Видача російських паспортів жителям окупованого Донбасу перед початком інавгурації нового Президента України засвідчує, що Москва говоритиме із Зеленським із позиції сили.

Паспортна атака

24 квітня президент РФ Володимир Путін підписав указ про спрощений порядок отримання російського громадянства для жителів окупованих районів Донецької та Луганської областей, за яким прийом у громадянство жителів ОРДЛО має розглядатися не довше трьох місяців.

У ЄС вже назвали указ Путіна про паспортизацію жителів окупованого Донбасу «ще одним посяганням Росії на суверенітет України та засвідчили намір Росії ще більше дестабілізувати Україну і загострити конфлікт», – ідеться в заяві речника ЄС. Рішення Кремля не тільки суперечить Мінським домовленостям, але й порушує міжнародне право, у зв’язку з чим Україна звернулася до Ради безпеки ООН з приводу зазіхання Москви на українських громадян. А заступник міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції Олена Зеркаль наголосила, що «практика надання громадянства на окупованих територіях активно використовувалася в Європі нацистами. Нацисти нав’язували німецьке громадянство населенню окупованих територій, через яке на населення поширювався примусовий призов до армії та примусова праця».

Водночас, незважаючи на тривалу послідовність подібних експансіоністських паспортизаційних заходів із боку РФ, нещодавнє рішення Путіна несе низку нових загроз і може стати формальним приводом для подальшої російської агресії. Зокрема, якщо на Донбасі, так як прогнозується в планах російських держустанов, з’явиться 500 тисяч власників російських паспортів, тоді будь-які військові дії України проти донбаських бойовиків Кремль може розцінювати як необхідність «захисту росіян» закордоном, про що офіційна Москва вже не раз заявляла. Так само захист «російських громадян» від «грузинської агресії» був одним із гасел вторгнення РФ на територію Грузії у 2008 році. А видача паспортів РФ була масово впроваджена в Абхазії та Південній Осетії ще на початку 2000-х років. Раніше Москва погрожувала Україні воєнним вторгненням під приводами захисту російськомовних чи Московського патріархату, однак слабкість таких аргументів війни розуміли навіть у Кремлі. А от захистом офіційних російських громадян із паспортами агресію можна виправдати значно переконливіше. Якщо виникне загроза для безпеки співгромадян, то «батьківщина їх в біді не залишить».

Окрім того, у разі масової паспортизації населення окупованого Донбасу, всі керівні посади в невизнаних республіках обіймуть власники російських паспортів. Якщо сьогодні Москва змушена поки що маскувати свою присутність і управління «республік» формально перебуває в руках місцевих сепаратистів, то після паспортизації населення регіон перейде під прямий контроль росіян. Адже і жителі Донецька, і жителі Ростова матимуть однаковий паспорт Російської Федерації. До того ж місцеві сепаратисти та бойовики вже давно створюють чимало проблем для РФ своєю неефективністю та корумпованістю. Крім того, зрадники, які вчора проміняли батьківщину на ненабагато вищу російську пенсію чи зарплату, не вселяють великої довіри та не створюють враження надійності навіть у російських кураторів.

Одночасно паспортизація окупованого Донбасу має на меті вирішення й проблеми дешевої робочої сили для самої РФ. Нова міграційна концепція, яку розробляє МЗС РФ, передбачає, що Росія повинна стати центром тяжіння для людей, які співчувають їй з усього світу. Враховуючи, що Сибір і Далекий Схід дедалі більше безлюдніють, а населення російських міст у цих регіонах скорочуються, здобуття мільйонів нових громадян відповідатиме цивілізаційній концепції «русково міра» й наповнюватиме російську економіку трудовими ресурсами. Уже сьогодні чимало мешканців окупованого Донбасу стали заробітчанами в РФ, однак досі вони там перебували без російських документів, у невизначеному статусі. А їхня паспортизація дасть легальне право стати офіційною частиною «рускаво міра» з перспективами повної асиміляції.

Навіть у разі невдачі російського проекту на сході України паспортизація може стати таким собі «планом Б» для прихильників Москви. У цьому світлі паспортизація може бути й підготовкою до евакуації ідейно співчуваючих Росії жителів сепаратистських територій у разі, якщо їм доведеться входити до складу України.

Удар по Зеленському

Москва не прагне діалогу, а  планує говорити із Зеленським із позиції сили.

Водночас навряд чи збігом стала дата введення в дію Путіним «спрощеного паспортного режиму», який виглядає у формі повзучої окупації українського Донбасу. Такий недружній акт щодо України якраз напередодні інавгурації нового українського президента, який раніше закликав до припинення конфлікту на Донбасі, засвідчує, що Москва не прагне діалогу, а планує говорити із Зеленським із позиції сили.

При цьому новий президент виглядає більш схильним до діалогу зі сходом, адже саме в російськомовних областях підтримка Зеленського становила 80-87 %. У цій ситуації в РФ з’явився шанс спробувати досягти шляхом переговорів того, чого не вдавалося нав’язати військовою силою. Новий президент також зацікавлений у якихось дипломатичних досягненнях у відносинах із РФ і волів би продемонструвати виборцям хоча б тактичні успіхи на дипломатичному фронті. Невеличка перемога, реалізація домовленості, якої не досяг Порошенко, була б чудовим аргументом і для партії «Слуга народу» під час агітаційної кампанії для парламентських виборів.

Проте навіть у ситуації потенційної готовності нового українського президента до діалогу та пошуку нового рішення розв’язання конфлікту на Донбасі Кремль, очевидно, вирішив не давати ні новому президенту, ні українцям такого шансу. Тепер Зеленському доведеться засуджувати вчинок РФ і починати своє президентство з критики політики Кремля, що у відповідь викличе початок масової дискредитаційної кампанії російських медіа на адресу Зеленського.

Ба більше, подібними діями Москва демонструє новій українській владі вже з перших її днів, хто саме задає тон гри і збільшує градус напруги. Однією з цілей такої політики, очевидно, є бажання продемонструвати слабкість нового українського президента, який одразу змушений реагувати, не маючи ні міжнародно-правового досвіду, ні сформованого міжнародного іміджу та позиції.

Не виключено, що РФ активізувала свою антиукраїнську політику саме зараз, коли в Україні відбувається перехід влади від одного президента до іншого, в суспільстві панує регіональне невдоволення новою владою та високий градус політичної конфліктності,  а новому президенту треба ще чимало часу, щоб узяти вертикаль влади під контроль. Як засвідчує недавня історія, саме в період міжвладдя та дестабілізації в Україні, як це було у 2014 році, Москва досягала найбільших успіхів у своїх експансіоністських планах.

Шанс «перезавантаження» відносин із новою українською владою Москва зіпсувала грубою спробою переманити українських громадян Донбасу, легітимізуючи таким способом свою роль в окупації регіону. Кремль продемонстрував, що не зацікавлений у якихось діалогах чи нових форматах вирішення конфлікту з Україною, позаяк не для цього РФ розпочинала агресію у 2014 році.