Для нас мова — це питання національної безпеки, національного відродження і навіть виживання. Мова — головна ознака нації. Убити мову, зазвичай, означає убити й націю. Саме цим упродовж 300 років і займалася Росія щодо мови української.

Про це у привітанні до Дня української писемності та мови сказав глава МЗС України Павло Клімкін.

“Учені нарахували 40 указів, рішень, постанов і циркулярів, спрямованих на русифікацію України, починаючи з 1690-го та закінчуючи 1990 роком.

Серед них і горезвісні “Валуєвський” (1863) та “Емський” (1876) укази, які прямо забороняли українську мову й заперечували саме її існування. При цьому колонізатори указами не обмежувалися, вони фізично знищували сотні тисяч національно свідомих політичних, культурних і релігійних діячів”, — каже урядовець.

За словами голови дипломатичного відомства, наслідки мовної руйнації у всіх перед очима: за понад три століття Російській імперії/СРСР вдалося русифікувати практично всі великі та середні міста (крім західноукраїнських) і перевести на російську мову мільйони етнічних українців і представників національних меншин.

“Наскільки це небезпечно, ми повною мірою зрозуміли після початку російської військової агресії 2014 року. Адже саме захистом російськомовного населення від міфічної “української загрози” Москва намагається виправдати окупацію Криму та Донбасу.

Підступний напад Росії несподівано дав зовсім небажані для неї результати: мільйони наших громадян, у тому числі російськомовних, нарешті зрозуміли, що поки половина українців розмовляє російською, нас завжди можуть прийти “визволяти”, — зазначив Клімкін.

Відтак, за словами глави МЗС, в Україні спонтанно розпочався процес відродження української мови.

“Дедалі більше людей усвідомлюють, що домінація російської мови не є нормальною, навіть якщо вона й звична. Насправді ж теперішнє становище є результатом багатовікової русифікації, лінгвоциду, терору й мовного зґвалтування. Мовна ситуація у нас є типово колоніальною. А колоніальна ситуація апріорі не може бути ні нормальною, ні справедливою. У цьому сенсі українізація = деколонізація. Більше того, багато тих, що завжди говорили російською, свідомо перейшли на українську”, — визнав він.

“Я знаю, що російськомовних патріотів, які внутрішньо готові повернутися до мови предків чи перейти на мову свого народу та держави, насправді мільйони, — продовжує Клімкін, — але вони не знають, як подолати психологічний бар’єр, і бояться стикнутися з нерозумінням оточення. Сам виріс у російськомовній родині, а тому закликаю всіх російськомовних співгромадян: давайте українізуватися разом, давайте допомагати один одному, давайте започаткуємо широкий суспільний рух заохочення до переходу на українську мову. Переконаний, що нас підтримають і держава, і наші україномовні співвітчизники”.

Окремо міністр звернувся до своїх колег, іноземних послів і дипломатів, акредитованих в Україні.

“Прошу вас зважити на чутливість мовного питання в нашій країні, особливо тепер, коли ми стали жертвою збройної агресії Москви, і закликаю опановувати українську! Я знаю, що багато хто з вас цікавиться нашою мовою й уже вивчає її. Щиро дякую вам за це, радію вашим успіхам і завжди готовий вас підтримати!

Ми й цього року проведемо ланч спільно з послами, котрі володіють українською чи вивчають її. Ми будемо смакувати національними стравами і розмовлятимемо тільки українською! Ми й цього разу напишемо разом диктант і, переконаний, отримаємо за нього гарні оцінки!

Гадаю, час уже організувати й клуб для всіх україномовних іноземних дипломатів, де б вони могли спілкуватися українською й удосконалювати свої знання.

Українська — це цікаво й приємно! Українська — це престижно! Українська — це тренд!” — запевнив він.