Сьогодні, 26 серпня, Мирослава Симчича виписали з Львівського обласного госпіталю інвалідів війни та репресованих і він повернувся у своє рідне село Березів Коломийського району на Івано-Франківщині.

Олег Панькевич подякував панові Мирославу (сотнику Кривоносу) – командирові сотні УПА, багаторічному в’язневі радянських концтаборів – за участь у заходах з відзначення 20–ої річниці незалежності України та побажав міцного здоров׳я, сильного духу.

Нагадаємо, що Мирослав Симчич узяв участь у заходах Львівської обласної ради присвячених Дню Незалежності України і виступив на урочистих зборах з нагоди 20-річчя Незалежності, які відбулися у сесійній залі Львівської обласної ради 24 серпня цього року. Голова обласної ради Олег Панькевич вручив панові Мирославові цінний подарунок.

Довідка

Мирослав Симчич народився в сім'ї селян середньої заможності. Обидва його діди були друзями–опришками. На його виховання великий вплив мав дядько матері — колишній курінний УГА Гриць Голинський.

Мирослав Симчич з дитинства мріяв стати "козаком і вигнати всіх чужинців з України". У 1941 році на власні очі бачив злочини „червоних росіян", що відступали. Того ж року вступив до молодіжної організації ОУН у с. Березів Вижний.

У жовтні 1943 вступив до УПА, в лавах якої воював до 1948 р.. В одному з боїв Симчич зі своєю сотнею розгромив каральний полк, який під командуванням ґенерал–майора С.Дергачова прямував на каральну операцію в район с. Космач. Цей бій С. називає "Мій коронний бій з московськими імперіалістами".

Засуджений у 1949 році Івано–Франківським Військовим триуналом за участь в УПА на 25 р. позбавлення волі. Дивом вижив у жахливих умовах етапів і таборів. Згодом повторно дістав ще 25 років за «участь у націоналістичному угрупуванні».
У 1982 році Мирослав Симчич, не виходячи на волю, визнаний судом особливо небезпечним рецидивістом і засуджений за ст. 187–І КК УРСР на 2,5 роки таборів «за наклепи на радянський державний і суспільний лад».

Звільнений у 1985 році. Усього відбув в ув'язненні 32 роки, 6 місяців і 3 дні.

Ще рік після звільнення перебував під наглядом. Навіть після проголошення Незалежності України міліція Запоріжжя «за звичкою» приходила перевіряти особливо небезпечного злочинця.

Указом Президента України від 26.11.2005 року нагороджено орденом «За заслуги» ІII ступеня.