Сучасна українська література потребує масової літератури. Якісного попсового чтива. Конкурс «Коронація слова», створений 9 років тому компанією «Крафт фудз Україна», був покликаний допомогти заповнити цю поки що порожню нішу та підтримати тих, хто хоче і може писати відповідний сегмент літератури.

Вчорашня зустріч в кав’ярні «Кабінет» наочно продемонструвала потрібність та спроможність конкурсу шукати нові обличчя. Присутніми були Микола Кравченко, видавець та член журі даного конкурсу, Елеонора Сімонова, директор видавництва «Нора друк», Андрій Кокотюха, Ірена Роздобудько, Ігор Жук та Галина Вдовиченко.

Короновані носії істини спустивши з небес на землю, вирішили донести до простих смертних що вони зробили для розвитку вітчизняної літератури. Тому зустріч радше нагадувала самозакоханий екстаз від невідомих перемог, якими вони так радо ділилися з іншими.

Нудносолодкаві промови Кравченка, який вздовж і поперек розхвалював незаангажованість та справедливість коронації заставляє задуматись про те, а де ж ці короновані особи. Бо як стало відомо, з 12 нагороджених рукописів видається заледве один, і то дуже маленьким накладом. Виникає питання – що роблять з іншими творами. Наукє ета нєізвєстна. А авторів все меншає. Хоча тираж однієї з переможниць складає 37.000 екземплярів. І хоча для Кравченка тексти цієї авторки дебілізм, але з усього видно що приємний.

Позаяк Коронація – це конкурс, на якому не тільки початківці, але й маститі автори можуть перевірити себе на профпридатність, єдиним таким «геніальним» автором виявилась Марія Матіос. Тоді стало зрозуміло, яку літературу пропагують коронанти. Для рівня вчительок української мови, які ментально так і не вирвались з села. Закомплексованих осіб, які копирсаючись в багні, підсвідомо розуміють, що вище не стрибнуть.

Окремо що до оцінювання рукописів. З усього сказаного стало зрозуміло, що при формуванні т.зв. експертних груп вибірки як такої не існує. Інтелектуальний розрив є дуже великим. Відповідно, що театральний геній та якісь Галя Вася Пєтя по різному оцінюють будь-який з прочитаних ними рукописів. От і маємо що маємо.

Посеред цього всього Кокотюха був на висоті. Світлоносна гординя так і випирала з нього. Пєрєц масової літератури, який, за його словами, змагається сам з собою, і виграє сам в себе. Шизофренія процвітає. Той, який не любить Тарковського, і, з незрозуміло яких причин порівнює його з «Польотом над гніздом зозулі» та Хічкоком, знаходячи останні кращими. Чудак, який рахує, що в своєму жанрі в Україні йому немає рівних. Коментарі зайві.

Журналістка з «Високого замку» Галина Вдовиченко, яку відкрила «Нора друк», не захотіла підіймати обсотаних тем, на кшталт Чорнобилю, голодомору та Батурина, але зачитаний нею її власний текст виявився слабенький. Романчик про життя замученого офісного планктону, про його пустопорожні переживання, кохання, гепі енди.

Єдиною розумною людиною в усьому цирку виявилася Роздобудько, яка тільки спостерігала за нудною виставою. Автор невідомих пісень Жук бавився з фотіком, зробивши пару фоток Вдовиченко. Що він там робив, для чого сидів…

Респект Юрку Кучерявому, який їх притягнув і не намагався їх витягнути на провокативну розмову. Достатньо було дозволити їм відкрити рота, як наступала повна ясність. Повне розуміння того, що ми так нікого і нє дагналі, а тим пачє і не пєрєгналі.