Згідно офіційних повідомлень Душанбе, понад три тисячі військовослужбовців під командуванням міністра оборони країни Шералі Хайруллоєва «придушували опір бандформувань на чолі з Толібом Айембековим», якого звинувачують в убивстві генерал-майора Держкомітету національної безпеки Абдулло Назарова (він керував управлінням ДКНБ у регіоні), якого 21 липня зарізали невідомі за декілька кілометрів від обласного центру.

Станом на 26 липня стрілянина в Хорозі нібито припинилася. За офіційними даними, в ході боїв були вбиті 30 опозиціонерів, ще 40 затримані, вилучено близько 100 одиниць вогнепальної зброї, втрати урядових сил ‒ 12 убитих і 23 поранених. Жертв серед мирного населення, за даними МВС Таджикистану, немає. Водночас, за неофіційною інформацією, в Хорозі були вбиті близько сотні військовослужбовців і приблизно стільки ж мирних жителів. Крім того, місцева опозиція заявила, що місто зазнало бомбардування з повітря. Винуватець рейваху Толіб Айембеков, за деякими даними, втік до Афганістану, де планує зібрати сили для «гідної відповіді» урядовим військам.

Практично всі мас-медіа наголошують, що в цій історії дуже багато незрозумілого. Найперше, що привертає увагу ‒ постать ватажка «бандформувань». Насправді Толіб Айембеков ‒ заступник начальника прикордонного загону. В роки громадянської війни початку 1990-х він дійсно воював на боці Об’єднаної таджицької опозиції ‒ прихильників ісламізації країни, яким протистояв Народний фронт під керівництвом майбутнього президента Емомалі Рахмона, але колишній польовий командир давно покаявся і навіть отримав відповідальну посаду. До причин, які спонукали чинний режим розпочати репресії проти Айембекова ми повернемося трохи згодом.
А зараз спробуємо розібратися з убивством генерала Назарова, в якому звинувачують заступника начальника прикордонного загону.

За офіційною версією, на порожній дорозі за кілька кілометрів від Хорога авто генерала зупинили якісь невідомі, які без пояснення причин зарізали начальника облуправління ДКНБ. Дивина полягає в тому, що покійника в поїздці супроводжували аж чотири людини ‒ водій і троє офіцерів держбезпеки, причому всі вони мали при собі табельну зброю. Однак відсічі нападникам вони чомусь не дали. Як висловилося джерело в силових структурах, якого цитує CA-News, «виходить так, що генерала різали на очах у підлеглих, які навіть не зробили жодного пострілу». Не менш загадковим виглядає те, що вся генеральська свита відбулася переляком і легкими тілесними ушкодженнями (всі четверо від госпіталізації відмовилися). Чому нападники зберегли життя небезпечним свідкам ‒ абсолютно незрозуміло.

Винного знайшли швидко. За версією таджицької влади, генерала Назарова наказав убити Толіб Айембеков, який нібито створив злочинне угруповання, що займалося контрабандою наркотиків. Начальник обласного управління держбезпеки начебто розпочав розслідування, тому його і прибрали. У пресі тим часом з’явилися й інші версії вбивства. Агентство «Азія-Плюс», зокрема, повідомило, що за чутками, що циркулюють в Хорозі, до контрабанди був причетний і сам покійний генерал. А загинув він під час «розбірки» з власниками зниклої партії наркотиків, які звинуватили Назарова в тому, що товар привласнив саме він.

Варто зазначити, що спецоперація в Хорозі ‒ далеко не перше масштабне бойове зіткнення в Таджикистані за останній час. Навесні 2011 року урядові війська, задіявши бронетехніку та авіацію, розгромили загін найзнаменитішого таджицького польового командира Мулло Абдулло (Абдулло Рахімова), який контролював район Дарбанда (колишній Комсомолабад). Найвдалішою його операцією стало знищення у вересні 2010 року в Раштському районі (180 кілометрів від Душанбе) автоколони міністерства оборони ‒ тоді загинуло близько чотирьох десятків військовослужбовців, у тому числі п’ятеро офіцерів, десятки були поранені.

Однак потрібно наголосити, що таджицька опозиція насправді мало стосується політики як такої. Місцеві «опозиціонери» ‒ це колишні польові командири часів громадянської війни, які отримали ласі державні посади і займаються, в основному, забезпеченням наркотрафіку із сусіднього Афганістану. В цій країні виробляється 90 відсотків світового героїну, водночас Росія, за даними ООН, посідає перше місце за обсягами його споживання. Розташований між ними Таджикистан є надзвичайно зручною транзитною базою, тож саме через його територію тягнуться вервечки героїнових караванів. Зрозуміло, що контроль над наркотичними коридорами приносить величезні прибутки.

еріодично між різними наркокартелями виникають конфлікти, й тоді на світ Божий з’являється черговий «опозиціонер», який обіцяє «порятувати Таджикистан від диктатора Рахмона». Насправді, головна причина ‒ перерозподіл сфер впливу в наркобізнесі. До речі, нагадаємо, що Толіб Айембеков саме в Афганістані збирає сили для «гідної відповіді» урядовим військам. Там же багато років провів й Мулло Абдулло, який командував одним із підрозділів знаменитого лідера Північного альянсу Ахмада Шаха Масуда.

Водночас ескалація насильства в Таджикистані відбувається на фоні катастрофічної ситуації в економіці країни, причиною якої стали падіння світових цін на основну експортну сировину (алюміній і бавовну) та зменшення майже вдвічі грошових переказів від трудових мігрантів з-за кордону. Зростає й невдоволення правлячим режимом з боку місцевої еліти, яка вважає, що влада Рахмона перетворилася на диктат сімейного клану. В результаті скривдженими почуваються не тільки опозиціонери, але й колишні союзники, які свого часу й всадили Рахмона в крісло президента. Тож Толіб Айембеков може несподівано для себе стати тим знаменом, навколо якого об’єднаються всі невдоволені правлячим режимом. Якщо, звичайно, його не застрелять десь в диких памірських ущелинах хлопці з конкуруючого наркокартелю. Героїн ‒ штука дуже вигідна, але надто небезпечна.
Довідка

Громадянська війна в Таджикистані між загонами Об’єднаної таджицької опозиції та Народного фронту під командуванням Емомалі Рахмона тривала до 1997 року, коли була підписана мирна угода та створена комісія з національного примирення. В рамках її роботи представники опозиції отримали 30-відсоткову квоту на посади у вищих й місцевих органах влади. Опозиція, зі свого боку, розпустила збройні формування. Близько семи тисяч колишніх бойовиків пройшли реєстрацію й були амністовані. Більшість з них офіційно прийняли військову присягу й перейшли на службу в збройні сили, МВС та спецслужби.

За матеріалами: bbc.co.uk, ca-news.org, lenta. ru, news.tj, ozodi.org

Фото: wordpress.com