При цьому порадив: треба брати приклад із Греції і до наших кредиторів ставитися так, як вона. Мовляв, визнати себе банкрутом і не повертати зовнішні борги, зокрема МВФ.

Натомість Володимир Гройсман упевнений: Україна має утримувати репутацію відповідальної країни. Тим більше оголошення дефолту поверне нашу державу в кінець 90-х і створить нову кризу.

Відтак «Вголос» запитав у заступника виконавчого директора Центру економічної стратегії, економіста Бориса Кушнірука та професора, експерта Центру економічної стратегії Марії Репко і віце-президента з економічної освіти Київської школи економіки Олесі Верченко, чи є причини оголошувати в Україні дефолт та до яких це може призвести наслідків.

Чи є передумови для того, аби оголошувати в Україні дефолт?

Марія Репко:

З економічного погляду зараз немає необхідності оголошувати в Україні дефолт. Це у 2014-15 році, коли нашу країну спіткала величезна криза, ми справді не могли сплатити зовнішні борги. Навіть більше, країна не могла їх рефінансувати, тобто вийти на ринки з новими запозиченнями, аби перекрити ці борги. Натомість цього року Мінфін уже накопичив істотну суму грошей на казначейському рахунку і її досить, аби погасити всі зовнішні зобов’язання.

Бо зазвичай, якщо усередині країни криза, то уряд йде на перемовини зі своїми кредиторами і через неможливість зараз погасити борги просить відтермінувати виплати. Саме так зробив наш уряд у 2015 році, коли тодішній міністр фінансів Наталія Яресько вела перемовини щодо реструктуризації випусків єврооблігацій. Зараз же всі ці виплати за єврооблігаціями дуже рівномірно розподілені на багато років вперед і немає чого реструктуризовувати. Ми здатні погасити борги, тим більше, якщо здійснимо реформи.

Олеся Верченко:

Дефолт – це банкрутство держави і полягає у або припиненні виплати основної частини боргу, або невиплаті відсотків у межах боргу. Хоча дефолт можуть спричинити різні обставини, зокрема, і це найчастіше тоді, коли справді немає грошей, аби виплатити борги зовнішнім кредиторам. Інша причина, чому країна може оголосити дефолт, – коли гроші є, але щодо них поставлені інші пріоритети.

Зараз же в Україні досить резервів іноземної валюти для того, аби сплатити борги. Станом на 1 березня 2019 року у Нацбанку є близько 20 млрд доларів у резервах. А протягом року Україна має виплатити у межах зовнішніх боргів на суму близько 7 млрд доларів

Борис Кушнірук:

В Україні, відповідно до даних станом на 1 січня, співвідношення державного боргу до ВВП становить 61%. Натомість понад половина країн-членів ЄС має гірше співвідношення. Хоча у нашій державі  і є проблема, аби вчасно розрахуватися із закордонними партнерами у цьому і наступному році. Та якщо  вже ми співпрацюємо зі США, МВФ та ЄС, проблему вирішать.

Чому про дефолт заговорили, зокрема олігарх Коломойський?

Марія Репко:

Коломойський зараз є помітною політичною фігурою, до того ж його слова передрукувала відома міжнародна газета «Financial Times» – дуже впливове видання у світі фінансистів. А це, відповідно, впливатиме на зовнішній імідж України і навіть настрої інвесторів, які купують українські цінні папери чи заходять на наш ринок.

Борис Кушнірук:

Коломойський нічого просто так не робить і не говорить. А кажучи про дефолт, він просто грає у якусь гру

Коломойський нічого просто так не робить і не говорить. А кажучи про дефолт, він просто грає у якусь гру. Можливо, так планує ще збагатитися.

Олеся Верченко:

Це швидше про політичні ігри, бо простим українцям, як і олігархам, дефолт однозначно не вигідний, ще й зважаючи на нестабільну політичну ситуацію.

Які наслідки чекають на Україну у разі здійснення такого плану?

Дефолт спричинить соціально-економічну кризу, девальвацію гривні та інфляцію

Борис Кушнірук:

Дефолт спричинить соціально-економічну кризу, девальвацію гривні та інфляцію і при цьому ще й  загострення політичної кризи у країні. А, як відомо, інфляція – це завжди «податок на бідних», тому від неї постраждають найбідніші верстви населення. Також це загрожує припиненням співпраці з усіма західними партнерами, бо ті, кого ми спробуємо таким способом обманути, це так просто не залишать: почнуть вимагати решту активів і блокуватимуть будь-які можливості співпраці України із західними партнерами, перш за все припиниться співпраця з МВФ.

В Україні вже був цікавий випадок, коли Одеса, як місто, оголосила дефолт щодо своїх зобов’язань щодо єврооблігацій, які випускали для західних інвесторів, і потім їх «дефолтнули» – це було десь у період до 2008 року. І для розвитку Одеси це було погано, адже місту згодом ніхто грошей на зовнішніх ринках не позичав. Але тоді на фінансовому становищі самих одеситів це не позначилося. Натомість зараз дефолт може вдарити, перш за все, по курсу і призведе до інфляції та падіння добробуту населення.

Та й від дефолту потерплять навіть олігархи, які може й виграють від знецінення гривні, але коли отримають повний параліч для торгівлі і припинення всіх кредитних ліній на Заході, це не сприятиме їхньому бізнесу. Тому й виходить, що у дефолті, окрім Коломойського, не зацікавлений ніхто.

