Здавалося б, політичною зрадою у нашій країні вже нікого не здивуєш. Бо ж після обрання нового Президента українські політики та можновладці поспішають долучитися до команди переможців. Однак є й такі, що заявляють, мовляв, потопаючого корабля не бояться: готові страждати і вдавати із себе мучеників навіть на мілині. Хоча насправді це до першої вигідної пропозиції.

І тоді, коли ви задумуєтесь: «Як, чому, навіщо?», вкотре ставите собі запитання: «Їм не соромно?», усі недолюстровані та перефарбовані вже приміряють «зелені туфлі» і готові в будь-яку хвилину перебігти у нову команду.

Такими вчинками вони викликають не лише зневагу, але й відверту іронію. Навіть у тих,  кому, здавалося б, до них байдуже. Українці пропонують із такими чинити просто: «Пробачити. Пробачити… і посадити».

Та попри все це Ірина Геращенко, яка ще кілька днів тому мчала поперед Порошенка на «Олімпійському», аби стати перед українцями на коліна, вже встигла попросити підтримати команду Зеленського в Раді: закликала парламентарів проголосувати за зняття депутатської недоторканності. Самі ж депутати активно збирають підписи щодо недовіри Генпрокурору Луценку, бо «заходився догоджати новій владі». У самій же Генпрокуратурі тим часом уже встигли викликали на допит колишнього главу АП Ложкіна із заступником Філатовим та екс-главою Нацбанку Гонтаревою у справі про розслідування злочинів бізнесмена Курченка.

Прем’єр Гройсман також не змовчав: впевнено заявив, що готовий співпрацювати із Зеленським після його інавгурації. А нардеп від «Народного фронту» Антон Геращенко навіть ЗСУ попередив про наслідки непокори Зеленському, аби не пішли «під трибунал».

Оригінальнішим цього разу виявився і той, хто в у політиці поспішати не любить. Міністр Клімкін на обрання нового Президента не лише відреагував вчасно, але й креативно, «аби бути в тренді»: привітав вустами Вовка із мультфільму «Жив-був пес»: «Ти заходь, коли що».

https://www.facebook.com/pavloklimkin.ua/videos/348554976011363/?t=5

Проте лідерство в оригінальності все ж варто віддати швидше вже екс-голові Закарпатської ОДА Геннадію Москалю (подав у відставку). Оцінюючи результати виборів, він упевнено «прорік»: «Політичний грип покосив людей. Такий масовий психоз… Але я в зелений колір не перефарбуюся».

Однак про тих, хто таки перефарбується і навіщо, та чи прийме у свою команду політичних «бігунців» новий Президент Зеленський, «Вголос» поцікавився в політичного аналітика Олександра Кочеткова, політтехнолога Ярослава Макітри та політичного експерта Володимира Волі.

Хто з посадовців і політиків і задля чого «перефарбовуватиметься» після перемоги Зеленського?

Олександр Кочетков:

Порошенко буде посміхатися Зеленському стільки часу, скільки треба, аби наточити ножа і встромити йому у спину

Усі заяви Порошенка, Гройсмана та інших українських можновладців, які ми чуємо після оголошення результатів виборів, – це не більше, ніж дотримування демократичних традицій. Бо зміст їхніх слів абсолютно протилежний до форми сказаного. І те, що Порошенко заявив, ніби готовий підставити плече Зеленському, зовсім не означає, що він так чинитиме. Порошенко буде посміхатися Зеленському стільки часу, скільки треба, аби наточити ножа і встромити йому у спину. Бо ж пообіцяв, що залишається в політиці, буде боротися і хоче повернутися на посаду Президента. Тому це все просто риторика реваншу, і залишати Порошенка за спиною Зеленському не варто. Та й Зеленський, хоча й не є досвідченим політиком, це все ж зрозумів.

Гройсман також до новообраного Президента, за якого проголосували 73% українців, ззовні ставиться поважно. Хоча у них різна політична група крові, бо Порошенко, Гройсман і Парубій – це люди з минулого. А Зеленський, яким би він не був, – людина з майбутнього. Тим більше, Гройсман уже заявив, що створюватиме власну партію, а всі політичні можновладці, які планують власну політичну кар’єру, добре розуміють: щодо співпраці із Зеленським та його командою у них жодних шансів.

