В Україні вже з 2021 року можуть запровадити ще один вид пенсії – накопичувальний. Ця пенсія буде паралельно із солідарною. Це все розраховано на те, щоб українські пенсіонери отримували у майбутньому більше грошей.

Пропонується зі зарплат українців додатково забирати від 2 до 4 % . Сплачуватимуть внески за своїх працівників також і роботодавці. Право на накопичувальну пенсію матимуть лише ті українці, яким станом на 2021 рік не виповнилось 35 років.

Окрім того законопроект передбачає три професійних пенсійних програми:

Програма №1 дає право на отримання пенсійних виплат після 50 років і роботі на шкідливих професіях (так званий список №1) від 10 років у чоловіків і від 7,5 років у жінок, програма №2 – після 55 років і роботі за списком №2 від 12,5 років у чоловіків і від 10 років у жінок.

Програма №3 дає можливість добровільно вступити до НППС на умовах, визначених у колективних договорах і на отримання пенсійних виплат після досягнення 55 років.

За програмою №1 роботодавцям доведеться додатково до 22% ЄСВ платити ще 15%, у програмі №2 – 7%, в програмі №3 – від 3% за погодженням із працівниками.

Згідно із законопроектом, страхові внески, які надійдуть від учасників накопичувальної пенсійної системи, Пенсійний фонд України скеровуватиме до недержавних пенсійних фондів і страхових компаній, авторизованих Нацкомісією з цінних паперів та фондового ринку.

У Мінсоцполітики також переконують, що кошти із накопичувальної пенсії нікуди не зникнуть навіть після смерті того, хто сплачував ці внески. Людина матиме право передати їх у спадок родичам.

Що в інших країнах?

До  прикладу в сусідній Польщі пенсійні виплати ґрунтуються на трьох складових:

1 – середня очікувана довжина життя. Для нарахування величини майбутньої пенсії слід порахувати суму пенсійних повноважень між поколіннями (СППП). СППП – відношення суми усіх внесків та тривалості трудового стажу. Пізніше СППП ділять на середню очікувану довжину життя пенсіонера.

2 – 1/3 пенсійного внеску надходить до Відкритого пенсійного фонду (ВПФ), яким керує Загальне пенсійне товариство (ЗПТ). 60% грошових внесків, зроблених учасниками ВПФ, інвестуються в акції Народного інвестиційного фонду (НФІ) та інших товариств, 20% – у гарантійні облігації різних фірм і лише 5% виділяються на закордонні інвестиції. Внесок перераховується у одиниці, котрі показують величину майна фонду на одну одиницю.

Величина одиниці може зростати і спадати, що залежить від ефективності управління внесками у цьому товаристві. ЗПТ стягує комісійні винагородження за управління фінансами Відкритого пенсійного фонду. На відміну від внесків до першої опори, спадкоємці мають право на успадкування внесків, зроблених до другої опори.

3 складова – добровільне страхування. Внески можуть бути перераховані до Інвестиційного фонду, Страхового товариства або до популярної Пенсійної програми працівників (ППП).

Типи пенсійних систем. Інфографіка: USAID

Для виходу на пенсію громадянам Польщі необхідно мати 25 років трудового стажу для чоловіків і 20 — для жінок . При цьому пенсійний вік для чоловіків і жінок однаковий — пенсію оформляють в 67 років.

Як наслідок, мінімальна пенсія у Польщі – 1100 злотих (7 448 грн), середня – 1820 злотих  (12 324 грн). Крім того польські пенсіонери мають субсидії у розмірі 40-100% від комунальних послуг, а медичну допомогу можуть отримати із частковою знижкою навіть у приватних клініках.

Дані: USAID

Наскільки потрібно таке новаторство  в Україні та чи призведе це до реального підвищення пенсій? Про це ІА «Вголос» запитало у екс-міністра економіки України Володимира Ланового, екс-міністра соціальної політики Олексія Кучеренка та економіста Бориса Кушнірука.

Чи потрібно Україні переходити до накопичувальної пенсійної системи?

Олексій Кучеренко:

Накопичувальна пенсія – це дуже добре і правильно. Проте тут є нюанс: як використовуватимуть і куди йтимуть ці всі накопичення. Важливо показати, яка це буде інституція, куди вона діває гроші українців та які гарантії повернення цих інвестицій.

