Попри поразку, гравці та тренерський штаб «Карпат» поле покидали не з опущеними головами. Вболівальники розуміли: команда зіграла на межі своїх можливостей, а відтак заслужила лише на оплески. «Зелено-білі» на рідній «Україні» зіграли як могли, а от з результатом не склалося. І тут справді нікому нічого не дорікнеш: на полі билися усі, однак клас і досвід у футболі грає велику роль, а інколи і найголовнішу. Матч «Карпати» - «Металіст» - яскраве цьому підтвердження.

Після другого тайму матчу Прем’єр-ліги у Харкові гравці «Металіста» розуміли: на теплий прийом у Львові очікувати не варто. У попередні два роки «Карпати» так приймали «Металіст», що ця команда летіла додому з мрією пробитися далі, аніж 1/8 фіналу, уже наступного року. Утім, у тих сезонах «Металіст» був задіяний у єврокубках, відтак до таких змагань як Кубок України команда поставилася не максимально серйозно. У цьому сезоні харків’яни уже через відомі причини у єврокубках награлися, тому вирішили поєднювати два українські фронти. А з таким складом, який є зараз під руками у Мирона Маркевича, мабуть, буде гріхом не ставити завдання бути першим і там, і там.

«Теплий» прийом на «Україні» гравці «Металіста» відчули з перших хвилин зустрічі. Фани «Карпат» так надиміли на трибунах, що склалося враження, що арбітр Сергій Бойко може повернути команди назад до роздягальні. Словом, святкове атмосфера на трибунах відчувалася сповна. Вболівальники підготувалися до свята під назвою Кубок України.

З перших хвилин зустрічі «Карпати» нагадали супернику, що він грає в гостях. Одна з атак господарів у дебюті матчу завершилася голом Гладкого, проте лайнсмен у цьому епізоді вгледів офсайд. А коли положення поза грою уже не було, нападник «Карпат» на прізвище Гладкий примудрився не влучити у ворота з лінії воротаського майданчика. За голову взявся не тільки Олександр – за голову взялася уся «Україна»…

Загалом, у першій половині першого тайму гра «Карпатам» вдавалася. До повного щастя і гравцям, і вболівальникам бракувало забитого м ’яча. Тоді, здавалося б, «Металіст» опиниться у вкрай неприємній ситуації. Утім, футбол і цікавий тим, що складно передбачити хід розвитку подій на полі. У середині тайму удар по собі і водночас удар в «дев’ятку» отримали «Карпати». М’яч після удару Гомеса метрів з 24-ох був недосяжним для Ільющенкова.

Найреальніший шанс для того, аби зрівняти рахунок був в Ткачука. Андрій потужно пробив над поперечиною метрів з 25-ти. Здавалося б, перший тайм так і завершиться з мінімальною перевагою гостей. Утім, так тільки здавалося. Олександр Ільющенков наприкінці тайму зробив грубу помилку на виході, не втримавши м’яч у руках після подачі з флангу. Захисник Родріго Моледо не пробачив такого огріха від «карпатівського» воротаря – 0:2.

Невідомо які слова своїм підопічним у перерві говорив Олександр Севідов, однак можна припустити, що «коуч» господарів будь-що попросив своїх гравців постаратися забити якомога швидший гол. Навала воріт «Металіста» не могла не тішити очі. Ударна п’ятихвилинка «Карпат», хоч і не увінчалася успіхом, однак з пам’яті так скоро не зникне. Було приємно милуватися тим, як українці "возили" легіонерів.

У цій навалі Зеньов головою пробив у поперечину, а м’яч після удару Пашаєва воротар «Металіста» Горяїнов перевів на кутовий. Штурм воріт гостей тривав, проте для «Карпат» усе було безрезультативно. Гості витримали навалу суперника і перемістили гру в центр поля.

Як виявилося згодом, це було фактично усе, на що «Карпати» спромоглися у другому таймі. Утім, мабуть, лише така тактика у разі забитого м’яча мала успішне продовження та перспективне майбутнє. Було б безглуздо віддати «Металісту» м’яч, і зробити свою ставку на контратаки. Команда Мирона Маркевича настільки вдало вміє контролювати м’яч, що могла б його спокійно катати на своїй половині поля. Тактика «Карпат» була правильною, однак уже інше питання, що безрезультивною.

У другій половині другого тайму «Металіст» уже грав на класі. Гості з Харкова не летіли стрімголов вперед. Про оборону воріт ніхто не забував. Моменти біля воріт Ільющенкова виникали, проте кіпер львів’ян діяв надійно. А коли візаві Ільщенкова Горяїнов м’яч проводжав поглядом, той бився об каркас воріт. Так було на 76-ій хвилині матчу, коли Гладкий бив після передачі Васіна.

У другій половині другого тайму, мабуть, ближчими до успіху були харків’яни. Помічник Мирона Маркевича Ігор Рахаєв підсилив гру, випустивши на поле Бланко та Девіча. Натомість футболістів такого рівня у своєму складі Севідов немає, відтак про підсилення гри у другому таймі говороти було неетично.

Наприкінці матчу, коли уже було зрозуміло, яка команда припиняє боротьбу у Кубка, а яка йде далі, з позначкою «мінус» відзначився молодий Вадим Страшкевич. Спочатку «карпатівець» отримав жовту картку за фол на супернику, а через кілька секунд - другу жовту через незадоволення рішення арбітра. Сергій Бойко матч у Львові підвів до того списку поєдинків «Карпат» та «Металіста», у якому, уже згідно «традиції», «Карпати» догравали матч у меншості.

Після фінального свистка вболівальники аплодували «Карпатам». Хто хоч більш-менш орієнтується у футболі, розумів: у цій грі «зелено-білі» зробили усе, на що були здатні.

Кубок України. 1/8 фіналу
«Карпати» (Львів) – «Металіст» (Харків) – 0:2 (0:2)
«Карпати»: Ільющенков, Пашаєв, Гітченко, Балажіц, Костевич, Ткачук, Голодюк, Федорчук (Васін, 63), Льопа (Мартинюк, 69), Зеньов, Гладкий (Страшкевич, 77).

«Металіст»: Горяінов, Вільягра, Папа, Моледо, М. Азеведо, Гомез, Соуза (Бланко, 79), Едмар, Краснопьоров, Х. Соса (Пшеничних, 90), Гоменюк (Девіч, 65).
Голи: Гомез, 22, Моледо, 43.
Попередження: Голодюк, 15, Пашаєв, 24, Федорчук, 51, Гітченко, 75, Балажіц, 83, Страшкевич, 90+3 – Гоменюк, 32, Вільягра, 35, Х. Соса, 88.

Вилучення: Страшкевич, 90+3.
Арбітр – Сергій Бойко (Іванків, Київська обл.).

Асистенти арбітра: Андрій Мотика (Тернопіль), Максим Чертоляс (Черкаси).
Четвертий арбітр – Ігор Бицкало (Одеса).

Інспектор ФФУ – Олег Зубарєв (Слов’янськ, Донецька обл.).
Делегат ФФУ – Борис Гореліков (Чернівці).

Богдан Пастернак