Інтерв’ю з керівником фракції «Пори» у Львівській міській раді Петром Адамиком

Пане Петре! Минулого тижня львівські журналісти доволі бурхливо сприйняли критику лідерів львівської «Пори» на адресу міського голови Львова Садового. Заява ж про можливий перехід «Пори» в опозицію до мера була сприйнята взагалі як сенсація. У зв’язку з цим хотілось би почути від Вас, як лідера фракції «Пора» у Львівській міській раді, наскільки принциповою є ваша критика Садового і чи справді реальним є перехід «Пори» в опозицію до нього.

Нам, членам партії «Пора» і депутатам-пористам безумовно приємна увага журналістів до нашої позиції і до нашої діяльності. Проте, якщо чесно, нас до певної міри здивувало те, що саме питання відносин між «Порою» і мером Львова виявилося таким цікавим для преси, отримавши найбільший резонанс. А позаяк на прес-конференції ми не встигли розкрити це питання широко, то навколо нього почали миттєво розростатися чутки, плітки, а дехто навіть встиг вже вибудувати цілі псевдоаналітичні схеми, пояснюючи буцім-то справжні приховані мотиви критики «Пори» на адресу мера Львова. Навіть з’явилася інформація про те, що нібито я не поділив якісь бізнес-інтереси з Садовим. Останнє є повним абсурдом. Бо, як відомо, я займаюся ресторанним бізнесом, а Андрій Іванович спеціалізується на медіа-проектах.

Тобто Ви хочете сказати, що насправді «Пора» не критикує Садового і не збирається переходити в опозицію до нього?

Ні. Ми дійсно критикуємо Андрія Івановича Садового. Але критика буває різною. Напевно, ви чекаєте, що зараз прозвучить «кліше» про те, що критика «Пори» на відміну від критики опозиції, є конструктивною.

Приблизно це й готові почути.

Насправді наша критика є не менш жорсткою і послідовною, ніж критика опозиції. Різниця ж полягає не в стилі, а в предметі критики, тобто за що саме ми критикуємо мера.

Опозиція критикує мера за все, починаючи від програми його діяльності і завершуючи найменшими дрібницями, наприклад, будь-якою заявою.

Позиція «Пори» інша. В принципових, стратегічних питаннях «Пора» підтримувала і продовжує підтримувати Садового. Наше — «Пори» і мера — концептуальне бачення змін, того, що потрібно зробити в місті, співпадає. Ми також не відчуваємо розбіжності в позиціях щодо ідеології цих змін і кроків на шляху їх втілення.

Тоді за що ж критикує «Пора» Садового?

Ми критикуємо Андрія Івановича за певні прорахунки в тактиці реалізації міських реформ, за відсутність системних дій, за те, що відчувається пробуксовка в реалізації основних проектів, часто з невідомих причин затягується прийняття вкрай важливих рішень. І основне, що непокоїть нас, депутатів від «Пори», а також і, не побоюся сказати, багатьох депутатів інших фракцій міської ради, так це те, що не вибудовано чітких механізмів взаємодії між мером та депутатським корпусом.

Міська рада від початку задекларувала політичну волю до підтримки реформаторських дій міського голови. Слово за міським головою. Але час іде, дій з його боку у відповідь не слідує. Марнується час, зникає кредит довіри. У виконавчих органах міської влади до цього часу панує невизначеність і розгубленість.

А чи не могли б Ви пояснити свою позицію на конкретних прикладах?

Будь ласка. Міський голова за підтримки всього депутатського корпусу розпочав свою діяльність абсолютно з правильних кроків — наведення порядку в різних ділянках міської господарки. І на деяких напрямках вдалося досягти конкретних успіхів. Наприклад, навести порядок із встановленням МАФів, незаконною вуличною торгівлею, проведення аудиту діяльності основних комунальних підприємств тощо.

Разом з тим до цього часу усі ці процеси не завершено і ми не отримали чітких відповідей ні по майну, ні по землі, ми навіть не можемо чітко сказати скільки комунальних підприємств сьогодні діє у Львові. В той же час, наприклад, пропонується випустити міські облігації. Виникає запитання: навіщо місту позичати кошти у населення, коли не до кінця наведено лад і не задіяні всі власні ресурси.

