Україні потрібно звертатись до США

Зокрема, нині дедалі частіше лунає теза про те, що Україні потрібно взагалі відійти від Норманського формату та звернутись до США і Великобританії, як до гарантів безпеки України. «США мають досвід рішучих дій щодо деяких країн у двосторонньому форматі. Так, з метою перешкоджання радянській експансії, США 1 жовтня 1953 р., через два місяці після припинення вогню, підписали з Республікою Корея спільний договір про оборону. Як наслідок, у цієї зруйнованої війною країни з’явилися передумови, щоби згодом перетворитися на одного з азійських «економічних тигрів». Розташована на геополітичному перехресті, багата на ресурси та потенційно економічно потужна, а отже, здатна утримувати і спільно із союзниками озброювати й навчати сучасну армію, Україна може не лише бути партнером НАТО, що як донор трансатлантичної безпеки вже два роки стримує військову агресію з боку РФ. За наявності «цивілізаційної перепустки» у вигляді реформованої економіки та політичної системи, Україна здатна перетворитися на важливого та надійного члена НАТО і ЄС», - вважає член-кореспондент НАН України, Надзвичайний і Повноважний Посол України Євген Бершеда.

До речі, аналізуючи Договір про співпрацю США і Кореєю, лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок першим серед вітчизняного політикуму заявив, що і Україні, аби закінчити війну з Росією, варто наполягати на підписанні Договору про військову співпрацю із США, як це було із Кореєю у 1953 році.

Як це було

Після Другої світової війни,  25 червня 1950 році  з одного боку прокомуністична Північна Корея за підтримки Радянського Союзу та комуністичного Китаю окуповують Південну Корею, яка перебувала в зоні інтересів США. Відтак у війну втрутились війська Організації Об’єднаних Націй та США. До речі, протягом всього періоду Корейської війни радянські представники публічно і офіційно запевняли, що «радянських військ у Кореї немає».

Корейська війна тривала до 1953 року і стала найкривавішим конфліктом після Другої світової війни. За Угодою про перемир'я, підписаною 27 липня 1953 року, Північну і Південну Корею розділяє воєнно-демаркаційна лінія, по обидві сторони якої проходить демілітаризована зона загальною шириною чотири кілометри.

Після підписання угоди про припинення вогню, яка поклала край бойовим діям, щоб гарантувати подальшу безпеку, був укладений Договір про взаємну оборону між США і Південною Кореєю.

Як наслідок, економіка Південної Кореї з 60-х років розвивається рекордними темпами. Рівень життя в країні прирівнюється до рівня життя в країнах Європейського Союзу. Південна Корея заробляє експортом товарів більше, ніж витрачає, чим демонструє свою стабільну економіку. Тоді як Північна Корея базується на основі диктатури та має найпроблематичнішу економіку світу. Так, з середини 90-х років країна офіційно визнала існування голоду. У 1995 році, за різними даними, у КНДР від голоду померло від 220 тисяч до 5 мільйонів людей.

Чи може Україна звертатись до США за військовою підтримкою, як це було у випадку з Кореєю? Чи зможе така підтримка зупинити війну на Донбасі та сприяти економічному прогресу в Україні? Про це кореспондент «Вголосу» поспілкувався з дипломатом Юрієм Щербаком та політиком Русланом Кошулинським.

Південна Корея у 1953 році підписала Договір про військову співпрацю з США. Чи можна тут провести паралелі із тією ситуацією, яка сьогодні є в Україні?

Руслан Кошулинський: Так, безперечно. Адже Радянським Союзом було застосовано ту саму технологію із захоплення території Кореї , яку застосувала Росія у Криму проти України, а це так звані, «зелені чоловічки», які заходили на чужу територію без жодних зовнішніх ознак для умовного захисту місцевого населення . В точно такий самий спосіб Радянський союз підготував певних комуністичних корейців , які захоплювали територію Кореї  для створення нової держави. Це було у 1950 році, а 1 жовтня 1953 року Корея уклала угоду із США. Це дуже невеличкий договір, який складається із шести пунктів, що передбачали спільний захист та спільні військові дії, спрямовані на захист інтересів у конкретному регіоні світу.

Чи варто нам наслідувати цей приклад і спробувати укласти із США аналогічну угоду?

Руслан Кошулинський: Це буде значно ефективніше, ніж переговори у Норманському форматі. Чому? Бо у ЄС Росія має дуже серйозні впливи, зокрема в Нідерландах, Франції. Тобто немає гарантій, що Європа нам допоможе. Лише пряма угода із гарантами безпеки може врятувати Україну.

Чи може США надати військову підтримку Україні, як це було, наприклад,  у випадку із Кореєю в 1953 році?

Руслан Кошулинський:  Так, адже сьогодні Південна Корея є однією із 16 країн-світу, які мають окремі військові договори із США для захисту своїх територій. Відтак Україна, враховуючи досвід того, що вона має підписаний Будапештський меморандум, в якому Сполучені Штати Америки та Великобританія давали гарантію безпеки, має повне моральне право також ставити питання перед США щодо укладання прямої угоди про захист її території. Слід враховувати, що Україна  - це єдина країна світу, яка добровільно віддала увесь свій, третій у світі, ядерний потенціал. Але після підписання цього Меморандуму гаранти не дотримались своїх обіцянок і зараз не допомагають Україні повернути анексовані територій - Крим і частину Донецької та Луганської областей. А тому ця угода дасть нам змогу завершити війну. Бо Росія не буде воювати з країною-союзником США чи Великобританії .

