Олексій Кравчук про Міжнародний театральний фестиваль "Театр. Метод і практика: Альма матер", який триватиме до неділі і презентуватиме найкращі європейські експериментальні театральні проекти.

"Головне не взаємна амбіція того чи іншого митця, а взаємна провокація; коли одна людина для іншої стає провокатором в творчості!"– такими словами відкрив ІІІ Міжнародний театральний фестиваль художній керівник Львівського академічного театру ім. Леся Курбаса Володимир Кучинський, а вже детальніше про ідею та плани на майбутнє з нами розмовляв режисер та актор цього театру Олексій Кравчук.

ІІІ Міжнародний театральний фестиваль "Театр. Метод і практика: Альма матер" – це державне замовлення чи власна ініціатива Львівського академічного театру ім. Леся Курбаса?

Третій рік поспіль він як міжнародний, а так фестиваль проводився в різні роки, останній був десь років шість тому. А саме цьогорічний фестиваль присвячений безумовно 120-літтю з дня народження Леся Курбаса та 20-літтю від заснування Львівського академічного театру ім. Леся Курбаса.

Фестиваль би не відбувся якби не активна допомога міської ради, яка в основному профінансувала всі його заходи та зустрічі і це дуже приємно відчувати. Про чиновників не прийнято говорити дуже добре, але в даному випадку я б говорив тільки добрі слова. В останні роки ми дружньо співпрацюємо і скажімо якщо є якісь проблеми, то ми завжди стараємося вирішити їх разом. Підтримала і облдержадміністрація.

Чи є конкретні імена чиновників, яким би хотілося подякувати?

Так, в першу чергу мені хотілося б говорити добрі слова про Садового, а також про Косіва, Побурка (який навіть був у нас в театрі), Сидора. Значна підтримка була відчутна зі сторони нашого казначейства.

Невже все-таки є чиновники, які відвідують театр?

Виявляється, що так.

Назва цьогорічного фестивалю "Метод і практика". Чи плануєте надалі продовження цієї теми чи наступні фестивалі все-таки будуть тематичні?

Я думаю, що наступні фестивалі швидше за все будуть тематичними.

В назві фестивалю домінує ще назва Альма матер…

…тобто дім, бо театр – це дім для нас. І на нашій театральній території ми збираємо ті колективи, які вийшли з нашого театру. Це і Олег Драч, який приїхав з майстер-класом "Територія творення. Метод креативної імпровізації", це і Мар’янка Садовська, яка брала активну участь в організації цього фестивалю і зараз активно працює в Німеччині, а точніші в місті Кьольні, це і Наталя Половинка, в якої є "Майстерня пісні" у Львові, це і театр "У кошику". Тобто, цілий спектр людей, які вийшли з нашого колективу.

Провокація – це як природна стихія Вашого театру, на ґрунті взаємної провокації компонуються колективи на цьому фестивалі. В чому сила провокації?

Сила провокації завжди бути тут і зараз, відповідати тому виклику, який виникає на території театру. Провокація – це коли ти готовий іти спонтанно.

Мається на увазі провокація акторів на сцені, чи й провокація глядача під час вистави в театрі?

Глядач дивиться цю провокацію. В нашому театрі завжди багато молоді, зали завжди переповнені і це свідчить про те, що тим чим займається наш театр має відгук. Є навіть такі люди, які по декілька разів приходять на одні й ті самі вистави. І це дуже добре, тому, що щоразу вистава грається трохи по-іншому, ніж попереднього разу.

Ваш фестиваль не такий розфуфирений, як скажімо фестиваль "Золотий лев". Адже не зустрічаються на кожному кроці афіші, не транслюються реклами по радіо. Скажіть, це Ваш свідомий вибір, чи це брак грошей для інвестування театрального менеджменту, чи Ви сповідуєте думку, що, мовляв, той хто зацікавлений він і так прийде, і так знайде. Фестиваль розрахований як закрита тусовка для знайомих театралів та митців?

Дуже гарне запитання, спасибі. По перше, Ви абсолютно вірно натякаєте, що слід робити велику ставку і дбати про професійний менеджмент. І я гадаю, що незабаром це так і буде, оскільки наш театр він на теперішній час потребує вже і великої сцени. До того ж міськрада має декілька напрацювань з цього приводу. Так, як ми отримали статус академічного з Нового року буде збільшено штат. Ми плануємо долучити до роботи менеджерів, які б працювали як і на рекламу, так і на проекти театру ім. Л.Курбаса.

Цікаво стосовно менеджерів. Де Ви їх шукатимете у Львові? Люди, яких професій це будуть: театрознавці, власне менеджери, піарщики?