Марія Репко:

Від дефолту постраждає не тільки держава, яка не зможе залучати гроші за кордоном та фінансувати дефіцит бюджету, це також стане великою проблемою для приватного сектору, який не зможе перекредитуватися чи отримати торгове фінансування; багатьом просто закриють контракти, а інвестори, які хотіли вкладати в Україну гроші, подумають тричі, перш ніж це робити.

Олеся Верченко:

Дефолт – це дуже дороге задоволення, бо у разі його оголошення та якщо зекономлять певним чином на боргах, у майбутньому це закриє доступ країні до зовнішніх ринків. Ба більше, можуть конфіскувати міжнародні активи, особливо державні, задля погашення боргів і таким способом унеможливити запозичення найближчим часом чи дати їх під високі відсотки.

Також будь-який дефолт, зокрема, щодо внутрішніх боргів, просто завалює фінансову систему, адже банки тримають на своїх балансах державні облігації, і нас у такому разі чекає банківська криза, припинення обслуговування економічної діяльності і девальвація та, відповідно, здорожчання залишкових боргів у рази.

Тим більше на зовнішні активи державі можуть частково накласти арешт: запровадити санкції проти такої країни, якщо вона не домовляється зі своїми кредиторами. Йдеться про санкції на торгівлю та фінансові операції тощо. І, звичайно, погіршаться відносини України з міжнародними фінансовими організаціями, як-от з МВФ чи Світовим банком, або й взагалі до припинення співробітництва на певний час.

І що частіше в Україні оголошуватимуть дефолт, тим менше це стимулюватиме зовнішні інвестиції у нашу державу. Гривня при цьому може дуже сильно впасти, і чи це буде 20%,чи й 200%, не відомо. А  те, на скільки швидко ми зможемо відновити нашу спроможність виплачувати зовнішні борги, залежить від глибини економічної кризи. Якщо ж в економіку не надходитимуть інвестиції, що можливо в умовах сильної кризи, то показник ВВП не зростатиме. А реальний рівень ВВП зараз у нашій країні ще навіть не досягнув рівня 1991 року. Тому перспективи такого рішення можуть бути для для України сумними.

Які країни переживали дефолт та до чого він призвів, зокрема, у згаданій Греції?

Олеся Верченко:

Одна з міжнародних агенцій з 1999 року нарахувала близько 29 дефолтів у країнах світу. У деяких оголошували дефолт кілька разів. Найбільше це явище вдарило по Аргентині (там дефолт з 1999 року оголошували двічі), Греції, Венесуелі. Також із ним зіштовхнулися Кіпр, Ямайка, Еквадор, Нікарагуа, Уругвай, Домініканська республіка, Молдова, Перу, Мозамбік, Росія – у 1998 році. Як правило, це були країни, що розвиваються та зіштовхнулися з певними економічними труднощами.

До прикладу, Аргентина, оговтується від наслідків дефолту 2014 року досі, причому отримала суди від багатьох кредиторів. Венесуела ж протягом тривалого часу виплачувала зовнішні борги, незважаючи на те, що всередині країни була криза: соціальні протести, нестача коштів. Однак вони це зробили, аби не втратити довіри до зовнішніх кредиторів. Та й у багатьох країнах, зокрема в Аргентині та Венесуелі, проблеми в тому, що у них нафтова компанія – це державна компанія, і якщо держава оголосила дефолт щодо своїх боргів, то кредитори за кордоном мають право взяти під арешт венесуельську нафту, і зовнішні операції стають неможливими для країни.

Марія Репко:

У кожній країні були різні передумови та політична ситуація, аби оголосити дефолт. Якщо ж говорити про те, чи варто порівнювати Україну з Грецією (Греція пережила дефолт у 2015-му. Тоді ВВП держави за один рік упав на 17%. Уряд змушений був зупинити роботу банків і біржі, з банкомату можна було за день зняти не більше 60 євро, – ред.), то цього робити точно не варто, адже це – країна-член ЄС, від якого отримала значну допомогу. Тим більше, у Греції валютою є євро, і криза загрожувала перетворитися на кризу для самої валюти. Тому це – ще одна причина, чому ЄС так допоміг цій країні, навіть незважаючи на абсолютно безвідповідальну її фіскальну політику. Нам же йти шляхом Греції просто не можна.

Довідка ЗМІ:

Зовнішній держборг України становить 40 млрд доларів. Якщо додати до нього більше 10 млрд доларів гарантованого державою боргу, то загальна сума зобов’язань перед іноземними кредиторами досягне 50 млрд доларів. З них майже 23 млрд доларів – це єврооблігації, зокрема ті, які Мінфін випустив у 2015 році під час реструктуризації боргу. На другому місці серед найбільших кредиторів – Міжнародний валютний фонд, з яким країна загалом має 12,5 млрд доларів.

Цього року з держбюджету потрібно повернути 4,4 млрд доларів, більшу частину уряд уже заплатив. Велику порцію платежів чиновникам доведеться провести у вересні, погасивши частину боргу за єврооблігаціями і перед МВФ. У наступному році потрібно повернути ще близько 5,2 млрд доларів, це буде піком боргового навантаження в найближчі роки.