Ввечері, троє людей беруть свою музику і несуть її до інших людей. В маленьких клубах столиці, чи інших міст є багато охочих послухати цю музику, забути неприємність чи просто на деякий час дати відпочити своїй свідомості від шумного світу. І не потрібно жодних слів, музика теж має здатність говорити, і не потрібно жодних голосів, лиш тонесенькі звуки спокою.

Гурт „Надто Сонна” існує не так довго, але за цей період вже багато чого досягнула, хоча б немалу авдиторію прихильників чи вихід дебютного альбому „Фрагменти сну”. Творчість „Надто Сонної” – це поєднання електронної музики з живою, на сьогодні це інструментальний проект, проте записано кілька реміксів з Іреною Карпою (гурт „Фактично самі”) та з групою „…И Друг Мой Грузовик…”. Про це та інше учасники гурту розповіли в інтерв’ю.

На скільки ваша музика відповідає вашій назві? Розкажіть, будь ласка, детальніше про вашу музику, з чого все починалось?

Андрій: Назва виникла так – моя знайома сказала: „я надто сонна, давай завтра придумаємо назву” і мені дуже сподобалося це словосполучення. Отже, назва вже несе в собі певну сонність. З часом стало зрозуміло, що вона якнайкраще відповідає нашій музиці. Переважно повільні темпи, сонні мелодії, створення музики почалося на початку 2005 року і це було на рівні Інтернет-проекту – написати музику і викласти на сайті для друзів, але вже в кінці 2005 року це все сформувалось в концепцію „Надто Сонної” і нарешті у 2006 витекло у живе звучання.

Дорі: Назва відповідає не тільки музиці, а й постійному станові життя

Чи є в Україні схожі музичні проекти?

Андрій: Так, є декілька гуртів, які поєднують живе звучання з електронним: NimB, Фотомото, Tomato, Jaws, ZSUF тощо.

Дорі: Можу додати Вінки, AudiSile, White, але це тільки за принципом поєднання електроніки та живняку, в іншому нічого спільного

Чи не має творчих конфліктів між учасниками „Надто Сонної”, адже гітарист і бас-гітарист грають паралельно у інших гуртах і зовсім іншу музику?

Андрій: Якщо конфлікти і виникають, то лише на рівні „Надто Сонної”. В тому і справа, що вони грають іншу музику, тому нам сваритись нема через що.

Дорі: Справа в тому, що є внутрішня потреба грати різну музику. В одному проекті все поєднати нереально. Тому участь у інших проектах тільки на користь, розряджає (обстановку) при створенні матеріалу тощо.

Які найвідповідніші місця для виступів „Надто Сонної”? Чи є в Україні такий простір?

Андрій: Дуже хотілося б зіграти в якомусь незвичному місці – на покинутому заводі, наприклад, а ще була думка колись зіграти на вулиці з проектуванням відео на стіну будинку. Але в подібних місцях дуже складно організувати щось на офіційному рівні.

Дорі: Тааааак покинутий завод!!! В якомусь з приміщень метро під землею, вночі. І дуже якісний „квартирник”.

Чого вже досягнуто за, порівняно, недовгий час існування?

Андрій: Головним досягненням я вважаю те, що є люди, яким цікава та близька наша музика. А ще ми випустили свій дебютний альбом „Фрагменти сну” на австрійському Інтернет-лейблі laridae, отже всі бажаючі можуть скачати його з їхнього сайту.

Дорі: Так, основне досягнення це реакція публіки і людей з якими ми співпрацюємо.

Експерименти – це постійне шукання, провокація, несподіванки? Яких експериментів можна чекати від „Надто Сонної”?

Андрій: Для мене експерименти – це пошуки чогось нового – у звуці, в образах, в подачі матеріалу. Ми схильні до експериментів, але не про вокативних.

Дорі: Для мене експерименти це пошук засобів донести те, що відчуваю.

Яка музика сьогодні на п’єдесталі? А в Україні?

Андрій: Музика, яку хочеться переслуховувати і не важливо, хто і де її робить.

На якій музиці ви виховувались? І що слухаєте зараз?

