26 лютого цього року у Львові відбувся круглий стіл, на якому обговорювалися питання “Цивілізаційного вибору України”. Стенограму цього засідання, сподіваюся, читачі невдовзі зможуть прочитати. Того ж дня, 26 лютого, одна із найпопулярніших іспанських газет “El País” опублікувала невеликий репортаж про трудову еміґрацію в Іспанії, що виявився надзвичайно відповідним темі круглого столу.

Далі пропоную переклад цієї статті, яку в жодному випадку не потрібно сприймати як рекламу, а, швидше, як попередження щодо надзвичайно можливого “цивілізаційного вибору”.

“Нові нації для полуниці

На поля Уельви прибула перша група сезонних робітників з України

Їм потрібно три дні їхати крізь усю Європу, щоб працювати на полях Уельви. Три дні подорожі зі Львова, що на заході України. Учора прибув до Уельви перший контингент робітниць, найнятих у цій країні сільськогосподарськими підприємцями з Уельви на теперішній сезон, що розпочався у січні і в якому вже працюють тисячі марокканок, болгарок і румунок. Початок цього першого трудового досвіду з Україною виявився боязким: всього один автобус із 43 працівниками, у більшості жінками. Одна з прибулих Наталя Дідух, 30 років. “Я приїхала, щоб працювати і добути грошей”, – каже вона українською, так як не знає жодного слова кастильською. “Цю роботу я знаю. На полуниці я працювала також у Польщі”, – пояснює вона.

Ніхто не очікує багато автобусів, що привезуть сезонних українських робітників. Загалом, у цій країні різноманітні сільськогосподарські організації сподівалися добути біля 3000 підписів під контрактами. Але більшість із них, відповідно до повідомлень із джерел цього сектору, отримали лише 10–12% від того, що передбачалося. Вчорашня група належить до числа підписантів, набраних товариством Freshuelva, що планувало укласти, загалом, 1674 договори, але муситиме задовольнитися, і це ще пощастило, командою у 175–200 робітників.

Цифри – це справжнє розчарування для сільськогосподарських підприємців, що (після того як поляки і румуни, які переважали на полях Уельви упродовж років, утратили інтерес до роботи в уельвських оранжереях) покладали великі сподівання на цю екс радянську країну, як на можливо новий розплідник іміґрантів-робітників. Відповідальний за укладання договорів з іміґрантами з Asaja* Уельви Фелікс Санс є досить песимістичним. “Думаю, що з тих 3000, яких хотіли підписати різноманітні товариства, прибудуть якихось 300 або, як багато хто вважає, 400”.

Підприємці все ще запитуються про причини такого провалу. “Я, щиро кажучи, не можу цього пояснити. Україна – це виключно сільськогосподарська країна, населення якої еміґрує. А наші умови праці та оплати є добрими для них”, – наголошує Санс. Робітники, найняті у країні проживання, що працюють в Уельві, заробляють, згідно з угодою, біля 900 євро у місяць і проживають у будинках розташованих, як правило, на тих самих фермах. “Напевне, далися взнаки дві проблеми, – продовжує Санс, – з одного боку, можливо, нам не вдалося віднайти відповідних місць, щоб провести відбір; але, з іншого боку, існує реальність, яку я вважаю ключовою – це недовіра; вони не переставали вірити, що те, що ми пропонуємо є реальним. Окрім цього, проблемою є відсутність двосторонньої угоди з цієї міграційної теми між двома країнами”, – пригадує Санс.

Всупереч усім проблемам і прикростям, президент Freshuelva Хосе Мануель Ромео стверджує, що вчорашній день можна визначити як історичну подію, зважаючи на те, що вдалося привезти робітників з нової країни. Таких робітників як Михайло Гораль, 32 роки, що є одним із небагатьох чоловіків у цьому контингенті. “У даний час в Україні я безробітний, але знаю сільську роботу”, – каже він своєю рідною мовою.

Спочатку, Михайло відповідав тим рисам, яких шукають сільськогосподарські підприємці, коли здійснюють відбір робітників: мінімальні знання сільської роботи і наявність яких-небудь сімейних обов’язків у їх країні, що зобов’яжуть повернутися після закінчення контракту. Іншими словами, це є основним, щоб забезпечити собі місце робітника у сезоні наступного року.

Розмова з Михайлом коротка. Невдовзі прибув автомобіль, щоб відвести його до ферми, на якій він працюватиме. Одним з іспанців, що приїхав забрати іншу групу є Франсиско Ромеро. Відповідальний за персонал з Grufesa. “Спочатку ми думали найняти 400 українців, та, зрештою, залишилися з 31. Побачимо чи ще приїдуть…”, – засмучується. Ромеро відзначає, що цей дефіцит підприємство виправить збільшивши кількість найнятих марокканців – національність, яка переважає на роботах в Уельві цього сезону, будучи представленою 16000 робітників.

Іміґранти на сезон полуниці:

Марокко – 16200 осіб
Румунія – 12000
Болгарія – 4000
Польща – 3500
Україна – 3000
Сенегал – 750”

El País, 26.02.2008 

*ASAJA – Asociación Agraria-Jóvenes Agricultores (Сільськогосподарська асоціація молодих землевласників)