До того ж наш міністр закордонних справ Вадим Пристайко повідомив про те, що він дав згоду на так звану “формулу Штайнмаєра” щодо врегулювання ситуації на окупованій частині Донбасу ще 2 вересня. “Спочатку створюють необхідні безпекові умови, і тільки проводять вибори, президент Зеленський це чітко сказав”, – уточнив він.

Хоча згодом голова президентської партії Арахамія слів Пристайка про погодження Києвом “формули Штайнмаєра” щодо ситуації на Донбасі не підтвердив.

При чому президент Зеленський все ж анонсував обговорення “формули Штайнмаєра” на зустрічі лідерів держав “нормандської четвірки”.

Як відомо, “формулу Штайнмаєра” – один із варіантів виконання Мінських угод –  запропонував колишній міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр. Вона передбачає виведення російських військ iз ОРДЛО і передачу контролю над кордоном лише після проведення виборів на окупованій території і закріплення особливого статусу ОРДЛО в Конституції. А це де-факто означає створення на території України двох “автономних республік” зі своїми судами та силовими структурами (які контролюватимуться Росією), непідконтрольними центральній владі.

До слова, той же Пристайко сказав, що формулу Штайнмаєра узгодив ще Порошенко у  2016 році, і її нинішня влада має виконувати, бо у ній немає нічого такого, щоб звинувачували у зраді або перемозі. Хоча ще нещодавно у нашому МЗС заявляли: повернення до цієї формули стане рухом назад для України.

І ще один цікавий момент: на те, що цю формулу втілять у життя, сподівається російський президент Путін. А росЗМІ навіть опублікували текст цієї формули.

Відтак про те, хто нав’язує Україні цю формулу, чим вона може бути небезпечною для нашої країни та чи погодиться на її реалізацію наша влада, «Вголос» поцікавився у політтехнологів Ярослава Макітри, Тараса Загороднього та політолога Володимира Волі.

Хто у Європі нав’язує нам цю формулу і чому?

Ярослав Макітра:

Насправді так звана «формула Штайнмаєра» – це ніщо інше як окремі пункти з  так званих Мінських угод. Відмінність лише у питанні спеціального статусу для  окупованих територій: спочатку тимчасовий, а потім постійний, бо у Мінських угодах йдеться про постійний особливий статус цих територій. Та й вона не є чимось новим. І тут все передбачено таким чином: спочатку мають бути вибори на окупованій території, наданий відповідний статус, зміни до Конституції, а вже потім виведення військ, встановлення контролю за кордоном тощо. Але якщо перші пункти із цього списку виконають, це вже буде не територія України де-факто, а лише де-юре.

Україні нав’язують цю історію, адже це результат дипломатії Порошенка. Натомість документ загрожує національній безпеці України

Натомість Україні нав’язують цю історію, адже це результат дипломатії Порошенка. Більше того: колишні представники влади не лише підписали документ, який загрожує національній безпеці України. Порошенко просто «прогнув» Конституційний суд – тепер варто раз проголосувати – і спеціальний статус у Донбасу є. Тому Україні зараз і нагадують, що взяла на себе тоді певні зобов’язання, от і виник тиск на президента Зеленського. Та чому він на нього піддається – варіанти можуть бути різні.

Тарас Загородній:

Загалом цю формулу нав’язують усі європейці, бо хочуть за рахунок України вирішити усі свої проблеми з Росією. Нашій же країні давно пора зняти рожеві окуляри і усвідомити: ніхто нас в Європі особливо не чекає. Щодо формули Штайнмаєра, то можна взагалі зробити висновок, що її у природі не існує. Німці просто намагалися нам нав’язати виконання Мінських домовленостей. А там же чітко написано: спочатку виконання безпекової частини, а потім припинення вогню, а тоді говорити про політичну складову.

Володимир Воля:

З цієї формули вже зробили певне кліше та міф, зокрема, що це ледь не головний момент, який гарантує запровадження особливого статусу ОРДЛО.  У чому ж суть «формули Штайнмаєра»? Це не такий вже і важливий момент, якщо говорити про основні аспекти врегулювання конфлікту на Донбасі.

У Мінських угодах є пункт 9-ий, де зазначені умови повернення контролю над лінією кордону Україною. Так-от: ще кілька років тому було питання: «А хто ж  контролюватиме кордон України з цими окупованими територіями на момент проведення виборів і після них?». Були заперечення, тому де-факто для реалізації цього 9-го пункту Мінських угод Франк Штайнмаєр і запропонував вищезгадану формулу. По-перше, Україна ще у 2016 році наполягала на тому, що спочатку треба повернути їй контроль над ділянкою кордону, а вже потім проводити вибори. А росіяни і сепаратисти наполягали на тому, що немає там такого, аби повертати контроль над кордоном до виборів чи в день виборів. Тому і виникла ця компромісна формула, як контроль над цією ділянкою кордону українською владою.

А передує цьому моменту дуже складний комплекс питань політичного врегулювання, а саме: особливості місцевого самоврядування – найбільша проблема – і те, що стосується і амністії, і змін до Конституції, тобто всього того, що стосується політичного статусу цих територій та їх правового статусу. У «формулі Штайнмаєра» ж прописано, яким чином повертають Україні контроль над цією ділянкою кордону. Зокрема те, що цей контроль здійснює ОБСЄ у день виборів і наступного дня після завершення виборів ОБСЄ займається підготовкою висновків про те, на скільки вибори відбулися відповідно до законодавства. І лише після цього, коли ООНівська комісія опублікує доповідь про те, що все відбулося правильно, Україні повертають контроль над ділянкою кордону.

