Він, напевно, частіше усамітнюється на численних підмосковських, які щось на зразок «міжгірських». Але хіба міг би злодій Янукович зрівнятись зі своїм старшим братом по розбою. У нього золота не вистачило б. Це в Росії дорогоцінного металу не рахують: підкуповують діячів у половині світу… У Путіна сьогодні ностальгія, він мабуть, співає, щоб ніхто не чув:

Постой, паровоз! Не стучите колеса!

Кондуктор, нажми на тормоза!

Французи не дали найсучасніших «містралей», країни Європи й Америки відмовили у новітніх технологіях. Доводиться звертати увагу на паровози. Та, власне, Путін ніякий не новатор, діє за канонами минулих століть. І виховувався у батька, співробітника наркомату внутрішніх справ (НКВС). А там співали:

Наш паровоз, вперед лети!

В коммуне остановка.

Иного нет у нас пути,

В руках у нас винтовка.

Це теж історія з часів більшовизму. А там агресія була найголовнішим почуттям: «мы наш, мы новый мир построим».

Неофашиста і неосталініста Путіна неймовірно налякав український Майдан. Недарма ж казали, що на Красній площі, ніж на майдані Незалежності.

Головне у цих подіях нас цікавить масовість Майдану. І його єдність. Сполука народу і церкви. Сили і духу. На Майдані активними були представники всіх  конфесій: православні, мусульмани, іудеї, католики та уніати.

У російській армії вже є інститут капеланства. Крім попів, там знайдете й імамів. Адже в азіатській армії без ісламу не обійтися.

В українських збройних силах поки на добровільних засадах постійно діють 50 капеланів від Української греко-католицької церкви, православні священики. І всі вони в один голос заявляють, що в польових умовах  для них все одно, хто перед ними: чи християнин, чи магометанин, чи іудей. Бог один. І слово Боже однаково діє на кожного воїна. Воно кличе до перемоги над злом.

Якщо хто пригадує карикатури французького художника Жана Ейфеля про створення світу, то згадає, що Бог на столі малює ескіз бджоли, а чорт піл працює над ескізом оси. Це як святі отці в українській та російській арміях. Хто працює на добро, хто на зло. Патріарх Кирил сім місяців мовчить про злочини російської армії. Де християнське доброчестя?

 У місті Турка Львівської області паства звернулася до священика церкви Московського патріархату з проханням провести службу на захист українських вояків. Він не відмовив, але й не відслужив. Видно чекав вказівок з Москви. Люди обурилися і написали заяву про перехід до Київського патріархату. Цей факт чисто по-московськи використали російські писаки. Вони звинуватили Правий сектор і бандерівців у тому, що ті побили попа, зруйнували приміщення, чого і сном і духом не було. Та москаль є москаль.

Тому тепер Федеральна служба безпеки Росії виношує плани розладу в середовищі віруючих українців. Це ж так привабливо: пересварити християн, знову зробити ворогами ісламістів та іудеїв, створити внутрішню ворожнечу в українському народі.

Гадається, не купимося. У нас є слово Боже – найсучасніша зброя в боротьбі проти спільного ворога.