Інтерв'ю з головю фракції ГП "Пора" у Львівській міській раді Петром Адамиком

Пане Адамику! Останнім часом з боку керівників фракцій Львівської міської ради та самих депутатів лунає критика на адресу виконавчої влади міста та міського голови. Ця критика передусім стосується підготовки Львова до Євро-2012. Хоча, якщо пригадати нашу з Вами розмову у квітні минулого року, коли стало відомо про те, що футбольний чемпіонат проходитиме в Польщі та в Україні, Ви були повні оптимізму і запевняли нас, журналістів, що проблем з підготовкою до чемпіонату ніяких не буде.

Я і надалі переконаний в тому, що європейський футбольний чемпіонат у 2012 році обов’язково відбудеться у Львові. Але для мене Євро-2012 та підготовка до нього – це не просто свято футболу, яке пройде у нашому місті, це значно ширша за своїм змістом подія. Як це не парадоксально, саме чиновники УЄФА, зробивши вибір на користь України та Польщі, виконали за львівських чиновників дуже важливу роботу – вони задали параметри розвитку Львова на найближчих п’ять років. Тобто дали нашому місту ціль і стратегічну перспективу, чого команда міського голови Андрія Садового так і не спромоглася зробити за два роки. Тепер ми знаємо, куди ми йдемо, що треба робити і маємо уявлення про очікуваний результат. І, як ви розумієте, тільки від нас залежить чи ми скористаємося цим, чи, навпаки, змарнуємо свій шанс на розвиток.

Депутати Львівської міської ради від початку пішли назустріч виконавчій владі Львова по всіх питаннях підготовки до Євро-2012. Так, якщо ви пам’ятаєте, ми серед іншого збільшили штат працівників міськради майже на 200 штатних одиниць з розрахунку, що ці нові чиновники зосередяться винятково на проблемах, пов’язаних з Євро-2012. Але минув рік, а ми отримали у результаті хіба що недосконалу програму підготовки Львова до чемпіонату, яка потребує суттєвого уточнення та доопрацювання, а також дуже спірний за своєю організацією і затягнутий в часі конкурс на будівництво стадіону. Як на мене, навряд чи такий результат свідчить про ефективність роботи виконавчої влади. І наша критика по цих позиціях здається мені цілком слушною і конструктивною, бо я не бачу реальних справ з їхнього боку.

Хоча, якщо бути об’єктивними, ще більше нарікань сьогодні заслуговують дії центральної влади, яка просто дестабілізує політичну ситуацію в державі і тим самим блокує нормальну підготовку до Євро-2012, дезорієнтує місцеву владу і відбирає дорогоцінний час. Бо без узгодження дій з центром ми сьогодні реально можемо оперувати лише тими грішми, які закладені у місцевому бюджеті на підготовку до Євро-2012, а також тими, що надійдуть від приватних інвесторів. А цього, зрозуміло, вкрай недостатньо.

Якщо Ви вже заторкнули тему інвесторів, то поясніть, будь-ласка, чому конкурс щодо будівництва стадіону у Львові виявився таким непрозорим і хто має нести відповідальність за те, що його умови не були чітко прописані та пояснені ні депутатам, ні громадськості?

Знову ж таки, це питання рівня професіоналізму кадрів, які готували та проводили цей конкурс. На жаль, чиновники міськради, які регулярно звітують про те, як вони успішно переймають кращий європейський досвід місцевого управління, насправді просто виявилися неготовими до співпраці з потужними компаніями. Як наслідок – проведення конкурсу було затягнуте в часі, в його назві та умовах виникла плутанина. Але найгірше те, що наслідком цього стали серйозні фінансові проблеми, які не були враховані нами при складанні та затверджені міського бюджету 2008 року.

Поясніть, будь-ласка, що саме Ви маєте на увазі під фінансовими проблемами?

Конкурс визначив тільки компанію-девелопера, яка не є інвестором. Отож виходить, що питання про те, хто заплатить не лише за будівництво стадіону, але й за проект самого будівництва не вирішене. Зараз розмова ведеться про те, що за проект будівництва стадіону заплатить місто. А це означає, що закладені на цей рік у міський бюджет 20 млн. грн. на підготовку до Євро-2012 будуть витрачені тільки на це. До того ж їх буде замало, адже попередньо проект будівництва стадіону оцінений в 30 млн. грн.

