Верховній Раді ІХ скликання знадобилось лише 12 годин, щоб обрати спікера та його заступників, прем’єр-міністра та членів Уряду, генерального прокурора, голову СБУ та навіть у першому читанні проголосувати за скасування депутатської недоторканності.

Тоді як ще раніше лише одного спікера могли обирати місяцями. Цей процес в історії українського парламентаризму навіть отримав назву «спікеріада».

До чого призведуть швидкі рішення нового Парламенту? Про це ІА «Вголос» запитало у політичного експерта Віктора Прошкіна, політтехнолога Ярослава Макітру, політологів Олеся Донія та Володимира Волю.

Як ви оцінюєте перший день діяльності нового Парламенту?


Віктор Прошкін:

Те, що Верховна Рада нарешті почала швидко ухвалювати рішення, це добре. Нова команда дійсно проявила політичну волю, незважаючи на те, що їм не все було вигідно, зокрема голосування про зняття депутатської недоторканності. Те, що в одну ніч вдалось призначити Уряд та в першому читанні проголосувати за зняття недоторканності, це дуже добрий сигнал. Бо у нас уже немає часу чекати, зміни потрібно робити швидко.

До цього голосування, звичайно, було багато зауважень, мовляв, новий Уряд не запропонував своєї програми. Проте ми бачили вже багато урядів, котрі показували шикарні програми, прекрасно оформлені графіки. Але результат їхньої діяльності привів до того, що на виборах із 73% голосів переміг Зеленський. Мені сподобалось те, що новий прем’єр Гончарук заявив, що їм спершу потрібно провести аудит того, що є, а вже потім пропонувати якісь ідеї. І це конструктив.

Так швидко в Україні ще не приймали кадрових питань

Ярослав Макітра:

У практиці українського парламентаризму було багато безсонних ночей. Щоправда, це в основному стосувалось розподілу бюджету. Так швидко в Україні ще не приймали кадрових питань. Ймовірно, це завдяки тому, що вся влада перебуває в одних руках. І, щоб це зробити, було досить провести переговори між групами в середині своєї власної партії. Не потрібно було політичних дискусій, переговорів та торгів, як це було раніше. Щодо самих законопроєктів, то тут дуже складно. Для того, щоб розуміти, що прийняла ця Рада, потрібно читати та аналізувати те, за що проголосували нардепи.

Така процедура робилась для того, щоб показати, що теперішня влада краща від попередньої. Мовляв, прийшов президент, сказав працювати - і всі чесно роблять свою роботу. Це все сталось, ймовірно, через загальноприйняту думку, що «депутати – це ледарі, які нічого не хочуть робити, а тільки крадуть». Мета була показати українцям, що тепер Парламент буде іншим, він буде є дієвим.

Олесь Доній:

У четвер, 29 серпня, розпочався реальний відлік діяльності нової влади. Зараз потрібно досліджувати не так 100 днів президентства Зеленського, як 100 днів нової влади. Лише тепер у Зеленського будуть зосереджені усі можливості для проведення нової політики в Україні.

І перше засідання Ради було дійсно карколомним. З одного боку, це сталось завдяки тому, що більшість мають депутати від однієї партії. Але якщо ми розглянемо голосування, то побачимо, що усе залежить не лише від наявності монобільшості, адже у майже всіх голосуваннях назбирувалось понад 300 голосів. Якщо проаналізувати, то виявиться, що у жорсткій опозиції до нової влади є дві фракції – «Опозиційна платформа-За життя» Медведчука та «Європейська солідарність» Порошенка, котрі проголосували лише за зняття депутатської недоторканності.

Володимир Воля:

Все було погоджено перед засіданням Ради. Не було нічого обговорено. Весь Уряд прийняли за кілька годин, зазвичай такі призначення у нас ухвалюють кілька днів.

Можливо, така швидкість дуже подобається багатьом. Але якщо й надалі такі важливі рішення ухвалюватимуть швидко та без обговорювань, без тексту законопроєктів, то це негативно для демократії у країні. Бо більшість голосувала фактично за кота у мішку.