Борис Кушнірук:

До історії із накопичувальною пенсією я ставлюсь критично, тому що питання тут полягає в тому, що Україна – це країна, яка розвивається. Тобто в українських роботодавців дуже обмежені можливості, щоб забезпечити собі конкурентність.

Володимир Лановий:

Державна накопичувальна пенсійна система – це благо, але її потрібно правильно побудувати. Зараз усе зроблено так, щоб звільнилися фінансові ресурси для різного типу фінансово-посередницьких компаній – інвестиційних, страхових, приватних пенсійних фондів. Зараз у них немає коштів: люди не роблять їм внесків, не купують їхніх сертифікатів. От їм і потрібен ресурс. От тому зараз у нас вирішили створити накопичувальну пенсійну систему, у яку протягом 20 років відраховуватимуть внески, проте вона всі ці роки нічого нікому не платитиме. Тобто вони хочуть вкладати у щось гроші і якщо все вийде, то через 20 років вони почнуть виплачувати пенсії. На це благо від держави можуть розраховувати лише ті, кому зараз менше 30 років. А ті, хто старші, кому до прикладу 5 років залишилось до пенсії – вони не мають такої можливості. А це означає, що 30-річні чекатимуть 20-30 років, щоб отримати свої виплати. Така модель – неприйнятна. Вона не дасть швидкого ефекту.

Теперішнім пенсіонерам не варто розраховувати на збільшення виплат

Теперішнім пенсіонерам не варто розраховувати на збільшення виплат. А тому ця модель, яку нам пропонують зараз, вигідна хіба брокерським компаніям. Крім того у нас не так вже багато молоді, яка працює офіційно.

Можна також, щоб цей пенсійний накопичувальний фонд дав кредит Пенсійному фонду і той з часом повернув ці гроші. Бо становище пенсіонерів уже вкрай жахаюче. Із цим потрібно щось робити.

Які ще є ризики у запровадженні такої пенсійної системи?

Олексій Кучеренко:

У світі усі пенсійні фонди тісно пов’язані з іпотекою. Тобто їх розміщують у гарантовано вигідні речі, які згодом дають певний відсоток прибутку. Вони можуть бути приватними і державними.

Мене цікавить, як це виглядатиме в Україні, щоб через ті самі будівельні афери просто ці гроші з часом не зникли.

Крім того накопичувальна пенсія – це додаткові навантаження для людей. Якщо ці зобов’язання покласти ще і на роботодавців, то потрібно їх звільнити від якихось інших податків. А тому теоретично я підтримую це. Але я бачу, що у нас це відбувається непродумано. Бо наша влада не має уявлення, що таке проектування реформ. У нас це підміняється гаслами і якимись незрозумілими законами. Тобто немає чіткого пояснення, як влада виконуватиме те, що сама написала, нема механізму. Бо під будь- який закон має бути план дій, як його реалізовувати.  Натомість ми вже бачимо, як працює Кабмін, Парламент та місцеві органи влади.

А тому, поки немає чіткого розуміння, як цю пенсійну реформу покроково запроваджуватимуть в Україні, як контролюватимуться усі кошти, навряд чи вона взагалі запрацює.

Рівні пенсійного забезпечення у світі

Борис Кушнірук:

Ще одна складова полягає у тому, а що реально хоче робити влада. Зменшити відрахування у солідарну пенсійну систему, тобто в Пенсійний фонд, чи люди і надалі віддаватимуть 20% із зарплати. Якщо буде перший варіант, то це означає, що зростатиме дефіцит Пенсійного фонду, його покриватимуть за рахунок Державного бюджету, що теж не надто добре. Ще одна складова цього всього: якщо ви це робите за рахунок того, що ви збільшуєте внески працівників та роботодавців, то збільшується навантаження на зарплатний фонд. Відповідно, підприємці будуть зацікавлені в тіньовій економіці та ще частіше виплачуватимуть «зарплати в конвертах».

Інший  момент: влада змушує платити додаткові податки для накопичувальної пенсії, створюючи систему покарання. І тут постає питання, а що робити із цими коштами? Куди їх інвестуватимуть? Я спілкуюсь із тими, хто лобіює впровадження другого рівня пенсійної системи. Запитую їх, чи є у них гарантії, що вони в українських реаліях на довготермінових умовах зможуть вкласти кудись ці гроші, і це все окупиться, а не знеціниться. Вони мені відповідають, що у них немає нічого кращого, як вивести ці кошти за кордон. Тобто вони в умовах, коли у нас брак інвестицій, нестача грошей, ще і хочуть вивозити кошти за кордон. А це  ще і додатковий тиск на валютний ринок, тому що гривні доведеться обміняти на міжнародну валюту та вивести її з України. При цьому зараз ніхто не дає гарантій щодо вигідних інвестицій.