Разом з тим наведення порядку з обліком та контролем в діяльності міської ради ніколи не було самоціллю. Втім і кампанії по наведенню порядку в різних галузях життя міста дають лише тимчасовий ефект, якщо його не закріпити системними змінами. Все це необхідно було зробити перш за все для того, щоб приступити до наступного важливого етапу — реальної розробки стратегічних програм розвитку міста. Пройшло більше півроку, а в цьому напрямку майже нічого конкретного не зроблено. А те, що зроблено, не доведено до логічного завершення.

Що саме Ви маєте на увазі?

Реформу виконавчої структури влади. Ми, пористи, вважали, що вона повинна бути проведена у стислі терміни. Проте так не сталося і ця реформа розтягнулася майже на рік. Як наслідок — робота виконавчої влади у місті сьогодні не скажу, щоб була паралізована, проте вона аж ніяк не змінилася в кращій бік. Більшість ініціатив міськради просто розбивається, зіткнувшись з опором з боку чиновників. І зрушення на краще тепер можна очікувати реально лише у лютому наступного року.

Чим це пояснюється?

Загальмовано кадрові зміни у виконавчій владі міста. Більше того, з певних обставин, навіть дехто з тих, хто прийшов у владу вже цього року, сьогодні або вже відійшли і поміняли роботу, або мають такі наміри. Як наслідок, формування нової владної команди не завершено, багато людей працюють у «підвішаному» стані, питання продовжуються вирішуватися в ручному управлінні.

Тільки зараз розпочалася процедура офіційного звільнення працівників мерії. Це займає не один місяць. А там свята. Тому раніше, ніж у лютому, ці процеси не вдасться завершити. Лишається сподіватися, що тоді вже, нарешті, буде сформовано команду і виконавча влада запрацює адекватно.

А чому це сталося і кому це вигідно?

Сталося це через боротьбу амбіцій політичних команд у міськраді. А вигідно це, як це не парадоксально, не лише опонентам Садового, але й у певній частині і самому мерові. Адже сьогодні в такій невизначеній ситуацій він замикає на собі вирішення більшості питань. Тобто реально маємо ще один парадокс: виконавча структура змінювалася задля того, щоб делегувати більше повноважень іншим керівникам виконавчої влади. Саме цього і не відбувається.

А чи є межа, за якою критика «Пори» переросте в опозицію?

Є. Це той момент, коли ми зрозуміємо, що Садовий відійшов від ідейних і програмних засад, які задекларував і які ми поділяємо. Проте коли наступить такий момент, і чи наступить взагалі — наразі складно сказати. Попри всі наші сьогоднішні розбіжності Садовий справляє на мене враження перспективного мера і за потенціалом він дійсно такою людиною є.

Фракцію «Пора» називають фракцією кумів Садового. Підозрюємо, що багато хто не розуміє як в реальному житті можна критикувати кума.

Те, що більшість пористів дійсно знають Андрія Івановича давно, навіть дехто з нас є його кумами, абсолютно не означає, що ми не можемо критикувати Садового. Як на мене, куми навіть можуть посваритися між собою. Адже куми – це люди, відповідальні за виховання дитини. Це не має відношення до роботи. Я надіюся, що журналісти зрозуміють, що «Пора» — самодостатня політична сила, яка має свою позицію і ідеологію, а отже буде чітко слідувати обраному курсу.

Чому так виходить, що маленькі фракції в міськраді значно активніші, ніж великі?

Фракції „Наша Україна” і БЮТ постійно діють з оглядкою на своїх політбосів у парламенті. «Пора» значно вільніша в прийнятті рішень на місцевому рівні. Наше ж центральне керівництво максимально нам довіряє. Якщо ж порівнювати «Пору» з іншими малими фракціями — УНП та «Свободою», то на мій погляд, «Пора» вигідно вирізняється тим, що позбавлена у своїй діяльності старих стереотипів, гасел, які вже втратили свою актуальність . І це дає нам можливість сьогодні максимально зосередитися на питаннях, які є першочерговими для кожного львів’янина.