Якщо говорити про Луценка, то тут взагалі окрема історія. Він не є фаховим прокурором, так само як і не був фаховим міліціонером. Як тільки послабшала влада Порошенка (а Луценко ж є людиною Порошенка), так відразу ж прокурорська система почала виживати самостійно. Взяли – і забули про Луценка та Порошенка, і окремі прокурори почали розслідувати справи проти самого оточення Порошенка. Бо намагаються самостійно відшукати власне місце при новій владі. Так само і багато інших відомств в Україні намагатимуться переорієнтуватися на нову владу і вийти з-під порядкування формальних керівників. Щодо Луценка, то у нього немає жодних шансів, аби залишитися на посаді і він це розуміє. Швидше за все він буде у проекті Порошенка, який планує творити власну партію «право-націоналістично-патріотичного спрямування».

Однак, як тільки з’явиться будь-яка можливість, з БПП бігтимуть депутати, лише знайдуть, куди. Бо такими вже є більшість наших «народних обранців»: звикли пристосовуватися до нових політичних умов. Тому, як тільки у Верховній Раді з’явиться якась людина чи фракція, яка представлятиме інтереси Зеленського, відразу навколо неї розпочнеться кристалізація і групування депутатів.

Ярослав Макітра:

Серед наших політиків є такі, що роблять заяви заради самих заяв, а є й ті, хто хоче себе віднайти вже у новій політичній реальності, бо багатьох вона просто лякає. Вони бояться не того, що прийшов новий Президент, а того, що цього разу буде все не так, як завжди: не так легко буде домовлятися. І така когорта політиків вишукуватиме собі зручне місце, і з часом такі вчинки можуть перерости в комічну ситуацію, коли дедалі більше політиків демонструватимуть свою лояльність новому Президентові, навіть коли їх ніхто про це не проситиме.

З тих, хто може «підставити плече» Зеленському чи перефарбуватися, це може бути частина «Народного фронту», який як самостійна політична сила шансів на виборах не має; частина депутатів із БПП, також група людей Ігоря Коломойського, які зайшли в парламент і через «Народний фронт», і через «Самопоміч», і навіть через БПП; група «Відродження», керівництво якої має бізнес-стосунки з групою «Привату»; частково й «Самопоміч». Та й багато мажоритарників, які можуть причалити до нового політичного берега вже за звичкою.

І тут варто виокремити три основні фактори, чому «старі» депутати хочуть приєднатися до переможної команди. Є ті, хто хоче «добути термін» і докапіталізуватися, отримати ще певну фінансову вигоду; ті, хто намагатиметься робити все, аби зберегти своє місце в політиці; і ті, хто справді перелякався, бо розуміє, що може потрапити під кримінальну відповідальність, тому і доводитиме свою лояльність новому Президентові.

Володимир Воля:

Політики-євроінтегратори з БПП тривалий час уже були окремою групкою у фракції. З одного боку – залишалися у БПП, а з іншого – були в опозиції до фракції і влади загалом. Тому частина депутатів-мажоритарників, які представляють Наддніпрянщину і Південну Україну, можуть перейти в інші проекти. Я думаю, якщо нардепи виходитимуть із БПП, то не перебігатимуть в протилежний табір – до Зеленського, а швидше за все приєднаються до команди Гройсмана, який готується до участі в парламентських виборах ще з осені 2017 року.

Чи прийме когось зі «старої еліти» новий Президент у свою команду?

Олександр Кочетков:

У них жодних шансів: несумісна політична група крові. Вони не те, що декларують, а й живуть за зовсім іншими принципами. А новій команді потрібні професіонали. Та й «старі» люди новій владі просто не потрібні. От та ж Ірина Геращенко – що вона може і вміє, окрім того, як казати, що керівництво найкраще? Це що, особливий талант? І всі інші в БПП – що вони можуть? Тільки голосувати і підтримувати Порошенка. Та все ж є частина «єврооптимістів» у БПП, які переходитимуть до Зеленського, або й ті, яким просто неприємно бути в цій партії. Та й ті, хто свого часу з «Удару» перейшов до БПП, вже однією ногою – на виході. Бо Порошенко ж підбирав до себе у фракцію слухняних і вірних людей. А Зеленському вони не потрібні. Йому потрібні професіонали, а у БПП таких майже немає.

