Вже більше року основною темою на українській політичній арені є об’єднавчий процес в лавах опозиції. На цю тему не висловлювався хіба лінивий. Така ж величезна і різноманітність висловлених думок. Від ідеалістично схвальних до вкрай критичних. Не будемо зараз розглядати всі ці погляди, торкнемося глибшої проблеми – нездатності української політичної еліти до об’єднання.

Небажання чи невміння політичних лідерів об’єднуватися в складних ситуаціях впродовж всієї історії супроводжує нашу державу. Власне, тому і з’явився вираз «де два українці, там три гетьмани». Мабуть, всі погодяться, що ця дезінтеграційна властивість немало нашкодила нам в минулому. Не одна державотворча ініціатива провалилася через нездатність громадських чи політичних лідерів домовитися, відсунути особисті амбіції, поступитися. Не знаю, чого бракувало в таких випадках: мудрості, бажання чи патріотизму.

Ось і нинішній об’єднавчий процес опозиційних сил в Україні зіткнувся з тими ж труднощами української ментальності. Напевно саме тому він тривав так довго і супроводжувався цілою низкою скандалів. Можна сміливо припустити, що для українців стало великою несподіванкою те, що опозиційні сили (нехай не всі) все таки об’єдналися.

Навіть зараз, коли практично завершилася юридична складова об’єднання, не припиняється критика в бік опозиційних лідерів. Особливо незадоволеними виявилися колеги по опозиції, які не ввійшли в об’єднану опозиційну партію.

Я не схильний ідеалізувати будь-які політичні процеси. Завжди існує можливість помилки. Всюди присутній людський фактор, а люди, як ми знаємо, не ідеальні. Проте, вважаю, що в даній конкретній ситуації треба віддати належне тим представникам політичної еліти, які все ж знайшли в собі достатньо мудрості, бажання і патріотизму, щоб відкинути свої страхи та амбіції і об’єднати зусилля довкола спільних цілей.

 

Поки що важко робити якісь прогнози про успішність чи провальність цього кроку. Час покаже, на скільки щирими були намірі та чи достатньо зусиль докладено. Але ми точно маємо одну причину пишатися: наші політичні лідери подолали історичний стереотип про трьох гетьманів (принаймні на цьому етапі). Тож зараз є надія, що у боротьбі за краще майбутнє для України вони не будь воювати один з одним.