Солотвино. десь за горизонтом. у холодній набережній ямі, над якою світить туманне сонце. Ющенко спригнув за Тису у пошуках кращої долі. пункт пропуску „Солотвино – Сігету-Мармацієй” освятив своїм президентським спалахом голий король з Банкової штраси. всі чекають на Траяна Бесеску. циганського барона всієї Румунії, Молдавії, Валахії та Трансільванії.

чекання затримується на 1.5 години. діти чекали Ющенка в селі Чомонін 4 години. ось вона президентська педагогіка у всій красі.

солотвинським румунам пофіг. вони чекають. тут усі від старого до малого. дівчата та хлопці у народних костюмах. скрипки барабани гітари простоять без звуку. вся територія біля 3-и мовної сільради окупована циганами. жодного українського слова. іногда кто-та загаваріт па-русскі. маладєжь вспомніт Діму Білана.

Траян заглючив всі системи життєдіяльності села. сонце зупинилось. холодно і нудно. румунські сек’юріті проводять оперативну відеозйомку усіх присутніх. хоча усі солотвинські румуни на одне обличчя. особливо старші.

пожвавлює пенелопну атмосферу очікування бога романів, лише пес, який вибігає на освітлений п’ятачок майбутнього розташування президентського кортежу. його зустрічають оплесками і здоровим реготом. так його ще ніхто не любив. українські (?) романи люблять Траяна більше, ніж Ющенка. тому й чекають.

податкова міліція та беркут утворює, тіпа видимість порядку. на залитий асфальтом п’ятачок випливають 2 літніх велосипедиста з роверами у руках. оплески не менші ніж псу, вітальний регіт з усіх боків. так їх ще ніхто не любив. куди дивиться міліція? міліція розмовляє по телефону з фрумосною гьорлою.

з буса вистрибує навала румунських журналістів. штук 15. враження таке, що у на тому березі нічого не відбувається. жодних подій. жодних диванів Мельниченка і бех малого Андрійка. звичайний переїзд романського президента на 3 км від свого ж кордону розцінюється як буря в пустелі. журналісти фоткають місцевих аборигенів, беруть інтерв’ю. вербіц романешти? ноу. дацім ве рог демісек. ве рог!

романський бодігвард точить ляси з місцевим населенням. травить анекдоти. народ падає від сміху. наші менти та сбушники ходять з відмороженими фейсами або ж з природнім матюкальним азартом (у потрійному колі) розповідають про перебування Ющенка в Мукачевому на святі вина. там цигани, зрозумівши, що їх чекає зустріч з укр. президентом, звалили у невідому напрямку. чому укр. румуни мають любити укр. президента?

нарешті. романський Уліс приїхав на залитий сонцем (на щастя не кров’ю) п’ятачок. такого я ще не бачив. в піплів, щось там перемикається в голові і на сцену вибігає маніакальна істерія. вони зустрічають Траяна наче рідного бората брата. крики, сміх, вітання. романи-журналісти налітають на свого президента, наче той Наташа Кампус, яка провела 8 років у підвалі сексуального маніяка. народ пускає істерричні хвилі. бодігварди беруть презика на руки і виносять на спокійний берег сільської ради.

укр. менти відштовхують народ і журналістів, посилають на х.. бажаючих відеозйомки романських журналістів, ще б трохи і пару трупиків лежало б під романським BMW. лише після цього прояву своєї глобальної тупості, менти пропускають журналістів до сільради.

далі Траян має йти до румунської школи. 100 метрів хайвею Траян Бесеску пройшов у невгамовній компанії рідно-галасливих ромів з камерами і без. для істерично маніакальностів ромів є лише одна відмазка – ментальність така. наші менти-трансформери розкидають усіх ліворуч і праворуч. для цього багато розуму непотрібно. вони і рідну маму замочать в мортирі. якщо наказ такий буде.

мені не дозволяють підійти ближче і фотографувати. навіть з бейджиком. спочатку це робить румунська фета з сек’юріті. незрозуміло чому, але спокійно. згодом наш бодігвард і менти. незрозуміло чому і з наїздами та погрозами забрати акредитацію. ну це вони можуть. лише після відповіді відповідним тоном, підбігає якийсь інший сбушник і намагається розібратись в ситуації.

починає щось трусити. розповідає басні Крилова про пізнішу можливість сфоткати того Траяна. хто йому вірить? це вже карма укр. сбушників і охоронців, доки їх нормально не пошлеш у відповідь, вони не розуміють жодного нормального слова. лише потім приходять і намагаються щось пояснити і вітаються на наступний день.

так що, жодних фоток романського Траяна біля школи, майже, немає у природі. чому? наша доблесна міліція знає на це відповідь. зате, румунські журналісти ходили скрізь, як в себе вдома. так мо’ віддати те Солотвино румунам? а зверху ще й острів Зміїний. в українців ж щедра душа, віддадуть останню сорочку.

маскарад романської крові тривав вже далі. романська школа. романська церква. романський міст. романські могили. українські тут лише вивіски магазинів.