Ця формула не вирішує питання: «Хто конкретно контролюватиме територію ОРДЛО перед виборами, у день виборів і після виборів»

Але формула не вирішує питання: «Хто конкретно контролюватиме територію ОРДЛО перед виборами, у день виборів і після виборів» Йдеться виключно про ділянку кордону. А для того, щоб ці вибори відбулися потрібно вирішити три важливі загальнополітичні питання: який конкретно буде статус Донбасу, які військові сили контролюватимуть усю територію ОРДЛО до виборів і на момент виборів, і також питання амністії бойовиків – а вони є досить складними.

Зеленський погодиться на реалізацію цієї формули?

Володимир Воля:

Позиція української влади правильна в тому, що ця формула – це вже останній фрагмент повернення Україні контролю над цими територіями. Але зараз також тривають різні маніпуляції щодо того, коли підписувати, чи не підписувати.

А на цю формулу погодився ще Порошенко у 2016 році, просто наша влада це не афішувала. Тоді погодили, що представники усіх держав нормандської четвірки та ОБСЄ далі працюватимуть над дорожньою картою, яка б врегулювала невирішені питання Мінських угод. Тоді українська влада і підхопила ідею миротворців.

Проте варто зауважити, що ця формула – перепона для зустрічі лідерів  держав нормандської четвірки, і  просування переговорів заблоковані саме нею. Заблоковані контакти на вищому рівні, аби обговорити якісь зміни, знайти альтернативні варіанти, зокрема того ж питання «статусу Донбасу», яким він буде конкретно. Також під час нормандської зустрічі могли б вирішити більш складні питання: контроль над окупованою територію перед виборами, організацію тих же виборів тощо.

Тарас Загородній:

Треба виконати безпекову частину угоди, а її просто немає. Тому, як один із варіантів, – Зеленський тягне час, так, як це робив свого Порошенко, бо теперішній президент став заручником власної риторики, мовляв «припинити стріляти, війна припиниться» тощо.

І взагалі: як вони збираються створити хоча б одну вільну дільницю (якщо й будуть вибори в ОРДЛО), відповідно до українського законодавства і хто її охоронятиме? Та ще й інших багато питань. Тому, думаю, така буча може розпочатися через реалізацію цієї формули, що навіть «Слуга народу» з її слухняністю буде шокована. Тому не думаю, що цю формулу «пропусять» через парламент. А якщо й пропустять, то будуть на демонстрації. Бо Зеленський просто намагається показати бурхливу діяльність. Я ж не уявляю, як цю формулу можна втілити у життя без виконання безпекової частини? Та й  усередині команди Зеленського, думаю, теж не буде одностайності щодо цього питання.

Чим її реалізація небезпечна для України?

Ярослав Макітра:

Якщо виконати те, що зазначено у «формулі Штайнмаєра», то ми надамо широку автономію Донбасу, а це по-суті федералізація країни або й конфедерація виходить. Бо в них тоді буде і своя прокуратура, і своя поліція, і право на гуманітарну політику, і навіть на зовнішні економічні відносини. Та й уявити просто: якщо Донбасу нададуть особливий статус, відбудуться вибори, ці всі утворення легалізують, їхнім представникам тиснутимуть руку у Берліні, Парижі? Бо Європі головне, аби до них загроза поближче не просунулася. І після того що, Росія добровільно віддасть контроль над кордоном? Це ж абсурд.

Загроза у тому, що, якщо ці території легітимізують і таким чином утвориться конфедерація

Тому тут загроза полягає навіть не втому, що на Донбасі виберуть якихось депутатів і вони пройдуть у Верховну Раду, бо вони просто можуть до Києва не доїхати (ми вже бачили, що відбулося в Маріуполі), та й навіть, якщо так, сильно вони на щось вплинути можуть? Але тут питання в іншому: ці території легітимізують і таким чином утвориться конфедерація і що буде далі, невідомо. Тим більше, у зруйнований Донбас треба буде вкладати кошти.

Володимир Воля:

Тут загроза ще й тому, щоб під час цих виборів не було різних добровольців-діячів з Росії. Та й до виборів кордон закрити не можна. І де гарантії, що через цей кордон не будуть їздити автобуси зі спеціальними голосувальниками.  А якщо ще й результати виборів Росії та бойовикам не сподобаються, і вони скажуть, що українська влада зманіпулювала на виборах, тому треба повертати туди усі війська і не віддавати територію? І вийде так, що вибори відбулися, а Росія і сепаратисти їх просто не визнають, і ситуація знову буде не врегульованою. Та й, на мою думку, автономний статус цієї території на постійній основі недоречний.

Чим втілення в життя «формули Штайнмаєра» вигідне Росії?

Ярослав Макітра:

Перш за все те, Росія віддає фінансову складову щодо цих територій. А це – виплати і забезпечення соціальних гарантій, відновлення територій тощо. І плюс Росія захищає цю всю видуману ідентичність про якісь неіснуючі народи Луганська і Донецька, а це по-суті шматок «русского міра», який втілюють в Україну, запускають певний вірус.

Але все може бути дуже неоднозначно, тому варто дочекатися на рішення Зеленського. Та все ж варто розуміти і пам’ятати: повне виконання Мінських домовленостей, всього що там прописано, – це загроза національній безпеці України в принципі.

Марія Волошин, “Вголос”