Катерина Коршик добровольцем пішла захищати Україну на московсько-українському фронті. Служила у батальйоні “Айдар” Збройних сил України. Неодноразово ризикувала життям, рятуючи поранених воїнів. Проте під час служби вона серйозно захворіла і тепер мусить пройти курс лікування, щоб не опинитися в інвалідному кріслі.

Про це розповідає “Оглядач”.

Добровільно пішла на війну

Дівчина жила в Луганській області, частину якої “відкусили” окупанти. А 2015 року Катя пішла в армію. Спершу в її обов’язки входило забезпечення медичної служби зв’язком, однак дівчина дуже хотіла допомагати пораненим, рятувати воїнів. Вирішила – зробила: закінчила курси і стала санітаркою медичного пункту. Медиків критично не вистачало.

Одним із перших “бойових хрещень” для Каті стали зіткнення біля селища Новгородське Донецької області в 2015 році.

“Розпочалися важкі позиційні бої, почастішали обстріли. Катя була в складі бригади медиків – їм часто доводилося працювати на передовій”, – розповідав журналістам командир роти, в якій служила дівчина.

Згодом такі завдання стали буденними для молодої медикині.

Катю в батальйоні любили. Надійна, добра, відповідальна, смілива – товариші по службі не втомлювалися перераховувати.

Катерина Коршик у День Збройних сил України. Вінниця, 2019 рік.

Катерина Коршик у День Збройних сил України. Вінниця, 2019 рік. Фото з особистого архіву

Хвороба “вдарила в спину”

Однак служба дівчині просто так не минулася. Вона бачила страждання поранених і бійців, які вмирали, пропускала все через себе. Можливо, саме сильний стрес і “запустив” у Каті розсіяний склероз.

Розсіяний склероз – це хронічне аутоімунне захворювання, яке вражає головний і спинний мозок. Під час хвороби відбувається руйнування нервової тканини і заміщення її рубцевою (зі старечим склерозом РС нічого спільного не має.  Ред.)

Катя недовго була заміжня, потім – розлучення. Зі своєю хворобою сьогодні бореться практично наодинці. Переїхала до Вінниці – кімнату в квартирі їй виділили майже чужі люди. Там дівчина проходить курси лікування й реабілітацію.

Катя під час реабілітації.

Катя під час реабілітації. Фото з особистого архіву

Там же її поставили на квартирний облік, але в черзі вона 24-та. З огляду на те, що в рік дають по одній-дві квартири, чекати можна і 10 років…

Шанс на майбутнє

У березні Каті прокапали препарат “Окревус”, і, за її словами, зараз ремісія.

“Я ходжу без палички, нормально розмовляю, оскільки повернулася міміка. А раніше не тримали м’язи. Осередки, як показала МРТ, стали меншими. Тримається ремісія, хоча зараз стало трішки гірше, але я навіть готую і прибираю сама”, – розповіла вона.

Коли розпочалася пандемія коронавірусу, дівчина поїхала в село до родичів у Луганську область. Тому що імунітет і так на нулі, підхопити вірус – небезпечно.

Повністю вилікуватися від розсіяного склерозу не можна, але, щоб принаймні не опинитися в інвалідному кріслі, Каті дуже потрібно продовжувати курс лікування препаратом, на який у неї немає грошей.

До вересня потрібно встигнути купити два флакони препарату “Окревус” (Ocrevus), а це приблизно 230 тисяч гривень.

“Є й інший варіант, але коштує набагато дорожче. Якщо зібрати 230 тисяч у мене жевріє надія, то 1 млн 600 тисяч за курс – точно немає. Тому треба купувати “Окревус” і у вересні капати”, – розповіла Коршик.

На що живе дівчина-інвалід

Наскільки реально для Каті самій зібрати такі кошти, судіть самі. Дівчина отримує пенсію за інвалідністю (у неї 2-га група) – це 8 тисяч 600 гривень.

“З другою групою за розсіяним склерозом мало хто працює. Але пенсії не вистачає – щомісяця на таблетки я витрачаю 3-4 тисячі гривень. Із продуктів мені багато чого не можна, а хоча б двічі на тиждень потрібно їсти рибу, фрукти, овочі… Плюс реабілітація – по 200 гривень за кожне приймання в лікаря. У Вінниці я намагалася хоч трішки підробляти. Ходила, прибирала квартири – за прибирання отримувала 300-400 гривень. День поприбираю, а потім два-три дні лежу”, – розповіла Катя.

Катя під час курсу лікування життєво необхідним препаратом.

Катя під час курсу лікування життєво необхідним препаратом. Фото з особистого архіву

Незважаючи на труднощі, дівчина не скаржиться, не здається, але потребує нашої допомоги.

“Після війни я борюся вже за своє життя. Але зібрати кошти на черговий курс самостійно не можу, тому в мене надія тільки на вас”, – каже колишня медикиня ЗСУ.

Для тих, у кого є можливість допомогти дівчині зібрати кошти на життєво необхідне лікування, “Оглядач” публікує реквізити. Катя завжди звітує про надходження грошей і викладає чеки після купівлі препарату:

5168 7427 2701 3710 Коршик Катерина Юріївна