Таке грізне повідомлення передало 9 жовтня південнокорейське агентство Ренхап. «У радіусі дії революційної армії, в тому числі стратегічних ракетних сил, знаходяться не лише Південна Корея і розміщені там американські військові бази, але також і Японія, і острів Гуам, і навіть територія США», – цитує агентство слова представника північнокорейського міністерства оборони.

Ця заява стала реакцією Пхеньяна на нещодавню згоду американців дозволити південнокорейським збройним силам збільшити дальність своїх ракет з 300 до 800 кілометрів. У відповідь на це, як пригрозили в Пхеньяні, армія і народ КНДР «стократ зміцнять стан бойової готовності» і дадуть відчути «реальний смак війни, якої ще не знав світ і яку неможливо собі уявити».

Спокій півострову лише сниться

Північна Корея постійно погрожує південному сусідові війною. Щойно у вересні цього року Пхеньян волав на увесь світ: «Наший військовим було доручено перетворити Жовте море на пастку для ворогів і почати великомасштабну війну за національне возз’єднання, якщо вороги випустять ще хоча б одну кулю в бік КНДР». Приводом для погроз став інцидент у Жовтому морі, коли патрульні катери південнокорейських ВМС зробили кілька попереджувальних пострілів у бік рибальських суден КНДР, які ловили рибу в чужих територіальних водах.

У серпні 2012 року у відповідь на спільні військові навчання Південної Кореї та США лідер КНДР Кім Чен Ин пригрозив: «Якщо хоч один «снаряд ворогів» потрапить на територію його країни, північнокорейська армія «спрямує всю свою міць на проведення контратаки». «Наші хоробрі вояки лишень чекають остаточного наказу про початок війни проти ворогів. Нашому терпінню є межа, якщо її перетнуть, пощади не буде нікому», – лякав Кім Чен Ин.

Причому частенько справа не обмежується лише заявами. Доходить і до стрілянини та людських жертв. У листопаді 2010 року артилерія північних обстріляла південнокорейський острів Йонпхендо в Жовтому морі (загинуло чотири людини, близько 70 будівель були ушкоджені). А у березні 2010-го в результаті торпедної атаки був затоплений корвет «Cheonan», у результаті чого загинули 46 південнокорейських моряків.

Атомна бомба в країні жебраків

Про розробку Північною Кореєю ядерної зброї говорили давно. Щоправда, до пори до часу все обмежувалося лише підозрами та інформацією про спроби збагачення урану. Однак, у 2006-му і в 2009 роках станції сейсмічного стеження зафіксували проведення на території КНДР підземних ядерних випробувань. У відповідь на дії Пхеньяна Рада Безпеки ООН ухвалила низку резолюцій, що вимагають від КНДР припинити діяльність у ядерній сфері.

У березні 2012 року Пхеньян в обмін на продовольчу допомогу від США (240 тисяч тонн) погодився запровадити мораторій на запуски ракет далекого радіусу дії, а також не проводити випробування ядерної зброї і допустити інспекторів МАГАТЕ на свої ядерні об’єкти. Проте вже в квітні влада КНДР оголосила про вихід з угоди, звинувативши США в тому, що вони не виконують своєї частини договору.

13 квітня о 7 годині 39 хвилин за місцевим часом над космодромом Чхольсан на півночі Корейського півострова шугонула в небо ракета. В такий спосіб Пхеньян вирішив відзначити 100-річчя від дня народження першого керівника Північної Кореї Кім Ір Сена.

За офіційною версією північних, ракета-носій «Инха-3» («Чумацький шлях») мала вивести на навколоземну орбіту супутник зв’язку «Кванменсон-3» («Яскрава зірка»). «Чумацький шлях», щоправда, встиг політати всього кілька хвилин, після чого ганебно розвалився на шматки. За даними Об’єднаного командування Протиповітряної оборони північноамериканського континенту (NORAD), ракета подолала всього 120 кілометрів, після чого розпалася на чотири частини, які благополучно потонули в Тихому океані.

Незважаючи на невдачу, сам факт запуску північними корейцями ракети, що є прямим порушенням низки резолюцій Організації Об’єднаних Націй, був різко засуджений міністрами закордонних справ «великої вісімки». Напередодні постійний представник США при ООН Сюзанна Райс заявила, що «для Північної Кореї було б найрозумнішим відмовитися від цього провокаційного і непродуманого кроку, який є явним порушенням міжнародного права та її міжнародних зобов’язань. Щоразу, коли вони вступають на такий шлях, їхня ізоляція посилюється, а злидні, в яких живе їхній народ, зростають».

Але Пхеньян традиційно проігнорував думку міжнародної спільноти, і вже наприкінці травня 2012 року КНДР офіційно оголосила себе ядерною державою. Відповідну поправку було внесено до конституції країни. Аналітики пов’язують цей хід із бажанням Пхеньяна домогтися підвищення свого міжнародного статусу як ядерної держави.

На думку групи аналітиків на чолі з колишнім співробітником держдепартаменту США Джоелом Вітом, які вивчали супутникові знімки, північні корейці близькі до завершення будівництва захисної оболонки ядерного реактора на легкій воді в Йонбені. Наступним важливим кроком має стати завантаження важких компонентів: корпусу, генератора пари і компенсатора тиску. На здійснення цього задуму, за оцінками американців, знадобиться від 6 до 12 місяців. Реактор зможе розпочати функціонування протягом 1–2 років.

КНДР не заперечує факту будівництва ядерного реактора, однак заявляє, що будує його виключно для виробництва електроенергії. Незважаючи на це, міжнародне співтовариство підозрює, що насправді реактор потрібен для отримання ядерних матеріалів для спорядження ракетних боєголовок.

Войовнича політика Пхеньяна викликає чималу стурбованість сусідніх країн, зокрема Південної Кореї, Японії та Тайваню, а також США, чиї бази розташовані в цих країнах. Наголосимо, що США і КНДР формально перебувають у стані війни з 1953 року, коли було підписано угоду про перемир’я після закінчення трирічної Корейської війни. Визнаючи як єдину законну державу Республіку Корея, Сполучені Штати відмовляються від дипломатичних відносин і підписання договору про мир з Північною Кореєю, зберігаючи на півдні Корейського півострова близько 28 тисяч військовослужбовців.

Тож може статися так, що втративши обережність, північні корейці колись таки спровокують Сполучені Штати на адекватну збройну відповідь. Ось тоді й стане остаточно зрозуміло, чи є в КНДР зброя масового ураження, чи це не більше, ніж засіб шантажу. Хоча, звичайно ж, краще, щоб такої «перевірки» ніколи не трапилося.

За матеріалами: lenta.ru, ria.ru, unian.ua

Фото: fwnews.ru