Владні структури України переповнені українофобами, що своєю політичною діяльністю перешкоджають плідному й ефективному розвитку держави. За два десятиліття українцям не вдалося належним чином сформувати загальнонаціональні цінності, вибудувати необхідну гуманітарну політику, привити любов до Батьківщини, звичаїв, традицій, мови. «… націю ніхто не будував і державотворенням ніхто не займався», – 30 квітня, заявила на прес-конференції у Львові кандидат на пост Президента України Ольга Богомолець.[ http://zik.ua ]

 У сучасному світі поняття інформаційної безпеки перетворилося на одну з необхідних складових національної безпеки. І тут важливу роль відіграють телебачення та радіо, Інтернет, преса, інформаційні агентства, популярні телеведучі – розповсюджувачі інформації.  Всесвітня павутина перетворилася на поле бою, а «бійці Рема», озброївшись грішним язиком, розпочали  «мережеву війну»

Російське телебачення, що так популярне на Сході України, зомбує свідомість населення, позбавленого права на об’єктивну інформацію, власне, держави, в якій вони мешкають. Складається враження, що люди перебувають під впливом еріксонівського гіпнозу. За допомогою певних лінгвістичних і поведінкових навиків та прийомів російські журналісти намагаються так впливати на психіку, щоб пізніше ці люди думали ніби самостійно дійшли того чи іншого висновку на основі життєвого досвіду та власної поінформованості. На сайті YouTube віднедавна розгулялася ролик як нібито українські солдати оточили і знищили групу донецьких ополченців на окраїні села Староварварівка(Окружение и Ликвидация СОЛДАТ ДНР Смерть гуляет по полям!). Це відео використав телеканал «Росія – 1» й інші російські канали, розповідаючи про «жахіття», що витворяли українські військові[ www.stopfake.org ].

 Українські ЗМІ не надто пристосовані до IWAR. Росія використовує теорію соціального роїння як один із методів перемоги над противником без застосування армії. Тобто досягнення військових цілей невоєнними методами. Кожного дня на екранах телевізорів ми спостерігаємо безліч російських передач, серіалів та фільмів. На перший погляд такі безневинні, вони несуть в собі низку ідейно – пропагандиських цілей. Популяризується радянське минуле, російська армія, лікарі та й взагалі найяскравішими красками розмальовується життя в матінці Росії. Здається, ніби ті всі мильні опери і випускаються задля того, аби справити потрібне враження на українського глядача, закорінити в нашій свідомості поняття «единой страны». Неодноразово російські мас – медіа пропагували посягання на українські землі, розпалювали ворожнечу між державами. Згадаймо такі серіали як «Вдали от Родины», «Бессмертный гарнизон», «Бригада», «Разведчицы», ті ж самі «Воронины»,  «Папины дочки» і т. д.  А скільки їх всіх присвячені тому, як чудово жити в селі(«Доярка из Хацапетовки») чи служити батьківщині(«Кадети», «Солдати»). 

 Замість цього непотрібного контенту  телебачення можна було б заповнити справді вартісним українським кінематографом, такими важливими для нас документальними фільмами, що правдиво б показували історію рідного краю та змалку привчали дітей ідентифікувати себе як українців і пишатися цим. До прикладу, варто би звернути увагу на таку кінодокументалістику : «УПА: галицькі месники», «Таємниці генія Шевченка», «Небесна сотня. Зима, що нас змінила», «Межигір’я. Бідна хата. Зима, що нас змінила», «Проблемна історія», «Степан Бандера. Ціна свободи», «Козацькому роду нема переводу», «Янукович. Донецька мафія» та багато інших.

 Щодо відомих журналістів Росії, які, як то кажуть, що дихнуть – то брехнуть!, - важко оминути Дмитрія Кисельова. В його телесюжетах про Майдан знаходимо багато перекрученої, а то і вигаданої інформації. У роликах демонструються відео кількарічної давності і підганяються під сучасний лад, порушується хронологічний порядок подій(«Дмитрий Киселев про разгон Евромайдана и Виталия Кличко» 8.12.2013 – http://www.youtube.com ). Колегія зі скарг на пресу визнала всі репортажі в "Вести недели" авторства Кисельова дезінформацією і спотворенням фактів. Голова комісії Володимир Мостовий зазначив що його репортажі відзначаються тенденційністю і характеризується вирваними з контексту виразами, які можуть двояко тлумачитися. Це суперечить журналістській етиці.

 25 листопада на телеканалі «Росія – 1» було показано сюжет під назвою  «Євромайдан 2013 – технологія європровокацій», де на бійців «Беркута» нібито нападають демонстранти. Перші, в свою чергу, використовують зброю тільки для того, щоб убезпечити себе від агресивних фанатиків Євросоюзу. Незабаром дізналися, що то були клаптики зі сюжету новин «24» каналу, де розказувалося про різні варіанти мітингу, який влаштувала Партія регіонів на Михайлівській площі. Невдовзі таку інформацію підтвердив Іван Пінчук, продемонструвавши повний відеозапис.

 Ще один сміхотворний приклад спотворення інформації – це пограбування мітингувальниками   двох магазинів в центрі Києва, про яке повідомило російське онлайн – телебачення в ніч з 8 на 9 грудня 2013 року. [http://news.finance.ua/ru/ ]. Зокрема, такий сюжет подав один з найпопулярніших Інтернет – телеканалів Росії «Life News». Мирні акції, як звучала інформація, переросли в «погроми магазинів», а «шалений» натовп  розгромив магазин оптики, де раніше був музей імені Тараса Шевченка.

 Коли дивишся подібні випуски новин розумієш, що російські ЗМІ не гірше Рея Бредбері тиражують різного роду фантастику про українські землі. То в нас тут всякі неофашисти та бандерівці зі зброєю по карпатських горах бігають. У кожній хаті під подушкою, на горищі, в усяких тайниках рушниці лежать. І так не терпиться нам, західнякам, піти війною проти РФ! А які у нас засоби масової інформації? Усе брешуть та й брешуть на Росію. Що вже говорити про Схід України, який так відчайдушно поривається від’єднатися й «чудово» зажити на милій їм батьківщині Сталіна.

 Інформаційна війна Росії проти України нагадує психологічні операції США проти Іраку, головними цілями яких були деморалізація населення та зниження довіри до особи С. Хусейна. Створювалися перешкоди на шляху до розгортання партизанського руху, усувалися від влади впливові особи та знівелювалася можливість народного ополчення [ http://bukvar.su  ]. Ось так і в Україні : руйнують нашу ментальність, окуповують землі, до того ж, дуже вдало(згадаймо Крим!), знецінюють нашу любов до рідної Батьківщини, натомість активно зросійщують українськне населення, поширюють російську мову, а людей, які б дійсно могли б підняти державу на ноги, ставлять поряд з нею на коліна(в кращому випадку) тощо.

 Україна стоїть на порозі великих змін. І правда, що стоїть, бо поки вона почне до нього іти і переступить таки цей поріг пройде чимало часу, протринькається ще більше грошей і хто зна, що ще зміниться та чи зміниться взагалі. Усе життя український народ воював, терпів, бідував, чекав… Але, можливо, і для нас настане «весела весна». Не все ще втрачено і якщо підійти з розумом до проблеми інформаційної війни нашим політикам та ЗМІ, спільними зусиллями можна буде добитися якогось результату. Звичайно, це звучить аж дуже не реально, але ніхто ж не забирає в нас право надіятися.  «Борітеся – поборете!» -можливо, ці слова будуть для нас пророчими і «Встане правда! Встане воля!».