Цинізму ситуації додає той факт, що Олексій Івченко та його заступник Олег Бахматюк не тільки вкрали 410 мільйонів гривень з державного «Нафтогазу», але й «наварилися» на своїх же земляках з Західної України…

Схоже на те, що секретарки з зарплатнею в 60 тисяч гривень, сніговики по 10 тисяч доларів, нові Мерседеси та все інше, чим прославився колишній керманич «Нафтогазу України» Олексій Івченко – просто «дитячий гомін» в порівнянні з реальним «дерибаном», що відбувався у 2005-2006 році. Згідно з даними, що до останнього часу з незрозумілих причин була відомою тільки вузькому колу співробітників Генпрокуратури, лише одній оборудці високопосадовці «Нафтогазу» «заробили» сотні мільйонів гривень.

Документи свідчать – за лічені дні Олексій Івченко і людина з його найближчого оточення Олег Бахматюк (на той час – радник, а пізніше заступник голови правління «Нафтогазу») перекладали з державної кишені до своєї власної 410 мільйонів гривень.

В жовтні 2005 року директори п’ятьох газорозподільних компаній – «Закарпатгазу», «Львівгазу», «Івано-Франківськгазу», «Чернівцігазу» та «Волиньгазу» направили на адресу НАК «Нафтогаз України» листа с проханням виділити кошти на програму по спорудженню розподільних газопроводів у населених пунктах чотирьох регіонів.

Цього листа ми наводимо нижче:

Можливо Олексій Григорович дійсно перейнявся проблемами «колиски» газової промисловості України і з патріотичних почуттів вирішив допомогти землякам, причому рекордною сумою – близько 300 мільйонів гривень.

Однак те, що почало діятися з цими коштами далі, патріотизмом назвати важко. Зверніть увагу, в документі йдеться про 300 мільйонів гривень. Але план по газифікації населених пунктів вирішили перевиконати. На виконання доручення службових осіб «Нафтогазу» її дочірня компанія «Укртрансгаз» в листопаді 2005-го і березні 2006-го років укладає с п’ятьма облгазами договори-доручення щодо газифікації населених пунктів на загальну суму 410 млн. гривень.

Вже на цьому етапі виникає перший незрозумілий момент. Для передачі коштів «Укртрансгаз» відкриває рахунок у комерційному банку «Фінансова ініціатива». Логіку такого кроку зрозуміти важко. Адже серед постійних партнерів «Нафтогазу» цієї фінансової установи ніколи не було, та й взагалі ліцензію Нацбанку КБ «Фінансова ініціатива» отримав тільки на початку 2005 року. Проте у фінансового партнера проекту газифікації була інша незаперечна перевага. Зареєстроване у 2000 році ТОВ «Фінансова ініціатива» як торговець цінними паперами тісно співпрацювала с компаніями, що контролював згаданий вище Олегом Бахматюком…

Свої рахунки в тому ж банку відкривають п’ять облгазів, а також три будівельні компанії – ТОВ «Будпрофсервіс», ТОВ «СБ-Індустрія» та ПП «Промбуддеталь». Вони за задумом авторів масованої газифікації мають стати підрядниками проекту. Наші намагання віднайти будь яку інформацію, щодо будівельного досвіду цих компаній дали вельми цікаві результати. Виявилося, що перші дві компанії отримали ліцензію на право займатися своєю діяльністю в … тому самому році, коли й отримали перші контракти від закарпатських газовиків. Причому якщо ліцензія «Будпрофсервісу» датується березнем 2005 року ( наказ Мінбуду від №11-MЛ від 10.03.2006), то «СБ-Індустрія» отримала дозвіл тільки в серпні – за кілька місяців до початку робіт на Західній Україні (наказ №31-Л від 30.08.2005). Далі більше – в фінансовій звітності компаній за попередні роки виявилися… ОДНІ НУЛІ. Це означає, що до контракту по газифікації ніякої діяльності вони НЕ ВЕЛИ!

Звичайно, якби мова йшла про будівництво «хатинок» менеджерів «Нафтогазу» чи їх колег десь у лісовій зоні, на відсутність досвіду можна було б не зважати. Але залучення будівельної компанії з двохмісячною ліцензією Мінбуду до прокладання вибухонебезпечних газорозподільних мереж викликає як мінімум здивування. Хоча у слідчого чи аудитора навряд чи виникнуть сумніви, що будівельні контори – це звичайнісінькі «прокладки» для перегону коштів.

