З нагоди вшанування пам'яті жертв Голодомору українці діляться родинними історіями про ті страшні роки.

Так, Інститут національної пам'яті опублікував книгу "Пам’ять роду", у яку ввійшло 16 історій родин, які пережили геноцид 1932-1933 років.

Одна із них - це історія про Пелагію Павлівну Пащенко з села Витачів, що під Києвом. Її розповіла онучка постраждалої від Голодомору.

Відомо, що Пелагія народилась у 1883 році та померла у 1987.

Плакала, коли чула слово "голод"

Пелагія Пащенко рідко згадувала про ті роки, а коли чула слово "голод", то завжди плакала. У той страшний час вона поховала 11 дітей та чоловіка. Найстаршу її доньку звали Уляна, їй було лише 15 років. Жінка намагалась врятувати родину, заховавши пшоно у димарі, проте його знайшли.

У ями скидали навіть живих

Жінка до 90 років доглядала за могилами чоловіка та доньки. Усі інші її діти поховані у спільній могилі, куди скидали померлих від голоду. За словами очевидиці, часто туди потрапляли і ще живі люди.

"І досі моторошно, як та земля ворушилася", - згадувала жінка.

Пелягію та її найстаршого сина врятував її рідний брат, котрий повернувся із плавання. Згодом жінка вдруге одружилась та народила сина. За її словами, селян морили голодом, як і чужі з району, так і свої нелюди. Жінка розповідає, що ті, хто вижив, прокляли катів.

Більше новин читайте за посиланнями: