Розмова з керівником Львівського обласного виборчого штабу Віктора Януковича   Петром Писарчуком, яка прозвучала вчора, 26 листопада, в ефірі львівського телебачення в авторській програмі Остапа Дроздова «Прямим текстом». Подаємо зі скороченнями:

Пане Писарчук, ви певно десь глибоко в душі задоволені, що революція не вдалася?

Ні, це не так. Бачу сльози на очах  баби Параски і мені стає сумно. Дві речі вона сказала фундаментальні, як на мене. Перше – це те, що вона вийшла на Майдан за Україну. І прості люди дійсно йшли на Майдан за Україну. Але, на жаль, цей процес, це прагнення до очищення нації, як завжди буває, очолили не ті люди.

Революцію роблять романтики, а користаються плодами пройдисвіти. Ми, Україна, в цьому випадку не стали виключенням: очолили процес люди, які не виправдали тих надій, тих сподівань простих людей. І друге, що вона сказала, що революція не вмерла, що вона живе у серцях людей – з цим я абсолютно згодний, бо Україна буде мати таке майбутнє, коли будуть реалізовані оці задекларовані на майдані прагнення, бо вони були правильними: чесна влада, торжество закону, робочі місця і т.д. Бо поки це все не зроблено, ми можемо вважати, що революція триває. І якщо ми це не реалізуємо, ми загубимо державу. І це розуміють всі.

Я не був на Майдані, бо не розділяв прагнення людей до того, щоб Україна була краща через революцію. Я взагалі не приймаю такого поняття, як революцію. Така я людина. Вважаю, що шлях до розвитку країни лежить через стабільність і еволюцію, а не через революцію.

Друге, що я б хотів сказати – це те, що ми зараз постійно звинувачуємо президента в тому, що він заслабий, він мав бути жорстокіший. Скажімо собі правду: от хто заважав, наприклад, львівським чиновникам, які всі підтримали Майдан, не брати хабарів, поважати людей, тяжко працювати для тих же людей, не робити інших паскудств, проти яких також виступав Майдан? Ніхто не заважав! Ми повинні зрозуміти, що кого б ми не обрали президентом, перш за все поки еліта, яка веде народ, підтримує цього президента не зробить своєї внутрішньої трансформації, поки декларації не стануть реальними справами нічого не вийде. Тобто кожен має починати з себе.

Визнавати вибори дійсними може лише ЦВК або суд. Доти, поки міські ради не будуть займатися ремонтом доріг, каналізації, житла, а будуть визнавати вибори дійсними чи не дійсними, в нас будуть відбуватися революції! Має бути закон!

Я не за французький, а за індійський (Махатми Ганді), шлях перемін в Україні. Зміни потрібні, але вони можуть відбутися не тоді, коли революція буде відбуватися, а тоді коли влада в країні буде єдина і консолідована. Люди будуть голосувати по-різному. І ми повинні собі сказати, а в цьому винні політики, що , на жаль, і на Майдані було трошки агресії. Не може політик випромінювати агресію! Не буде в державі спокою і не буде тих змін, поки не будуть  єдиними держава, президент, уряд.

В Україні була унікальна ситуація. Прийшли до влади в 2005 році, через півроку розігнали. В 2007 «через не можу» зробили вибори. Перед виборами розказували, що зробили висновки, що ми вже єдині, що нас вже ніхто не розсварить. Прийшли до влади і через місяць почали ділити портфелі, пересварилися. От в чому трагедія – нема єдності! Нема єдності навіть серед еліти тої, що прийшла на майдан. Тому я хочу сказати, що був унікальний час і, я зараз скажу тезу, яка, точно знаю, викличе обурення, хто пам’ятає теледебати Віктора Федоровича та Віктора Андрійовича перед виборами, там прозвучала така фраза, яку, на жаль, ніхто не запам’ятав, пропустили повз вуха. Янукович сказав: Вікторе Андрійовичу, якщо я виграю вибори, то призначу вас прем’єр-міністром. Ви готові призначити мене прем’єр-міністром, якщо вибори виграєте ви? Відповіді на це питання не прозвучало. Якщо враховувати ту обставину, що вибори 2004 року розкололи Україну по електоральних симпатіях на дві половини, то це був реальний шанс. Сьогодні ми мали б іншу Україну і не було б тих проблем, які ми зараз маємо.

