Зараз я б хотів висловити своє власне враження про ресторан японської їжі «СУШИЯ» котрий відкрився зовсім недавно у Львові і, чесно кажучи, залишив по собі не найприємніші емоції.

Заходимо у середину. Все виглядає гарно та модерно, два зали – для тих, хто палить і для некурців. Заходимо в один з них. Столики стоять настільки близько один коло одного, що ненароком можна залізти комусь із тих, хто сидить поруч і кого ви зовсім не знаєте, в тарілку ліктем. Погодьтесь, не зовсім приємно, коли хтось бодай тільки очима поїдає Вашу порцію. Але не звертаємо на це увагу і сідаємо. Заглядаємо в меню. Бачимо досить високі ціни та невелику різноманітність страв. Проте знову закриваємо на це очі – замовляємо щось із меню з наївною думкою «От зараз я попробую щось таке надзвичайно смачне. Смак виправдає ціну…» і аж слинка починає текти. М-м-м-м.

Перша замовлена мною страва була на любителя…На великого любителя – соєвий сир в клярі. Чесно кажучи він був абсолютно без смаку, нагадував другосортне желе, але це знову пропускаємо. Зараз будуть суші і все радикально зміниться. Ресторанчик засяє фарбами і всі недоліки випаруються. Ось і перлина японської кухні – їх величність суші.

Перед очима дерев`яна підставочка, на ній сім кусочків суші, трішки гострого соусу «Васабі» й імбир – все гарно та просто. Кладемо перший кусочок в посудинку з соусом - він просто розсипається. Наступний - чудом вцілів, доносимо до рота… І тут наступає остаточне розчарування – нічого особливого, навіть паскудно, чесно кажучи. Копчений лосось у суші не зовсім свіжий з неприємним запахом.

Після суші відпало бажання замовити ще щось, тому попросив рахунок і знову здивувався. Чому, запитаєте Ви. Бо він більше схожий на чек із якогось супермаркету і подають його навіть не в конверті. Вийшовши з ресторану я був відверто розчарований. Мало хто із пересічних жителів України може собі дозволити такі ціни, а ті, хто мають таку можливість, навряд чи відчують задоволення.

Ресторанчик «Сушия» насправді більше схожий на їдальню від Versace, в якій високі ціни – це плата лише за модний бренд. Але їдальня залишилась їдальнею, зробленою за принципом – «Третій сорт - не брак»