Краще пізно, ніж ніколи. Оскільки 18 травня, до офіційного Дня Музеїв, наш міський і обласний уряд майже нічого не підготували, то вирішили зробити це у мінімальний спосіб, трохи пізніше. В п'ятницю, 6 липня, освітили Домініканський собор, а також показали кілька фільмів про львівські музеї.

Попри не сприятливу погоду, та ще й свята, охочих подивитись на це дійство було багато, порівняно багато.

Дійство тривало недовго. Слова, промови – Василя Косіва, отця Йосифа Міляна, директорки Музею історії релігії. Оркестр на балконі. І тут Собор засвітився різними кольорами.

На площі перед собором встановили великий екран, на якому постійно крутили рекламу до Року Пінзеля, транслювали фільм "Львів – місто-музей" і ще кілька інших фільмів до тієї ж теми.

На саме освітлення пішла чимала сума – всього 150 тисяч гривень, але тепер коли стемніє, будемо милуватись кольоровими світлами в центрі міста. Косів говорить, що конче потрібно, щоб музеї світились ще й вночі, а не лише в день. Ідея хороша, звісно, тільки набагато сильніше пам’ятається "світло" обдертого і жахливого, як зверху, так і ззовні Музею барокової скульптури Іоана Георга Пінзеля.

А скільки є ще таких музеїв, котрі потребують хорошого ремонту чи хоча б якісної промоції. Наприклад, Музей модерної скульптури Михайла Дзиндри в Брюховичах. Про нього майже не знають, до нього потрапити не так вже й легко, але то нікого, майже нікого не турбує.

Відповідь знайти можна – несприятлива державна система, відсутність фахівців, які б могли займатись культурним менеджментом, існування важливіших справ, це може не приносити користі громаді міста, а може просто відсутність бажання???

Про кіно говорити краще не варто, його показали один раз на площі перед Домініканським собором, можливо колись покажуть його по Львівському комунальному і не комунальному телебаченні та й сумнівно, що він може потрапити під формат інших телеканалів.

Добре жити у давно створених міфах про місто – культурну столицю, місто – П’ємонт української кульутри, місто старих вулиць і старих людей в оповідках від сопливо-рожевих дівчаток непершої свіжості. Мільйони разів розповідати всі ці історії іншим і жити з того.

Культура львівська потребує не лише квітів на літо, культура не може жити на гроші, виділені державою, зрештою, навіть тими грошима не всі вміють користуватись.

А де потоцькі, де шептицькі, де наші меценати високоповажні, високоінтелектуальні і страшенно багаті??????

P. S. Напевно на морі…