Вчора у Львові сталася знаменна подія. З нагоди 50-річчя творчої діяльності колектив Польського народного театру Львівського обласного будинку вчителя презентував комедію Мар’яна Гемара «Двоє панів Б.». Вистава відбулася у залі Львівського Українського Академічного Драматичного театру ім.. М. Заньковецької при переповненому залі. Ті, хто прийшов, отримали масу задоволення як від змісту вистави, так і від гри акторів, яку аж ніяк не можна було назвати аматорською.

Вечір вдався. Одне слово – вдався! Там не було нічого випадкового. Починаючи від вибраної п’єси, а вибирати було з чого, адже львівські театрали пам'ятають у виконанні польського народного театру і «Картотеку» Тадеуша Ружевіча, і «Помсту» Александра Фредра, і «Полювання на лиса» Славоміра Мрожека, і «Весілля» Станіслава Виспянського...

Але для ювілейної вистави було презентовано комедію «Два пани Б.». Її автор, Мар’ян Гемар, народився у Львові і навчався у Львівському університеті. У міжвоєнний час Гемар був знаменитий як один із найкращих і найдотепніших драматургів Польщі. Друга світова війна закинула його у Лондон, де він у 1946 р. створив кабарет «Білий Орел», a потім і політично-сатиричний театр. Унікальність театру Гемара полягала у тому, що це мабуть був єдиний еміграційний театр, який утримував себе сам, без жодних спонсорів. Гемар писав для нього усі тексти, музику, був режисером і навіть актором.

Польський народний театр у Львові також живе і розвивається, здобуваючи собі все нових прихильників з числа представників різних культур і народів, завдяки невтомній праці поєднаній з неабияким талантом його учасників.

Польський аматорський театр був заснований у Львові десять років після закінчення масової репатріації поляків з України. Батьком-засновником театру став вчитель-пенсіонер Пйотр Гаусфатер

Від 1966 року, після смерті П. Гаусфатера, художнім керівником театру став Збіґнєв Хшановський.  Пан Збіґнєв пов'язаний з театральною справою від дитинства. Виріс у будинку старого театру Скарбка (тепер театр ім. М. Заньковецької), де працювали його батьки. Від початків Львівського телебачення працював на телестудії, займаючись також і самодіяльним польським театром. У 1983 році через безглузді переслідування компартійних урядовців був навіть змушений еміґрувати до Польщі, але, на щастя зараз иає можливість тішити своєю працею і українського глядача. Пан Хшановський не лише приїжджає на спектаклі та репетиції польського народного театру, саме панові Хшановському належить постановка "Мойсея" у Львівській опері.

Після вистави відбувся урочистий вечір.

Його ведучі – знаменита львівська актриса Лариса Кадирова, яка тепер живе і працює у Києві і ще один гість зі столиці – актор Польського народного театру професор психології Вадим Васютинський. Пані Кадирова була в розкішній чорній сукні, а пан професор Васютинський у смокінгу і елегантнющих чорних туфлях, які чудово гармоніювали з сукнею партнерки по сцені.

На адресу театру надійшли урядові вітальні телеграми від міністерств культури України і Польської Республіки.

Вітання від українського міністерства зачитала Лариса Кадирова, затягнувши на честь театру українську здравицю «Многая літа». Зал підтримав актрису без особливого ентузіазму, а відтак дружно відгукнувся здравицею «Сто лят!»

Представник польського консульства пан Зигмунт Бадовський виступав без артистизму, але його хотілося слухати. Він від іиені польського уряду не лише поздоровив театр, але й привітав колектив театру та його головного режисера  пана Хшановського високою урядовою нагородою, а потому ще й вручив низці театральних діячів медалі «За заслуги перед культурою Польщі». «Вголосу» приємно відзначити, що серед інших цією відзнакою був нагороджений і Вадим Васютинський, наш давній друг і автор  нашого видання.

Привітати своїх колег прийшли також колеги з театру Заньковецької – народний артист України, лауреат Національної премії України ім.Т.Шевченка Федір Стригун та народна артистка України Таїсія Литвиненко.

Було безліч гостей та вітальних телеграм з Польщі та України.

Шкода тільки, що влада міста Львова проігнорувала запрошення на славний ювілей. Жлоби-с. Нічого не поробиш...