Мистецтво перформансу виникло ще на початку 70-х років, проте в Україні наразі лише робляться перші кроки в цьому напрямі. В рамках Тижня актуального мистецтва організовано Школу Перформансу, до роботи в котрій залучені такі європейські світила, як Януш Балдига (польський перформер, педагог), котрий займався практичною частиною у підготовці молодих львівських митців та Сибіл Омлін (професор мистецтва та куратор зі Швейцарії), котра знайомила із теоретичними азами.

"Ми дуже задоволені з того, що вибрали правильну стратегію. Це було важке рішення, аби робити Школу Перформансу. В Україні це робилося вперше. Тому ніхто не міг передбачити, яка буде реакція молодих художників і ,особливо, тих людей, які не достатньо глибоко знають, що це за жанр і наскільки він може бути цікавим" – розповів Володимир Кауфман.

Школа здобула справжній ажіотаж у колі молоді. Охочих пройти навчання у ній зголосилось більше, аніж передбачалось організаторами. Підсумовуючи її здобутки Януш Балдига підкреслив, що всі її учасники, проявили себе надзвичайно активно.

Про структуру Школи Перформансу Балдига зазначає: "Ця школа мала особливу конструкцію, оскільки моїм партнером була особа, яка не є перформером, а теоретиком сучасного мистецтва з перформансу – Сибіл Омлін. Наші заняття (мої практичні і теоретичні Сибіл) були поєднані.

На початку я прийняв елементарний прийом, яко пункт відходу, елементарне не лише для мистецтва перформансу, але й для мистецтва взагалі. Я маю на увазі такі поняття, як: простір, місце, знак, дистанція. Це поняття, які кожного з нас безпосередньо стосуються незалежно від того маємо ми причетність до мистецтва чи ні".

"Перформанс – це мистецтво, яке є дуже близьке до життя, тому надзвичайно важливо переламати якийсь певний опір, навіть сором і почати працювати публічно. Дуже часто буває так, що майстер клас закінчується в просторі теоретичному, тут було все зовсім інакше. Є особи, які виконали по дві, три реалізації. Такі майстер класи, є дуже важливими у процесі самоосвіти".