Якою була роль Зеленського у Верховній Раді?

Олесь Доній:

Без Зеленського ні депутати від «Слуги народу», ні новий Кабмін не отримали би цієї влади. І президент прийшов у Раду, щоб парламентарі про це не забували та розуміли, хто тут керівник.

Володимир Воля:

Те, що президент був у Раді, може бути розціненим як те, що на першому засіданні розглядалися програмні для Зеленського моменти. Президентська команда показала те, як Зеленський власною присутністю забезпечує правильну та результативну роботу Верховної Ради.

Якщо порівнювати Зеленського із попередниками, то це виглядає неприродно та незвичайно. З іншого боку, це могло б бути певним тиском на Парламент та влаштованою виставою. Мовляв, ось так президент та його політична сила запускають ініціативи, котрі пообіцяли зробити. Але у нас не президентська республіка, а парламентсько-президентська. А тому у вчорашніх подіях є присмак правового нігілізму.

Зеленський своєю присутністю та у своєму виступі показав, що він власну більшість розглядає як таку, котру не шкода розпустити. Він прямо їм сказав, якщо не працюватимуть – через рік підуть. Це своєрідна політична погроза. Це свідчить про те, що президент залякує недосвідчених депутатів.

Зеленський не дав нікому покерувати

Ярослав Макітра:

Президент прийшов у Раду, щоб показати, хто в домі господар. Зеленський не дав нікому покерувати, він навіть вказував Разумкову, на скільки той повинен оголошувати перерву. Це показує, що президент розуміє, що у його партії є багато «акціонерів», та те, що він хоче їх усіх узяти під свій контроль.

Чому тоді Зеленський залишив Авакова в новому Уряді?

Ярослав Макітра:

Вже, очевидно, що на «Слугу народу» має вплив Коломойський, і саме через те Зеленський був змушений і зберегти Авакова попри весь негатив до нього.

Такий темп ухвалення рішень у Раді триватиме надалі?

Олесь Доній:

Таке карколомне засідання Верховної Ради було підготоване наперед. Перед засіданням Парламенту усі визначились із тим, хто керуватиме у Раді, хто увійде у новий Кабінет Міністрів, хто очолить ГПУ та СБУ. Також наперед домовились щодо закону про скасування депутатської недоторканності.

Такий темп не може тривати вічно. Це була одноразова показова дія. Законопроєкти у такий спосіб не можна приймати, бо вони мають проходити перевірку в комітетах та мінімального обговорюватись у Раді. А тому темп буде уповільнюватись. Але наявність ініціативи у влади робити все швидко, без сумніву, може бути вигідною народу.

Ярослав Макітра:

Швидкість та ефективність прийняття рішень у новій Раді – це плюс, особливо порівняно з попередньою Радою, де один проєкт закону розглядали місяць.

Чим це все може закінчитись?

Володимир Воля:

Як буде далі – важко спрогнозувати. Або депутати проявлять самостійність, або ж стануть додатком у руках президента.

Ярослав Макітра:

Хоч у Зеленського є фракція із 254 депутатів – це не означає, що усі робитимуть так, як хоче президент. Надалі вони можуть не так злагоджено голосувати. А тому зараз Зеленський веде боротьбу за свою фракцію та за контроль над нею. Якщо дивитись з демократичних принципів – це погано. Але якщо на це подивитись як на впровадження швидких реформ, ефективних, антикризових рішень, то це добре. Бо може дійсно вийти так, що через 5 років Україна зміниться на краще і Зеленський увійде в історію держави як людина, що усе трансформувала. Тут треба стежити за тим, для чого Зеленському потрібна така необмежена влада та що він збирається із нею робити. І віддавати в одні руки такі можливості може бути дуже небезпечним.

Віктор Прошкін:

Була певна політична доцільність, щоб показати, що депутати готові до змін та до ефективної роботи у майбутньому.

Ця ніч була дуже плідною і попри все хотілося б, щоб усі 5 років пройшли так плідно.

Якщо ця Верховна Рада спільно з Урядом почнуть так швидко та ефективно працювати – нас чекають справді великі зміни.