The Music "Strength In Numbers" (2008)

3-й альбом найбільш сімпатішної британської денс-рокової команди з Лідса The Music. 3-й альбом після 4-х річного мовчання від вже більш зрілого "Welcome to the North" і на 6-й рік після дебютного крейзануто-хітового "The Music", на час запису якого пацикам було десь по 18 років.

"Strength In Numbers" радує традиційним бандовим драйовом і ураганно-денсовим підривоном, але абсолютно не радує присутністю на диску мелодій чи тем, які можуть більше одного разу залишитись в пам’яті, як ті ж дебютні: "Take the Long Road and Walk It", "The Truth Is No Words" чи "Getaway".

Пацики чомусь вирішили чомусь попастись на території Black Rebel Motorcycle Club, Singapore Sling та Wolfmother. Останній прихований в "Inconceivable Odds" інструментальний трек – то взагалі Mogwai в натурі. Традиційні алюзії на зеппелінів мутить трек "The Left Side". У всьому іншому відчувається славні традиції мадчестера і пост-панку. В більш спідовому варіанті.

Вокал Роберта Харві як завжди на висоті (в фігуральному і буквальному сенсах) навіть після траблів з наркотою і алкоголем. І це плюс. Присутнє море самоповторів в саунді банди. І це величезний мінус. Виділити з тієї купи виваленого на вуха саунду можна тільки нефігову психоделію "The Left Side". Але й вона не долітає до вершин дебютного альбому. Намагається запригнути на олімп і "Vision", але знову в молоко.

Перша неприхована частина "Inconceivable Odds" з серії "прівєт прєкрасноє дальока" напрягає традицією останнього мєдляка в дусі Interpol чи Editors. Щирість – то прикольно, але потрібно самтаймс і розширяти горизонти свідомості та саунду. Поки що – найбільш неоднозначний альбом року. Просто хотілось би почути щось краще від цих пациків.

1. Strength In Numbers
2. The Spike
3. Drugs
4. Idle
5. The Left Side
6. Fire
7. Get Through It
8. Vision
9. The Last One
10. No Weapon Sharper Than Will
11. Cold Blooded
12. Inconceivable Odds

Pit Baumgartner "Tales Of Trust" (2008)

Фазер Дефаза випустив альбом, де червоним по білому пише, що то не альбом De Phazz. Хоча й на ньому на всю піднебесну пляжну республіку процвітає лаунж і давнтемпо у своїх найкращих проявах.

Від відповідної схожості з роботами De Phazz та їх останнього „Days Of Twang” (2007), "Tales Of Trust" відрізняється більшим стьобом та самоіронією. Ковзаючись на параметрах кіношного саунду, копакабани-босанови-капоейри, буеноса і танго + море перерахованих в рецензії на „Days Of Twang” стилів, дуже легко загубитись і попасти під м’ясоробку самоповторів. Тим більше, що на альбомі Піта присутні ті ж зальоти в кантрі ("Ducksucker") та подібні з альбомами The Pinker Tones, чи Gotan Project кольорові ноти. Все це щастя для повного релаксу рятує пресвятий стьоб і абсолютна ненапряжність альбому.

Навіть оперний спів в "Heavy Dream Rotation" подано в такому соусі з акустики і радіо, що пляжний варіант Монсерат Кабальє в трулях і ліфчику додає тільки плюсів автору такої платівки. Під величезним пляжним сонцем та ж замріяна атмосферка і стратосферка "Virgin Forest" і "Sissi 2008" з етномотивчиками розпалює останні мізки палючим сексом з чарівними таїтянками_африканками_мулатками (далі за списком Мела Гібсона там де жінки чогось хочуть).

Дитячий хор "Watch Your Step" від обкурених ангелочків чи амурів в дусі кіндерного альбому Medeski Martin & Wood "Let's Go Everywhere" (2008) приность мохіто в незліченних дозах для покращення майбутніх вражень від такої прикольної пригоди на хвилях пляжу десь в далекому бунгало з чарівною таїтянкою_африканкою_мулаткою (далі за списком того ж Мела Гібсона).

Присутність такого лайфового треку як "Walking Dead" робить перевагу "Tales Of Trust" над „Days Of Twang” ще більш смачнішою.

