Чому у книгарні? Бо там передбачено окремий зал для таких камерних виставок, як оця. Книгарню на вулиці Личаківській рік тому відкрив львівський видавець Михайло Ватуляк, і, за його задумом, там мають відбуватися й деякі мистецькі події. Та й книгарня цікава тим, що там є прямий доступ до книжок – ходиш собі поміж рядами полиць і переглядаєш їх. Можна сісти, почитати. І це вже друга така книгарня у Львові. Перед тим Михайло Ватуляк відкрив подібну на вулиці Бандери  імені Антонича.

На Личаківській час від часу відбуваються різні виставки й  мистецькі імпрези: тут виставляються знані й ще незнані художники, студенти. Цього разу відомий український художник Євген Безніско представив свої пейзажі. На багатьох із них – храми, карпатські мотиви, ліс, природа – усе те, що надихає усіх художників, але у Євгена Безніска – свій почерк, своя манера. Увагу привертає густа насиченість барв, притягальна сила мазків, якась нестримна енергетика картин.

Цей художник дуже багатогранний. Майже сорок років він працював над офортами та ліноритами за мотивами творів Івана Франка «Мойсей», «Смерть Каїна», «Панські жарти»,  «Ботокуди», «Похорон», «Христос і хрест», «Рубач», «Каменярі», Лесі Українки «Лісова пісня», «Вавилонський полон», «В Катакомбах», «Одержима», «На полі крови», також за мотивами новел Василя Стефаника. За ілюстрації до поеми «Мойсей» він отримав премію імені Тараса Шевченка.

Євген Безніско є співавтором пам’ятника Юрію Дрогобичу в Дрогобичі, мозаїки на меморіальному цвинтарі Січових стрільців на горі Маківці та в меморіальній каплиці жертвам НКВС у Золочівському замку. Художник багато працював у Чорнобильській зоні, де 1997-го та 2007 року створив 45 пастелей «Чорнобильська Голгофа».

2012-го Євгенові Безніску виповнилося 75 років, і до цієї дати він у Національній галереї мистецтв представляв виставку з 300 полотен. Усіх їх було створено впродовж 2010-2012 років. Це демонструє дивовижну працьовитість художника.

І цього разу під час відкриття виставки, на яке прийшло багато знаних львів’ян, митців, представників культури, лауреатів Шевченківської премії, відзначали, що в художника й тепер є великий творчий потенціал. Відомий український письменник Роман Іваничук, який є справжнім патріархом Слова, зазначив, що не може надивуватися працьовитості цього художника, навіть запитав у нього: «Коли ти вичерпаєшся?», на що Євген Безніско рішуче відповів: «Ніколи!».

А народний артист України, головний режисер театру імені Марії Заньковецької Федір Стригун зауважив, що відкриття виставки в книгарні йому нагадує художників-передвижників, які колись брали свої картини і йшли в маси. Це теж своєрідний похід митця «в маси»: високе мистецтво ще трішки наблизилося до простих людей.

Надія Пастернак, спеціально для «Вголосу»

Фото Йосипа Марухняка