Андрій: Виховувався я на дуже різноманітній музиці – від поп-музики до російського року. Трохи згодом почав слухати альтернативу і черговим етапом стала електронна музика. Зараз слухаю суміш з усього: Radiohead, Bjork, Sigur Ros, iamx тощо

Дорі: Брав по трохи від усього, що потрапляло до… вух: від радянської попси до скандинавського блек-металу, від класики до експериментальної електронщини. Обожнюю музику будь-якого стилю, яка не суперечить життєвим принципам. Найголовнішу роль зіграли Radiohead, це команда, яка змушує слухача розвиватися, ламати стильові рамки. Потім „відшліфувала” Бйорк, її команда довела, що кордонів музичних стилів взагалі не існує.

Під час концертів майже не відбувається візуальної комунікації „Надто Сонної” з публікою, один майже завжди з закрити очима, у іншого очі закриті волоссям, а третій дуже сильно сконцентрований на техніці, з однієї сторони це навіть трохи містично, такий спокій від вас… Яке, все ж таки, значення має для вас публіка?

Андрій: А, можливо, комунікації і не потрібно, адже дуже легко вивести словами людину зі стану, в якому вона перебуває. Ми намагаємось створити атмосферу своєю музикою. Публіка має дуже важливе значення, адже він них залежить чи буде обмін між нами. Я по декілька днів відходив після київських концертів – такий був позитивний настрій від публіки.

Дорі: То це не відбувається візуальної комунікації, немає прямого тексту, але ми маємо ВІДЧУВАТИ і ВІДЧУВАЄМО одне одного, виконавці і слухачі мають бути частиною цілого, слова тут не потрібні (згадаємо Депеш Мод)

Багато музикантів на перше місце ставлять тексти, є текст – є світогляд чи його відсутність. А як з інструментальною музикою? Чи можлива філософія без слів?

Андрій: Коли немає слів, людина починає концентруватись на музиці і, інколи, назва пісні тобі скаже більше, ніж куплет-приспів (сонна, урбан (місто навпіл), не можу дихати, камерна музика, солодких снів, флешбек: позитив, поряд_не_разом .– О. В.)

Дорі: Все так, але ми недооцінюємо можливості „тексту”, скоріш за все тексти використовуватись будуть, але як поживемо-побачимо…А що це за такі цікаві вокальні моменти під час ваших виступів, напевно це якась невідома мова снів? 

Андрій: це вплив Radiohead та Sigur Ros, я дуже полюбляю фальцетні теми.

Дорі: Всі люблять… їх буде набагато більше згодом.

Деякі теоретики творчості говорять, що повинен бути подразник, котрий спричиняє процес творення. З чого народжується музика „Надто Сонної”?

Андрій: Перший альбом можна охарактеризувати подразником „поряд_не_разом”.

Дорі: з процесу життя

Ви записали кілька реміксів з Іреною Карпою та групою „…И Друг Мой Грузовик…”, чи планується з ними співпраця й далі? Можливо ще з іншими музикантами?

Андрій: Так, ми і надалі плануємо співпрацювати, адже нас пов’язують дружні стосунки. Також плануємо найближчим часом робити ремікс для київського гурту Singleton.

Дорі: Гадаю, не обійдемо стороною „Юркеш”.

Велика слава може зіпсувати „Надто Сонну”? Ви здатні хворіти зірками?

Андрій: Маю надію, ні.

Дорі: Ні, на зірковість нема часу, дуже багато роботи, коли в мене з’явиться час на зірко вість я впаду спати.

Чим можете бути незадоволені від концертів?

Андрій: Багато залежить від звуку. Наш перший виступ був у музичному магазині Музторг – там було суперове звучання. Після того важко „миритися” з поганим звуком.

Дорі: саундом, собою (дуже високі вимоги від себе)

Скільки часу вашого життя займає музика? Чи вистачає його для чогось іншого, і що, власне, є тим іншим?

Андрій: Наразі, дуже важко виділяти час на музику, бо сили забирає робота, до того ж, треба спілкуватись з друзями, ходити в кіно, на концерти. Виходить, що на музику потрібно шукати час.

Дорі: „Oh? Man! I have no idea what’s going on!”

Що повинно бути найважливішим у житті?

Андрій: найважливішим у житті має бути життя. Насичене. Різнокольорове. Цікаве.

Дорі: „here and now”.

Під яку музику ви засинаєте?

Андрій: Раніше засинав під нашу музику – 5 треків було достатньо. Також дуже гарно використовувати Bjork, Sigur Ros.

Дорі: На ніч полюбляю концерти… Muse наприклад.

фото з сайту "Надто Сонна"