1. Tales Of Trust
2. Cruise Waikiki
3. Booboomca
4. Noh Song
5. Virgin Forest
6. Turn The Page
7. Blow Back
8. On The A-Train
9. Get Over It
10. Rounded By A Dream
11. Second Side Of The Record
12. Ducksucker
13. Walking Dead
14. Higher Love
15. Heavy Dream Rotation
16. Sissi 2008
17. Watch Your Step
18. Phantomgesicht
19. Easy Goodbye

Paavoharju "Laulu Laakson Kukista" (2008)

Фінські маги запустили в космос свій 2-й альбом. Загублений у часі і просторі психофолк присвячений останнім спогадам, втратам і перемогам, старим фотографіям з сепійною ностальгією за золотою ерою чистих лісів, прозорих струмків та синього неба.

Це вальси і гімни останнім людям на землі. Всім загубленим у ранах власної пам’яті, для відчуття шероховатості та пошарпаності часу, дають напитись лоу-файного зілля та наслухатись non-music шумами для відчуття реальності дотичності до скла спогадів. Амбієнт відпливає на землі забуття та остаточної відсутності звуку мобільника в динаміках компа.

Гімни останньому поколінню. Останнім дітям на цій планеті. "Uskallan", "Ursulan uni", "Italialaisella laivalla" – то просто фантастика. Якимсь дивом, а чудес тут просто навалом, на альбомі опиняється "Kevatrumpu". Денсова штучка в оточенні гусячого саунду може претендувати на денсфлори не однієї дискотеки.

На підході новий альбом Sigur Ros, але "Laulu Laakson Kukista" від Paavoharju – то просто щось. Щось, що варто не забути. Приворотне зілля додається в асортименті.

1. Pimeankarkelo
2. Kevatrumpu
3. Tuoksu tarttuu meihin
4. Italialaisella laivalla
5. Alania
6. Uskallan
7. Ursulan uni
8. Kirkonvaki
9. Salainen huone
10. Tytto tanssii
11. Sumuvirsi
12. Untitled

The Last Shadow Puppets "The Age of the Understatement" (2008)

Проект вокаліста Arctic Monkeys Алекса Тернера та фронтмена пост-панк ревівал банди The Rascals (тільки з однією ейпішкою та дебютним альбомом на підході) Майлза Кейна прогудів усім нетом та проїхався російськими танками на всіх кліпових екранах.

Альбомчик виявися своєрідним трибютом культовій банді Love та їх не менш культовому альбому "Forever Changes" (1967). В минулому році спробу відшукати ехо Артура Лі спробували ліверпульські вундеркінди The Coral на своєму диску "Roots And Echoes". Результат досить часто висить на ріпіті і не стирається з плеєра.

Слоганом "The Age of the Understatement" можуть стати музичні слова Шнура: "мы выросли на фильмах про ковбоев" + старі французькі фільми. Професійні оркестровки London Metropolitan Orchestra, саундтрекова атмосфера не залишають на самоті з преріями чи індіанцями жоден трек альбому. І все це, безперечно, з великим салютом Love.

Найбільш очевидним феєрверком Артуру Лі є напевне найкращий трек альбому "Standing Next To Me", шикарний внук шикарного грандфазера "Maybe The People Would Be The Times Or Between Clark And Hilld" з "Forever Changes".

В принципі, це найкраще, що вдалось Тернеру після "When The Sun Goes Down" з дебютного альбому. Про 2-й альбом арктичних манкейсів краще промовчати. Майлзу Кейну також буде чим гордитись перед запуском дебютного альбому і вже наявній крапаль нецікавій ейпішці The Rascals.

Де він новий Бельмондо? За ним плаче "My Mistakes Were Made for You". Де новий Гойко Мітіч? Його чекає "The Age of the Understatement". Де Ален Делон? Його зачекалась "In My Room". Де Луї де Фюнес? Біля нього пританцьовує "The Meeting Place". Де Бріджит Бардо? Що без неї буде робити "Time Has Come Again"?

От такий шикарний ретро-заплив від 2-х фронтменів британських банд. Є декілька непотрібних і контекстуально зайвих треків. Але "Standing Next To Me" – то всі гроші. А Артур Лі та Love – то наше всьо. Форева. Без жодних змін в графіку.

1. The Age of the Understatement
2. Standing Next To Me
3. Calm Like You
4. Separate and Ever Deadly
5. The Chamber
6. Only the Truth
7. My Mistakes Were Made for You
8. Black Plant
9. I Don't Like You Anymore
10. In My Room
11. The Meeting Place
12. Time Has Come Agai