В межах лекції професор міркувала про світові тенденції та політику якості життя, яку провадять розвинені, успішні країни. Пріоритетним моментом у ній виявилась аж ніяк не економіка. Ці міркування суттєво дисонували із переконаннями італійського письменника Умберто Еко, який долучається до дискусій «економіка-культура», що точаться в європейському інформаційному просторі» і який запевняє, що культура, аж ніяк не змінить курс на біржі.

Усталена думка про пріоритетності економіки стрімко перетворюється в анахронізм.

Сучасний світ потребує інших маршрутів та щонайважливіше цінностей. Апелюючи до Ернеста Фукуями, Черниш переконала авдиторію у тому, що економіка залежна від культури, а не на навпаки, як нам постійно нав’язують. Запити та претензії сьогодення яскраво ілюструють цю залежність економіки від культури.

Міркування Наталії Черниш з цього приводу представляємо вашій увазі:

«Питання «хто я?» виникає в більшості випадків, коли ми себе співвідносимо з іншими. В тіні довший час залишалась культурна складова ідентичності. Зараз в цьому полі ведуться активні пошуки. Соціологія відтепер вивчає як і соціальний, так і культурний продукт.

Культура на наших теренах завжди займала упосліджене, меншовартісне місце і займає його і досі. На науку в Україні виділяється 0, 29 % бюджету,  а мали б виділяти близько шести відсотків. То може владі потрібна нація, яка не здатна думати? Як зрозуміти цю політику, коли гноблять науку, освіту, культуру?

Культурну ідентичність почали досліджувати у зв’язку з тим, що культура у всьому світі виходить на передові позиції і починає витісняти на маргінес інші традиційно важливі сфери. Розвиток економіки в передових країнах визначається не економічними показниками, а певними культурними цінностями. У світі вже давно не мислять категоріями ВВП, пріоритетною є якість життя.

Хто в нас в уряді сказав словосполучення «якість життя»? Культура завжди «пасла задніх» в СРСР, це був доконаний факт, там культурними речима ніхто не переймався. Але вже 20 років немає Радянського Союзу, а коли ми беремо до рук будь-який сучасний підручник з історії, він і досі будується за радянською схемою: економічний розвиток, політичний, а культура все замикає, в той час коли б вона мала виходити на передній пан.

Я завжди згадую вислів Френсіса Фукуями: «Зараз іде процес одухотворення економіки культурою».

Саме культура зараз визначає: що виробляти, скільки і для чого? Для одухотворення культурою економіки необхідно переходити до інших цінностей. Адже цінності є ядром культури. Вони повинні бути нематеріальними: скільки виготовити і придбати, а вимірювати якість життя, гордість людини, можливості для вдосконалення, особистісного зростання, самоосвіти, для фізичного розвитку. Ми повинні здійснити перехід до цих цінностей».