жінки, зокрема сержант Лілія Андріївна, заступник командира роти по роботі з  особовим складом в зоні проведення АТО служить в одній бригаді разом з чоловіком. Зізнається, що для неї найважливіше на передовій – це діти, які підтримують українських військових.


Сержант 24 механізованої бригада ЗСУ Лілія Андріївна під час ротації на Яворівському полігоні поблизу Львова, 29 липня 2016 року. Фото: Роман Балук для Вголос

«Рішення стати військовослужбовцем було свідомим, спочатку моєму чоловіку таке моє рішення не подобалось, але він звик. На фронті жінка ти чи чоловік – це не важливо, у кожного є завдання, яке потрібно виконати і це не залежить від статті. В нашій бригаді немає такого гендерного поділу – ми захищаємо свою батьківщину», – розповіла військова.