Ярослав Макітра:

Охочих перефарбуватися багато, бо ситуація для багатьох непроста. Багато із політиків ще себе шукає у новій реальності. А більшість із команди Порошенка, яка вже готова перевзуватися в «зелені черевики», не тільки чекає на заяви самого Порошенка, але й на те, як поводитиметься новий Президент і вивідує через його оточення бачення та позицію самого Зеленського. Тривають десятки або й сотні кулуарних перемовин, аби «старі» політики могли віднайти себе у новій реальності. Люди пропонують просто фантастичні речі, аби тільки залишитись: готові поділитися фінансами і клястися у привселюдній любові – усе, що завгодно. Тільки відповіді чіткої поки не отримали.

Я не здивуюсь, якщо серед таких, хто перебіжить до Зеленського, буде й Ірина Геращенко чи Ірина Луценко. Остання ж ходила на концерти «Кварталу» і сміялася у той час, коли чоловік сидів у в’язниці. І нічого – не турбував її малоросійський гумор. Тому в українській політиці все можливо, і в 98% тих людей, які знаходяться у парламенті, не те, що принципи відсутні, вони навіть не знають, що це таке, а знають одне: є посада і за неї треба триматися.

«Набирання у свої лави політичних колобків може стати для Зеленського серйозною помилкою»

А Зеленський при цьому може взяти й заявити, що нікого з тих, хто був при владі, він бачити не хоче. Тоді перефарбовування і бігання просто стануть без сенсу. Бо для нового президента політично недоцільно приймати в команду старих політиків. Тут варто зауважити, що саме він був єдиним кандидатом, під якого ніхто не знімався з виборів. Він не об’єднувався ні з ким і зараз створювати з кимось союзи означає йти проти себе і знівелювати все, що здобув. Бо набирання у свої лави всіх цих політичних колобків може стати для Зеленського серйозною помилкою, яка дуже швидко зіграє з ним злий жарт. І він просто може перетворитися на того, з ким боровся, набагато швидше, ніж може уявити.

Володимир Воля:

Частина чиновників і депутатів різних рівнів, які належать до «старого»  політикуму, будуть присутні також у команді Зеленського, адже у нього немає достатньої кількості нових кадрів, аби «закрити» всі вакансії. Імовірно побачити у новій команді тих, які були при владі, як-от Данилюк, але не прижилися, або й людей із попередніх урядів. Бо Зеленському, аби бути менш-більш ефективним Президентом, треба залучати в команду також людей із досвідом.

Чиї ще «квоти» можуть з’явитися у Зе-команді?

Олександр Кочетков:

Залучати у свою команду Зеленському десяток-два депутатів, які орієнтуються на Коломойського, – лише підтвердити свої зв’язки з ним, при цьому вони й так нічого не вирішуватимуть. Йому ж вигідніше створювати нову політичну силу – тоді його шанси на парламентських  виборах зростуть.

При цьому можуть у команді Зеленського з’явитися й такі, які не прижилися при владі Порошенка. Уже бачимо і Рябошапку, і Данилюка. У 2014-15 рр. був ще так званий «волонтерський десант» у виконавчу владу. Частина тих людей, які прийшли з бізнесу і мали певні успіхи, причому були людьми забезпеченими, пішли працювати у Кабмін – таких зазвичай брали на посади заступників міністрів. Та вони за декілька місяців з’ясували, що їх узяли тільки для вітрини, бо повноважень не дали. Усе вирішували перші особи, а ці могли тільки виконувати доручення. Тому й пішли звідти через кілька місяців, хоча це були фахівці. Тому такі екс-заступники міністрів, які прийшли до влади після Майдану, можуть бути інтегровані в команду Зеленського, адже певним чином знають систему, але не заплямовані. Бо якщо новий Президент братиме у свою команду людей заплямованих, це стане крахом його політичної кар’єри.