„все, що рухається, є комунікація; все нерухоме – порнографія”. Жан-Люк Годар

відзначення дня памяті жертв голоdоморів і політичних репресій дрейфує невідомо куди. це Львівщина. це нормально. площа Шашкевича, пам'ятник жертвам комуністичних репресій. бабці-кіllбіllихи лізуть на абордаж. їм не спиться. вони незадоволені. валідолу на них немає. обіцяють надавати Садіку тим куцим віником по фейсу.

ні порядку ні організації нічого. зібрали купу людей і не знають що з ними робити.

секондхендні вінки несуть мажори у довгих чорних плащах і туфлях з загостреними носами. курсанти семінаристи пофігісти. курсанти пішли з трунами у невідомому напрямку. їх доганяють. тре стояти на Дорошенка. fормується колона незрозуміло і нерvово. пузаті священники пластуни несуни партійних прапорів.

дорогу завчасно не перекрили. а навіщо? tрамваї з людьми паряться без динаміки. чекають на Кашпіровського. пасажири фоткають. пенсіонери дивляться крізь вікно. работнікі Євросєті курять і лахають. рай для щипачів.

влада тут як тут. Sеник, Коsів. Sадовий буде на Личакові. керівник львівського „Меморіалу” Гринів. Пітко&Просвіта. краще б він, згодом, на трибуну не виходив. 2 слова до купи не може зв’язати. Куйбіда сплив на перископну глибину.

та, перед тим всім, в центрі, грає мінорний music. нафіга це радянське „лєбєдіноє озєро”? постійно треба то довести до повного абсурду? треба повимахуватись довбаною dерев’яною п’ємонтщиною. допотопні інтонації акторів драматичних театрів. фальш крізь сльози. зате паfосно та бабці ревуть, мліють і пісяють від кайfу.

що політики будуть робити як ці бабуліни повимирають? де вони ще знайдуть таких овець в кролячих шубах? прикіл у тому, що ці  галицькі пані нічим не відрізняють в істеричності від мааскосвско-праваславних тьоток. див. фото

емблему „Sвободи” присобачили до ікони. біс! браво! що Янукович на іконі, що Ющенко, що свободівські 3 пальці. і чим це відрізняєтесь від цеzарепаpізму Русского праваславнага братства?

пластмасові квіти на могилу. який йолоп таке щастя придумав?

майже заплаканий Садоvий промовляє до скорботної львівської громади. Куйбіdа закликає громаду на штурм ВРУ, яка ніяк не може визнати Голодомор актом геноциду.

sамотній таваріщ з Києва боязко та обережно намагається втихомирити попередні заклики кидатись на амбразуру антиукраїнського парламенту. ізі. easy. заколисує місцеву багєму підмазками про передову роль галицької політичної еліти, як авангарду прогресивного українства. ви нас ведете вперед! гордо він заявляє пантовим галичанам. хто йому вірить?

яка нафіг еліта? де ви її бачили, дядьку? скільки б там не засідала ця вся професура, чи в Ї, чи в ЖЖ, чи в МеЖо і не бакланила про міфічну львівську еліту. ну немає її. нема.

дисиденти дуполизного руху. кар’єристи. брехуни. зрадники. стукачі. грантососи. от вам і вся модерна львівська еліта. Яник подарував місту щось з львівського архіву – Яник супер! на Майдані ж кричали, що Яник – мудак, що Святий Дух над Майданом ширяє. тепер бігають до проффесора по лаве.

Тягнибок під час промов старших товаришів, стоїть десь позаду vіпнутих і всім виглядом демонструє свою зневагу до щасливих володарів парламентських мандатів та інших владних органів. він тєрєбіт пластмасові квіти. намагається звернути на себе увагу. це все робиться з приспівом: ти атказала мнє 2 раза, нє хачу сказали ти, вот такая ти зараза, мандатА маєй мєчти.

нарешті його випускають в пампаси. його без питань можна запрошувати в трупу театру Курбаса. в „Хвалі Еросу”, він сміливо може замість Цьони грати роль Зевса. кидати гранати з балкону, дебоширити, клеїтись до глядачів... все інше залежить від його фантазії.