Якщо ж компанія «Альпіна» не вирішить проблему пошуку інвестора будівництва стадіону, то за це також буде платити місто. А це означає, що Львову доведеться позичати чималенькі кошти у банків. Розплачуватися ж за ці кредити будуть наступні покоління львів’ян. Я намалював похмурий сценарій, і сподіваюся, що насправді так не станеться, з огляду на світове реноме компанії «Альпіна», але його не можна сьогодні відкидати, бо чиновники міськради діють сьогодні у цілковитому цейтноті, а отже вірогідність помилок дуже висока.

Пане Адамику! Проведення Євро-2012 у Львові передбачає не лише будівництво стадіону, але й розвиток транспортної інфраструктури, мережі відпочинкових та туристичних об’єктів, покращення якості комунальних послуг у Львові. Як ці проблеми вирішуються і чи можна очікувати конкретних результатів вже наприкінці 2009 року?

Теоретично міська рада готова це все реалізувати. Тим більше, що гроші на це у міському бюджеті, нехай і не в повному об’ємі, але закладено. Наприклад, на розбудову дорожньої інфраструктури цього року у бюджеті закладено 150 млн. грн. – і це при тому, що для повного оновлення транспортної системи міста потрібно до 10 млрд. грн.! Але знову ж таки, ми бачимо, що виконавча влада не готова ефективно управляти навіть цими коштами. На дворі вже весна і можна приступати до ремонту доріг, але тендери на ці роботи ще не проводяться. Я вже не кажу про те, що виконавча влада минулого року не спромоглася організувати та провести тендер на ремонт вулиці ген. Чупринки, хоча гроші на це були виділені.

Інша серйозна проблема, яка сьогодні дуже непокоїть депутатів, це те, що чиновники не справляються з програмою наповнення бюджету розвитку міста.

Які причини цього?

До бюджету практично не надходять кошти від продажу землі та приватизації майна. Ми очікуємо, що найближчим часом у бюджет розвитку від приватизації майна поступить близько 30 млн. грн., але це лише невелика частина того, що ми планували. Тому єдиним джерелом покриття дефіциту бюджету сьогодні залишаються фінансові запозичення. Інакше ми би взагалі провалили всі програми.

Сьогодні в резерві міста потенційно є близько 400 тис. кв. м майна – це перші поверхи будинків, котельні, які вже не експлуатуються, та ін. приміщення, які можуть бути приватизовані чи здані в оренду. Це колосальні кошти, яких місту сьогодні так не вистачає на програми реконструкції. Ці гроші можна було б скерувати на ремонт тих 600 будинків, які перебувають у аварійному стані. Але чиновники вкрай мляво діють, щоб активізувати цей ресурс! Саме тому ми маємо такі проблеми з наповненням бюджету розвитку.

Депутатський корпус приймає рішення, намагається схилити виконавчу владу до стратегічних, глобальних рішень, а вона весь час відтягує момент їх прийняття. От і виходить, що, з одного боку, у Львові, за даними аудиту, проведеного депутатами від ГП «Пора», сьогодні налічується близько 140 комунальних підприємств, про більшість з яких львів’яни, та й самі чиновники навіть й не чули і не знають чим вони займаються. Ці підприємства живуть переважно за рахунок суборенди власних приміщень та іншого комунального майна, а не за рахунок профільної діяльності. З іншого боку – щороку депутатів просять виділити все більші суми дотацій на покриття збитків їхньої роботи. Цього року нам доведеться виділити з міського бюджету розвитку 40 млн. грн. лише на покриття збитків ЛКП «Львівтеплоенерго» за газ. І це при тому, що саме підприємство, його керівництво практично нічого не зробило для оптимізації та модернізації своєї роботи. 40 млн. грн. – це серйозні кошти, за які, наприклад, ми могли б провести цього року ремонт чотирьох магістральних вулиць міста.

Саме тому фракція ГП «Пора» готує зараз концептуальну пропозицію щодо реформи системи комунальних підприємств Львова. Майже половина з них може бути безболісно ліквідована. Щодо інших, то вони повинні передати всі надлишки приміщень та іншого майна в резерв профільного управління міськради. Вони також повинні скласти чіткі перспективні бізнес-плани розвитку і пропозиції щодо модернізації. З іншого боку, я все більше переконують в тому, що навести лад у комунальному господарстві міста неможливо без активної участі і контролю громадськості у цих процесах.