Юрій Щербак: Україна під час цієї війни з Росією зверталася до Сполучених штатів Америки за допомогою, і аналогом такого договору є відповідь на прохання надати Україні допомогу у вигляді летальної та найсучаснішої зброї . Так, зараз ми вже маємо підтримку американського Конгресу у вигляді резолюції , яка рекомендує надати Україні військову допомогу, до речі, на яку уже навіть виділили гроші. Проблема лише у тому, що президент Обама, на жаль, не збирається допомагати Україні у її конфлікті з країною-агресором.

Чому?

Юрій Щербак: Обама вважає, що це тільки загострить  конфлікт і спровокує Росію. Проте в Сенаті є потужна група сенаторів, які вважають, що  Україні треба надати військову допомогу. А тому варто очікувати на те, що буде після виборів і на те, що до влади прийде такий президент, який все ж підпише договір про військову співпрацю України та США . Внаслідок цього Росія не зможе розпочати повномасштабний наступ на Україну.

 Руслан Кошулинський: Це питання потрібно ставити вже сьогодні перед кандидатами у президенти США, не чекаючи виборів, які відбудуться 8 листопада , щоб мати чітку картину . Цим ми можемо спонукати українську діаспору в США віддати свій голос за того чи іншого кандидата. Адже угода про військову допомогу Україні буде визначальним показником  того, як кандидати від Республіканської чи Демократичної партій ставляться до України.

Якими будуть наслідки, якщо США таки підпишуть договір про військову співпрацю з Україною?

Юрій Щербак: Така допомога, якщо вона потрапить у фахові руки українських професійних військових, посилить нашу обороноздатність і зможе показати агресору, що він понесе великі втрати, якщо наважиться на подальший наступ на територію України. Що буде з окупованими територіями – важко наразі прогнозувати, проте наступу точно не буде.

Руслан Кошулинський: Військово-технічний потенціал США дуже великий. За допомогою супутників США ми можемо бачити пересування російських військ окупованою територією України. Технічні потуги Сполучених Штатів є вкрай вагомі: застосовуючи навіть їхній технологічний прогрес, ми можемо довести перебування військ Російської Федерації на території України. Таким чином може відбутись стримування російських імперіалістичних настроїв, бо у Кремлі розумітимуть, що нападати на Україну, чи надавати бойовикам збройну підтримку, стане неможливим. І оскільки ми матимемо пряму угоду – це гарантія того, що російські війська будуть відведені з території України і тоді ми зможемо логічно завершити усі військові дії на нашій території . Росія не наважиться на відкритий конфлікт з США, бо ми знаємо, що ні в період Холодної війни, ні під час Карибської кризи правонаступниця СРСР не посміла воювати зі США. І сьогодні у такий спосіб ми можемо логічно завершити цю війну.

 

Марія Чижевська, «Вголос»

 

В тему

Текст Договору про військову співпрацю між США та Республікою Корея. 1953 р (1 жовтня)

Сторони  Договору:

Підтверджують своє прагнення жити у мирі з усіма народами і урядами, і бажаючи зміцнити мир у районі Тихого океану,

Публічно і формально  оголошують їхню спільну рішучість захистити себе від зовнішнього збройного нападу, так що жоден потенційний агресор не може бути в ілюзії, що будь-хто з них опинився сам в районі Тихого океану,

Мають бажання надалі активізувати свої зусилля для колективної оборони з метою збереження миру і безпеки до розробки більш всеосяжної та ефективної системи регіональної безпеки в районі Тихого океану,

Домовилися про таке:

СТАТТЯ I

Сторони зобов'язуються вирішувати будь-які міжнародні суперечки, в яких вони можуть бути залучені мирними засобами таким чином, щоб міжнародний мир, безпека і справедливість не наражалися на небезпеку і утримуватися в своїх міжнародних відносинах від залякування чи   застосування сили будь-яким чином, несумісним з цілями Організації Об'єднаних Націй, або зобов'язань, прийнятих будь-якою Стороною по відношенню до Організації Об'єднаних Націй.

СТАТТЯ II

Сторони будуть консультуватися один з одним щоразу, коли, політична незалежність, або безпека будь-якої зі сторін перебуватиме  під загрозою зовнішнього збройного нападу. Окремо і спільно, допомагати  та взаємодопомоги, Сторони будуть підтримувати і розвивати відповідні засоби (кошти ) для стримування збройного нападу і вживатимуть відповідних заходів в консультації ….і угоді… з виконання цього Договору і для досягнення своїх цілей.

СТАТТЯ III

Кожна зі Сторін визнає, що збройний напад в районі Тихого океану на будь-яку зі Сторін  є під їхнім адміністративним контролем. Сторони визнають небезпеку і заявляють, що зустрінуть загрозу  відповідно до своїх конституційних процедур.

СТАТТЯ IV

Республіка Корея гарантує, і Сполучені Штати Америки приймають право розміщувати наземні, повітряні та морські сили на  території Республіки Корея, як визначено за взаємною згодою.

СТАТТЯ V

Цей Договір підлягає ратифікації Сполученими Штатами Америки та Республікою Корея відповідно до їх конституційних процедур і вступить в силу, коли документами про ратифікацію їх обміняються у Вашингтоні.

СТАТТЯ VI

Цей Договір залишається в силі на невизначений термін. Будь-яка із Сторін може припинити його дію через один рік після того, як повідомлення було надане іншою Стороною.