У програмі уряду стоїть питання запровадження другого рівня пенсійного забезпечення. А тому чиновники мають дати відповідь, а як це робити: збільшити тиск на фонд оплати праці, призвести до дефіциту Пенсійного фонду і покривати його витрати з Державного бюджету, а куди ми вкладатимемо отримані кошти?

Володимир Лановий:

Важливим є питання фінансової стабільності. От зараз після пандемії є жахаючий дефіцит державного бюджету. А це передбачає інфляцію. Тобто якщо не буде сталої фінансової системи, прив’язки внесків до курсу євро чи долара, то ця система виявиться великою аферою. От поляки ж прив’язали свої пенсійні внески до євро. Це зробили усі країни. От якщо наші урядовці прив’яжуть ці внески до іноземної валюти, можливо люди тоді і повірять.

Якщо є стільки нюансів, що можна тоді зробити?

 Володимир Лановий:

Першим пунктом пенсійної реформи має бути зміна податкової системи для громадян країни. Зараз у нас є двадцятивідсотковий  податок із індивідуальних доходів громадян. Це – величезна цифра, бо хіба знайдуться такі, які готові платити ще більше? От припустимо, якщо із зарплат забиратимуть ще 10% для накопичувальної пенсії. А за що ця людина може жити? Адже немає реальних джерел доходів.

Борис Кушнірук:

З боку держави логічним виходом має бути зниження податкового тиску. Бо усі податки, а особливо прямі, які йдуть на бізнес, а це підвищення зарплатного фонду спровокують здорожчання того, що виробляють підприємства, а відповідно цей кінцевий продукт може втратити конкурентоздатність.

Бо коли ми тиснемо податками на бізнес, ми робимо українського товаровиробника менш конкурентним.

А як у світі?

 Володимир Лановий:

 «У Польщі чим нижча зарплата, тим більші відрахування у пенсійний фонд»

 Якщо ми подивимось на країни Європейського союзу, то практично всюди внески із заробітної плати для пенсій там вищі, ніж відрахування у бюджет з цих індивідуальних доходів. Тобто, якщо у вас низька зарплата, то ви сплачуєте 0% державного податку. Якщо середня – то 4-6%. От у Польщі середній відсоток індивідуальних відрахувань до державного бюджету – 6%, найвища – 18%, яку платять дуже багаті люди. Тоді як у пенсійний фонд навпаки – чим нижча зарплата, тим більші відрахування у пенсійний фонд. І там люди відраховують на власний рахунок. І ті гроші – це їхні гроші, а не бюджетні. А тому у Європі більш охоче платять внески для накопичувальної пенсії.

Загалом більшістю міжнародних експертів найкращою системою пенсійного забезпечення визнана пенсійна система Данії. Ця система має два основні елементи – це пенсія від держави і пенсія, яку людина отримує з пенсійного накопичувального фонду. Державна пенсія вираховується у такий спосіб: якщо людина мала велику зарплатню, і відповідно, у неї є великі накопичення, її пенсія буде нижчою. І навпаки, якщо людина не заробляла багато, або взагалі не працювала, то держава платитиме їй більше.

Ті, у кого немає пенсійних накопичень, отримують так звану базову пенсію і надбавку, з яких потрібно платити деякі податки. У разі, якщо людина самотня, ця сума становить близько 18 тис. данських крон (близько 2800 дол.). Такої суми достатньо для заможного життя. Загалом бідність серед літніх людей у Данії – це дуже незвичне явище. Пенсія середнього, не дуже багатого, данця, становить приблизно 65–70 % від його трудового доходу.

Окрім державної пенсії, на яку можуть розраховувати всі літні данці, у країні існує накопичувальна система: механізм працює таким чином: до спеціального пенсійного фонду відраховується 12 % від заробітної плати, з яких 4 % платить працівник, а 8 % – роботодавець. Але це добровільні внески, тож підприємці, власники маленьких компаній або їх працівники можуть не мати накопичувальних коштів, відтак, у літньому віці мають розраховувати лише на державну пенсію.

Марія Бойко, «Вголос»