Подальша ситуація з рухом грошей зайвий раз це підтверджує. Отже з рахунків п’яти облгазів, кошти перекочовують на рахунки трьох будівельників, останні в березні 2006 року відправляють їх на рахунок ТОВ «Станіславська торгова компанія» начебто в якості передплати за поліетиленові труби та інші матеріали. Все це відбувається через рахунки, відкриті в одній банківській установі – КБ «Фінансова ініціатива». Зазначимо, що на посаду заступника голови НАК «Нафтогаз України» Олег Бахматюк перебрався саме з «Станіславської торгової компанії», і ніколи не робив таємниці з того, кому вона насправді належить. Круг замкнувся

  Проте найцікавіше в цій історії не те, що для оборудок Бахматюк використовував свій банк і свою компанію. Виявилося, що 410 мільйонів гривень на будівництво газо гонів ніхто не витрачав. За словами джерел в правоохоронних органах, що займалися цією справою, у західноукраїнських облгазах не виявилося жодних договорів чи актів виконаних робіт, що доводили б, що три столичні компанії дійсно прокладали газогони. Тобто кошти на які мали будувати газогони, просто крутилися в банку Бахматюка поки зовсім не осіли на рахунках «Станіславської торгової компанії».

Керівники західноукраїнських облгазів ще наприкінці минулого року на прес-конференції у Києві намагалися відкинути таку версію. Ось як коментував цю ситуацію голова наглядової ради "Закарпатгаз" Любомир Шершун: «На протязі 2006 року ВАТ "Закарпатгаз" та інші енергетичні компанії організовували роботу по газифікації населених пунктів. Так, для прикладу, відкритим акціонерним товариством "Закарпатгаз" газифіковано 30 населених пунктів, а це орієнтовно 130 км газопроводів. Тобто наші товариства зробили соціально значиму роботу для відповідних регіонів, де вони працюють, однак такі наші заслуги і така користь для відповідних областей обернулась для нас системним тиском на наші підприємства з боку правоохоронних органів».

Слова Шершуна не здивують жодну людину, що знайома з його трудовою біографією. До приходу в "Закарпатгаз" Любомир Іванович попрацював членом спостережної ради «Івано-Франківськгазу», у страховій компанії «Укрінстрах», ЗАТ «Авангард», благодійній організації «Культурно-мистецький центр «Палац Потоцьких» та ТОВ «Прикарпатська правова компанія». Кожна з цих юридичних осіб прямо або опосередковано (через інші юридичні особи) належить Олегові Бахматюку.

Втім як же пояснити, таку колізію – керівники облгазів переконують, що газогони є, але документи трьох будівельних компаній це не підтверджують?

Виявляється все дуже просто. Газогони дійсно будувалися АЛЕ НА КОШТИ ЖИТЕЛІВ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ. Як пояснюють експерти нічого нового в такій схемі не має. Місцеві газопостачальні компанії постійно «приписують» до своїх інвестиційних програм нові розподільчі мережі, які насправді будуються за рахунок гаманця потенційних отримувачів «блакитного» палива. Як правило це робиться керівниками облгазів для окозамилення перед своїми акціонерами або НКРЄ, що включає інвестиційну складову до тарифів облгазів. Однак як виявляється схема може бути і більш досконалою, і більш прибутковою, особливо якщо маєш гарні стосунки з керівництвом «Нафтогазу».

З іншого боку нафтогазовим середовищем ширяться чутки, що окремі посадовці облгазів, повз яких пройшли величезні суми, почали зливати слідчим нібито знищені документи про оборудку через небажання виявитися «крайніми». Адже через «Станіславську торгову компанію» реальні гроші отримав Бахматюк, а керівники облгазів отримали самі лише співбесіди з УБОЗом та Генпрокуратурою.

До речі всі наші намагання отримати будь які коментарі з приводу оборудки на 410 мільйонів гривень від правоохоронців виявилися марними: «Слідство триває, і зараз Вам ніхто нічого коментувати не буде». Враховуючи, як активно Генпрокуратура розповідала про сніговиків і снігуроньок на Новорічній вечірці, чи чартерні рейси, така мовчанка виглядає досить дивною. Можливо справу про газифікацію притримують наостанок, в якості політичного аргументу. А можливо, по ній вже існують певні домовленості.

Нам історія з газифікацією видається досить цинічною, бо демонструє не тільки ставлення високопосадовців до «державного корита», але й до виборців, які його до цього корита допускають. Провідник Конгресу українських націоналістів (входить до «Нашої України») Олексій Івченко та його заступник Олег Бахматюк (на минулих виборах – балотувався до обласної ради Івано-Франківська за списками блоку Литвина) не тільки вкрали 410 мільйонів гривень з державного «Нафтогазу», але й «наварилися» на своїх же земляках з Західної України. Немає сумнівів, що кримінальну справу по газифікації Західної України біло-блакитний уряд і не менш біло-блакитне керівництво «Нафтогазу» використає щоб не давати жодної копійки на розподільчі газогони в Закарпатті чи на Галичині в найближчі кілька років під формальним приводом «все одно розкрадуть». Мовляв «допустили крадіїв до влади – тепер грійтеся дровами».