Невідшліфована карма якась у Інституту політичних технологій. Кожне кругле засідання, яке там овалюється – звалюється у пікельний триндьож. Або всесвітньовідомий політолог Звєрєв закучугуриться зі своїми апорійними черепахами в запитаннях. Грішникам у пеклі – напевне, набагато веселіше.

Сон коло вікон пішов на обгон й на сьогоднішьому засіданні так званого експертного клабу в клубних піджачочках. Тема засідання була прокомпостована на рівні острова Святої Єлени з наполеонівськими замахонами: "Три роки влади Андрія Садового. Поразки і перемоги".

Перемоги Садового не сильно розтікаються мишами по деревах й тому більшість присутніх (що закономірно), зосередилась на словесній підготовці 18-го брюмера для мера.

Серед підготовантів були помічені такі персони (згідно алфавіту):

Роман Кошовий – голова обласної організації Комітету виборців України.
Олексій Антипович – директор соціологічної групи "Рейтинг".
Володимир Гірняк – депутат міської ради.
Олег Махніцький – депутат міської ради.
Іван Онисковець – виконавчий директор Асоціації будівельних підприємств.
Петро Радковець – історик, екскурсовод.
Микола Савельєв – директор центру "Журналістський правозахист".

Кого немає у переліку, може свої скарги писати мену, який відповідає на Вголосі за анонси.

Подорож навколо Садіка за 1.5 години можна поділити на адекватні паралелі і неадекватні мередіани. І лише по той бік адеквату і неадеквату можна зарахувати екскурсовода Радковця з цитатними хохмами від багатонаціональних туристів, з якими йому довелось чатитись за звітний період.

За більш-менший адекват віддуваються Кошовий, Антипович, Гірняк та Онискович (в силу своїх соціологічних, електоральних, депутатських чи асоціативних регалій).

Кошовий зробив розмітку передвиборцих обіцянок Садіка на відсотку їх реалізації. Антопович позитивістично (тобто, відсторонено) намалював відсоток падіння рейтингу Садіка з 58 до 39 пунктів та гіпотетично зазначив, що якщо не буде Євро-2012 на Стад де Саді на Стрийській – то не бачити на майбутніх виборах Садіку Ратуші, як власних лопаток. Але за відсутності альтернативного кандидата, така гіпотеза прольоту Садіка над Полтвою – у далекому електоральному тумані. Онискович забакланив одночасний ремонт ключових львівських доріг та відсутність у Ратуші жодного спецаліста-дорожника.

На цьому адекват відлетів у вирій і запанувало неадекватно-мутне іго. Делегат від ВО Свобода Олег Махніцький своїми супрематичними тезами разів 15-ть піаристо згадав про назву своєї партії та разів 10-ть слово "віртуальний". Це тільки ще раз підтвердило тоталітарний колективізм в партії Тягнибока, відсутність там індивідуальності та суцільну її віртуальність. Для того, щоб інколи хоч-якось розуміти сенс своїх слів, деяким свободівцям потрібні не одні Тернопольські вибори. І навіть не вибори, а хоч якась продуктивна діяльність після них, а не міфічні походи у Верховну Раду.

Зашабашив неадекватне іго директор центру "Журналістський правозахист" Микола Савельєв. Істерика навколо єдиного у світі демократичного преценденту опозиції газети "Ратуша" до свого власника (того, хто дає бабло) – заслуговує прописки в книзі рекордів Гіннеса. І фільми про то знимкуюсь, і голодовки проводять, і тексти пишуть, а як запуляється на передовиці Ратуші стаття про бичачу сперму чи інше чудо природи – то ще дивно, як ООН не прилетіло рятувати газету від нігтів Садового. Так запекло боротись з мером таким плінтусним рівнем статей – це викидати шпальти на вітер.

Ну але якусь компру Савєльєв на Садіка все ж має. Сад хотів давати якимсь журналістам хабарі ділянками і Монастирському саду. В інших – він вибив лояльність земелькою під кіоски (тут очевидний буйок на Високий Замок та Експрес). Найбільше проблем від Савєльєва має відділ промоції очолюваний Березюком, який розматрьосує бюджетні філки на на незрозумілі соцопитування, послуги якось оператора Іванціва, спортивні ролики, стіл для пресух, моніторинг преси, джаз-без, рекламку на Люксах та оплату послуг відомого бандерозная Гнатковського. Тільки на газету "Ратуша" – бабла не має.

До Садіка та його команди запитань навалом і трошки (багато що вже буде зрозумілим на початку травня), та й тюряга багатьом з них вже давно світить гофманівським салютом. Невідомо, хто Садіка в цьому місті, взагалі, любить? Якась частина просто зі страху підлизується. Якась це робила завжди. Але на фіга так істерично горлопанити про бідну газету "Ратуша" та робити театральні паузи? Савєльєву відомий й такий "самдурачний" варіант, ну тим він й відмазався.

На цьому зліт юних борців з режимом Садового різними маразматичними методами можна вважати закритим. Фігова карма в Інституті політичних технологій.

фото: petrovka.ua