3 кита української демократії, 3 несамовиті борці за незалежність Галичини від усього, що рухається, 3 моральні авторитети галицького П'ємонту, нардепи 5 скликання Володимир В’язівський, Ярослав Кендзьор та Степан Курпіль вирішили замочити нігіліста та декадента Петра Писарчука в крутому залі готелю "Опера".

Пресуха на тему "Політичний нігілізм Партії регіонів" наочно продемонструвала те, чим Шкіль обмежився заявкою в пресі. На відміну від Шкіля, наші сердечні 3 богатирі вирішили заїхати на годинку в Оперу, щоб розвеселити піплів, продемонструвати свою підкованість & ерудицію та закликати швидше полюбити їх на наступних виборах. Потреби так роздувати ту ситуацію, аж такої не було, але якщо піаритись, то вже піаритись в готелі "Опера".

Увесь трабл в тому, що всім 3-м билинним героям не сподобалась ідея активного регіонального юзера Писарчука відкрити 24 серпня пам’ятник жертвам Голодомору-геноциду біля храму Покрови Пресвятої Богородиці, що на "Південному".

Писарчуку, з ходу, згадали те, що він не позитивно проголосував за проект Закону "Про Голодомор 1932-1933 років в Україні". З регіоналів тоді проголосували лише Чорновіл та Герман. Радзієвський та Писарчук провтикали відповідальний момент в історії України, а тепер, останній хоче відкрити те, що хоче відкрити. А це межа цинізму.

Кендзьор, в модній краватці, розповів сльозоточиву історію про те, як в той ж день він побачив Писарчука. Той хотів з ним привітатись, але Кендзьор гордо не подав йому своєї руки і почав остаточно його зневажати.

До історії з пам'ятником Кендзьор приплів ще й ілюстрації безпардонного плагіату регіоналів в соціальних питаннях, знятті недоторканності та безграмотність проффесора.

Курпіль, захрипшим голосом, розповів історію з життя нового русского, який приватизував собі земельки під Москвою, мав з тим великі трабли з ментами, але за порадою батюшки побудував там церкву, потім ще аквапарк, і на тому усі його гріхи закінчились. І жив він довго і щасливо. Це тіпа прямий намьок на Писара.

Це цинічно і неприпустимо. Писарчук має просити вибачення у громади, перевезти меморіал на Донбас і там зі всією Партією регіонів відмолювати свої гріхи за безоглядне виконання вказівок з Кремля.

Курпіль розповів сльозоточиву історію про те, як на наступний день він побачив Писарчука і запитав: "Петре, ти ж простий хлоп з Перемишлян, ну як так?" Писарчук нічого не відповів. Сказав лише, що має великі муки і погано спить. Тому Курпіль, вірить у щирість Писара з трудом.

До історії з пам'ятником Курпіль приплів ще й ілюстрації про фантастичні досягнення великої мами Юлі Тимошенко і у позі пророка прорік наступну просвітницьку фразу: "ми допомагаємо людям відрізняти зерно від полови". Амінь.

Безбашений В'язівський на своїх 9-ти тачках у крутому віражі заявив, що дії Писара збігаються з законом сили братви донецької.

До історії з пам'ятником В'язівський приплів ще й ілюстрації, отримані ним по секретним каналам з тіньового штабу регіоналів. Юстас повідомив В'язівському про те, що регіонали будуть купувати голоси, сварити БЮТ і НСНУ та запускати в маршрутки та електрички говорунів, чи то шептунів (з дефініцією останніх В'язівський ще не визначився) та контролера за їх діяльністю. Говоруни будуть баламутити народ, наганяти на помаранчевих.

В'язівський розповів сльозоточиву історію про те, що на Сколівщині вже говорять в електричках, що – подивіться праворуч – цю гору забрав Олійник, подивіться ліворуч – а цю Андрійко Ющенко. І обов'язкова ремарка – от есдеки також крали, але хоч ділились з селом, а ці – взагалі не діляться. (Тут В'язівський щось ляпнув лишнє, він напевне забув скільки дєлов заведено на Петрика Олійника та іншу помаранчеву братву).

А далі було чудо. Питання почали задавати представники Писарчука, журналіст газети "Україна і час" Мирослав Греділь і якась велика шишка з "Південного" (соррі, провтикав його прізвище). Як вони взнали, що за темою "Політичний нігілізм Партії регіонів" буде замасковано мочілово їх боса, невідомо? Також, певне якийсь кріт в штабі помаранчевих стучить. Тоді це все виглядає як обопільновигідний супер-пупер піар. Театр. Цирк. Карнавал. Всі вони: голубі і помаранчеві – браття і сестри, мазафака.

Греділь тіпа пригрузив Кензьора згадкою про його наїзди на Юлю та про квартирку в Києві, яку б варто було продати і збудувати ще один пам'ятник. А з Кендзьора, як з гуся вода. Кендзьор нічого не знає. Що було, то вже загуло. Ну грузив колись Юлю, але зараз головним є доля держави, тому про це варто забути. Вибачатись ні перед ким він не буде.

А квартирка в нього одна а не три. Маленька. Двохкімнатна. Її він отримав законно, бо у Львові в нього на Володимира Великого маленька 2-х кімнатна квартирка на 25 кв. метрів. Ось який він бідний і нещасний. Бла бла бла.

Писар явно не ангел. І церква на Південному – то торба повна. Але вона вже стоїть і на то вже ніхто не звертає уваги. На офісні приміщення ринку возять іноземців щоб показати їм довершені форми кітчу. Це все є.

В певному сенсі Кендзьор, Курпіль і В'язівський праві. Але на фіга то роздувати до таких розмірів? Це також зрозуміло. Журналісти після пресухи з них тільки сміялись. Тупо це якось, таваріщі помаранчеві і голубі. Тупо.