У багатьох театральний менеджмент асоціюється з шоу-бізнесом. Та якщо підходити до театру з позицій шоу-бізнесу, то це абсолютно неправильний керунок. Адже умови шоу-менеджменту: короткий час, вкладання грошей і згодом вже максимальний швидкий прибуток.

За такою схемою діють та існують нинішні антрепризи. Театральна ж структура будується кардинально по-іншому. В театрі приміром поняття "часу" щезає, існує дуже тонка та невловима атмосфера, яку просто неможливо створити на шоу-концерті. Для нормально розвитку та функціонування театрального менеджменту слід створити дві прості речі на рівні держави: прийняти закон про меценатство, тобто вкладаючи гроші у театр, меценат отримує певні пільги від держави.

Це дасть можливість театрам розвиватись. Друге – це закон про контрактну систему. Контракт – це соціальний захист. Тоді перше підтримуватиме друге.

Ви зауважували, що можливе значне розширення театру, прогнозували Велику сцену. Для цього буде створене нове приміщення?

Ну, в першу чергу це залежить від ініціативи міста. У нас зараз дуже потужний молодий акторський та режисерський курси. Це нова зміна колективу, яка поступово вже починає входити в нього. Планувався проект злуки нашого театру з театром ПриКВо.

Оскільки, саме їхню театральну площадку слід випробовувати нам як експериментальну та велику сцени, а тут залишити камерну площадку. Внизу в приміщенні театру ПриКВо зробити музей театрів, там, де школа зробити дешевий готель для гастролюючих, зокрема фестивальних митців. І назвати все це Академією гри ім. Леся Курбаса.

На фестивалі, окрім вистав, зранку можна відвідати майстер-класи, послухати лекції та презентації. Проте, в розкладі нема абсолютно прес-конференцій та круглих столів…

У нас була прес-конференція перед початком фестивалю, а більше прес-конференцій та круглих столів ми, як би так не робимо. Швидше в нас запланований робочий момент. Оскільки, це в першу чергу потрібно нам і нашому курсу. Ми – егоїсти в цьому відношенні. Хоча ми відкриті для всіх і щиро запрошуємо всіх бажаючих подивитися чи взяти участь.

Проводячи фестиваль паралельно з Форумом книговидавців, Ви тим самим провокуєте спраглого глядача піти чи на літературну імпрезу чи на виставу?

Але ж це добре. Значить у Львові є вибір.

Яким чином відбиралися вистави на фестиваль? Це була Ваша спільна робота з режисерами театрів, їх довільний вибір чи обов’язковою умовою було щось нове, свіже, провокаційне?

Це була наша спільна співпраця. Багато в чому допомогла Мар’янка Садовська. В багатьох випадках вона просто нам радила, що це дуже хороший театр і його вистави вартує подивитися. Деякі з вистав, ми бачили в Каїрі в Єгипті, коли разом виступали.

Влад Троїцький як режисер на фесті своїми виставами репрезентує Центр сучасного мистецтва "Дах" та Угорський національний театр ім. Дюли Ійеша. Чого угорський театр не представлений виставами Атіли Віднянського – головного режисера театру?

На скільки мені відомо, Атіла Віднянський працює зараз більше в Угорщині. Ми репрезентуємо цей театр його останньою роботою, яку здійснив власне Владислав Троїцький.

Що нового за попередні роки проведення фестивалю вдалося запланувати і зреалізувати цього року? Чого здійснити не вдалося?

В першу чергу – це робочий момент. Адже нам вдалося до купи зібрати цікаві живі колективи, спостерігати та перейняти їхній досвід. Можливість знаходитися всім разом тут і зараз в одній відправній точці. А по організаційній роботі, то нам вдалося співпрацюватись з Міською радою та Обласною державною адміністрацією. Такі театральні акції як фестивалі слід робити постійно, оскільки це робить простір Львова чистим, красивим. На майбутнє це слід закладати і робити, щоб Львів став театральною Меккою.

… і провокувати наших чиновників закладати додаткові кошти в бюджет для розвитку мистецтва.

Абсолютно правильно. І добре, що вони, нарешті, розуміють, що театр ім. Л.Курбас – це потужна театральна школа, яка потребує підтримки. Я дуже сподіваюся, що той час антагонізму вже минув.

Чи йдуть з Вами на співпрацю інші львівські театри? Чи не виникає конфліктів у наданні ними, скажімо, приміщень?

Абсолютно, ні. Останнім часом нас дуже сильно підтримав театр ім. М.Заньковецької. Це і в особі художнього його керівника – Федора Стригуна і, особливо, Андрій Мацяк, які зокрема підтримали наш статус академічного театру. Вони залюбки надали свою сцену для Мар’яни Садовської. Наше гасло фестивалю "Метод і практика" має не розділяти людей, а шукати де ж він їх об’єднує.