Якщо Арсеній Петрович Яценюк отримає підтримку галичан, то повірте мені, я точно знаю, що Янукович його призначить прем’єром. Хай це всі запам’ятають. Поживемо – побачимо.

Хочу ще раз наголосити, що політик повинен поважати вибір свого народу,  працювати з тими, кого обрав народ і шукати консенсус.

Так, Арсеній Петрович молода, талановита людина, мені до нього далеко. Але, працюючи головою парламенту цілий рік, на жаль, консолідувати цей парламент він не зміг. Я це бачив на власні очі, бо я є в парламенті. І тому не сійте ілюзій, що прийде якийсь один чоловік, який зробить радикальні переміни. Цього не буде!

Ви, як «регіонал». можете сказати таку фразу - «шановні помаранчеві, ви програли!»?

Ні, не можу. Програв і особисто я, і вся Україна. Я хочу сказати наступне. Ми так багато поганого говоримо про Ющенка. Я, звичайно, за нього не голосував, але хочу його захистити. Я їжджу по районах, по адміністраціях і бачу, що всі голови, всі губернатори на Майдані підтримували Ющенка. І сьогодні народ стогне, бо розкрадають землю, розкрадають майно, людей ні за що не приймають, ніхто з ними не спілкується. Хіба у всьому винен Ющенко? Та кожен з нас має собі сказати, що повинен жити інакше, ми повинні ідеали майдану втілити в життя.

Мені сьогодні подзвонили з Луганська і сказали, що там бютівці розвішують картинки, на яких намальовані Тимошенко та Путін, на них написано «Они помирились!». От давайте, панове, подумаємо: прем’єр-міністри нашої та сусідньої держави в Ялті привселюдно цинічно висміюють нашого президента, хіхікають, а Ющенка навіть нема кому захистити. Подумаємо, що ми чекали від революції? Невже тільки ковбаси, м’яса, доброго життя? Та в будь-якій справі є підйоми і падіння. Треба вміти тримати удар і терпіти поразки.

Сьогодні, як не парадоксально, йде небезпека реваншу тих сил…Але загроза йде не від Януковича, голоси на підтримку Юлії Тимошенко збирають той самий заступник голови адміністрації Кучми Базів. Це відомо всім. Далі: всі податкові органи й надалі очолюють ті, хто й очолював. А ми говоримо про революцію…

Хочу сказати ще одну фразу: ніякий президент, не сійте даремних мрій та ілюзій, не наведе порядку з корупцією, доки ми не перестанемо себе принижувати і давати хабарів.

Є такий вислів, що революція триває доти, доки вона не переможе. Якщо вона програла, то це був просто бунт. Значить Майдан – це був просто бунт?

Я хочу сказати, що все в нас буде добре, навіть не дивлячись на такі песимістичні настрої. Кожна людина повинна вірити не в вождів, не в царів. Ющенко не перший секретар. Ми відмовилися від тої системи державного устрою, коли перший секретар вирішував все і робив всіх щасливими. Ми живемо у демократичній державі, і не може бути у нас такого президента, який всіх може зробити щасливими і перевернути Україну з ніг на голову. Бо сьогодні у нас є Конституція, є закон, є система координат влади. Це я говорю до тих депутатів, які обіцяють від імені своїх кандидатів що зроблять все. Ми є країна молода, демократична, вчимося вибирати, мудрішаємо, «набиваєм  шишки», але вчимося. І я впевнений, що ці вибори будуть вже трохи іншими.

Люди перш за все повинні вірити в себе, той Майдан мати в собі і не розчаровуватись, не «хникати», не ображатися на президента чи ще на когось, а утверджувати себе в житті, де можеш, потихеньку. Хтось більше, хтось менше. Тільки так ми можемо зробити країну.

І останнє: ми мусимо видавити з себе ту радянську психологію «хто не з нами – той ворог наш». Не шукаймо в Україні ворогів, нема в нас ворогів. Всі, кого вибрав український народ, повинні поважати, домовлятися, шукати консенсус.