Тягнибок заводить публіку своїми традиційними гаслами і закликом до помсти. канєшна, Путін і компанія – урюки рідкісні, але тут під боком, Садік тримає львівські гроші у московському банку Лужкова. де голос Свободи?

добре, що Кендзьору не дали слова.

архієпископ Ігор Возняк щось-там говорить з папірця. целофанова промова. священники, як сироти туляться на сцені. на їх обличчі написано одне – що ми тут робимо. їм нудно і холодно. вистукують популярні мелодії своїми мештами.

якийсь з курсантів, побачивши мій бундесверівський френч кричить „фашист”. в мене ще й арафатка. про це чомусь не згадують. Бен Ладен ще живий. бояться. вже після цього всього дійства, один приставучий пресушний політолог намагається шпрехати до мене дойчею, ніби вициганює грант. як люблять украйонці підлизуватись до іноземців, то вафлі.

промовці побачили у майбутніх офіцерах свою надію. угу.

якісь таваріщі з vіп-zони задоволено ржуть під час того, як труни складають у підземелля. (фото "вгодований сміх") видно, вони гарно пообідали. їх вгодовані фейси у цей час десь на Карибах чи Багамах. в шумній компанії домовляються про те, що пану N не давати більше слово, а то його заносить. ги-ги-ги.

галіма, недороблена церемонія на Личакові. повна лажа. все зроблене на швидку руку чи п’яну голову. бруківка лежить не щільно. хитається. плити з гачками. стирчить арматура. 7 здорових чуваків носять 2 плити дєдовським методом.

напис з прізвищам розстріляних прикріплюють шурупами. їх закручують на раз-два і забивають кілком. що ні в кого викрутки немає? лівий шуруп стирчить на 3 см. пофіг. і так сайдьот. ці 2 шурупи забивав працівник, якого тримали під яйця два інших працівника. така ось імпровізація.

що не можна було знайти якої драбини? враження таке, що ховають самогубців чи злих і багатих родичів, які не згадали їх прізвищ в заповіті. аби як. поспіхом. головне під співи Матвієнко і голос Ступки. головне, приурочити до дати. раждьонниє в СССР.

у відсутності викрутки та драбини напевне винні москалі, жидо-масони, мормони, адвентисти, п’ятидесятники і саєнтологи? в цій країні, хоч колись, щось буде робитись не через жопу?

не можна було то всьо зробити без пафосу і без помпи? спокійно чітко досконало. як хоч той же цвинтар орлят. оооо! як же забути про клятих ляхів, які кров нашу пили! зробити не до річниці, але добре. раз і назавжди. щоб потім не доробляти 20 разів. не до 25 листопада, але професійно.

солдати несуть ще труни, а люди вже біжать несуть свічки пластмасові вінки. місця ж нема. їм по барабану. аби зарісавацца перед людьми. наплакатись перед камерами.

нафталінова хвилина мовчання. як тільки просвистів свисток про закінчення матчу, за нелічені секунди, всі першоквітачі змахались до тещі на пєльмені.

номер відбули. галочку поставили. занавіс.

P. S. краще б цей день запам’ятався тихими нічними свічками біля пам’ятника Шевченку.

весела компаніяпочатокрівняння на окулярипам’ятний оркестр
    
міліція з народомм-да, фіговом-да, не гламурнєнкоцентр
    
курсантська молитвана могилахза що, Господи?спрага крові
    
любі друзіневловимі месникиголос Україниквіткові забавки
    
пісня лине через крайкиєвський таваріщбадьора бруківкав атаку!
    
Кендзьор і дзеркальцебеz коментів23щас спаю
    
світле майбутнєпідземний цвинтар 1підземний цвинтар 2сльози
    
3 перстені30в пошуках правдив тіні
    
вгодований сміхцікавомаразмарматура пам’яті
    
шуруп тупостіквіти на руїнахсвічка і бруківка40
    
 
вінок від Тягнибоканизинні хрестикінець