Інтелігент старого гарту

У музеї цього художнього професійного закладу Йосипові Петровичу Станьку присвячений окремий куточок: є погруддя майстра, родинні світлини і вироби, створені його руками. Й усі інші експонати – а це різьблені тарелі, свічники, шкатулки, скриньки, чудово прикрашені яворівською різьбою меблі – живий пам’ятник цій людині. Заслуга Йосипа Петровича Станька саме у тому, що він перевів традиційний яворівський розпис, який був на побутових речах, у різьбу, дав йому друге дихання. Орнамент, який наносився на поверхню предмета фарбою, він перевів у різьбу, запровадив це у навчальній програмі в училищі, де викладав.

Спочатку училище було у Яворові, а в 1963 році його перевели до Івано-Франкового. А виник цей мистецький заклад завдяки митрополитові Андрею Шептицькому. Люди цього краю, де землі неродючі, виживали переважно з ремесла. Митрополит Шептицький бачив, що на Яворівщині є багато умільців, які виготовляють різні дерев’яні вироби, іграшки і розписують їх своїм особливим яворівським розписом, але кожен з них діє самотужки. Він об’єднав цих майстрів щоб вони вчилися один в одного, і так виникла перша забавкарська школа. Ця школа й була прообразом нинішнього художнього професійного училища №14.

Цій «забавкарській школі» й присвятив двадцять років свого життя Йосип Петрович Станько. Він народився 30 квітня 1893 року у місті Яворові, був п’ятою дитиною у сім’ї, найздібніший до науки. Станьки жили буквально через дорогу, де були розташовані дві школи: неповна середня школа ім. Т. Г.Шевченка і поруч «Крайовий науковий варстат» (знаменита промислова школа). На подвір’ях цих шкіл і зростав малий Йосип. У неповній середній школі закінчив 7 класів, а далі пішов вчитися до промислової школи столярно-різьбярського фаху – на чотири роки. Далі, уже всупереч батькам, поїхав вчитися до промислової школи у Львові, де здобув спеціальність майстра-вчителя у столярно-різьбярській справі.

«Мій батько – це особлива людина, інтелігент старого гарту, - ділиться спогадами син майстра Ярема Йосипович Станько, який є частим гостем цього училища, членом журі конкурсу імені Станька.. - Він мене не виховував, я просто при ньому виростав. То був педагог з великої літери. Я мусів рівнятись на норми його життя. У нашій родині, де виростало четверо дітей, панувала атмосфера порядності, духовності, моральності».

… Розмовляємо з Яремою Йосиповичем у музеї училища, де зберігається багато мистецьких робіт учнів, курсові та дипломні роботи, а з недавнього часу – ще й з конкурсів імені Станька. Оглядаємо родинні фотографії: ось Йосип Станько в формі вояка австрійської армії, на іншій світлині – в колі родини. Він викладав в польській гімназії, українській гімназії, в Яворівському училищі…

«Усе життя батько присвятив школі і педагогіці, – продовжує розповідь Ярема Станько. – Він бачив у мені свого послідовника, але моє життя склалося інакше. Я був військовим, зараз на пенсії, завжди з великою охотою приходжу сюди, цікавлюся усім, що тут відбувається. Дуже добре, що училище проводить такий конкурс. Це працює на його імідж, заохочує учнів, підшукує абітурієнтів».

Хто найкращий?

Цьогорічний конкурс фахової майстерності в Івано-Франковому уже четвертий, і він присвячений 120-річчю від дня народження знаменитого майстра. До колишнього Янова на Львівщині, де так любив відпочивати Іван Франко, з’їхалися представники подібних мистецьких шкіл з різних регіонів України. Відбулась урочиста церемонія відкриття, і юні різьбярі приступили до виконання конкурсної роботи – різьби тригранного свічника з використанням регіонального компоненту свого краю. Роботу учнів оцінювало високопрофесійне журі.
Ще заздалегідь учні мали приготувати «домашню роботу» - ескіз різьби свічника, яку вони виконуватимуть під час конкурсу. І ось тринадцять хлопців і одна дівчина – єдина представниця слабкої статі Ліана Голованова, яка навчається в ХПТУ №14, - приступили до роботи. Ліана приїхала вчитися в Івано-Франкове із Закарпаття. Хоче довести, що професія різьбяра – не лише чоловіча. То треба було бачити як вона філігранно різьбила своїми тоненькими жіночими пальчиками з манікюром…

«Я вирішила вчитися на різьбяра, бо мені це подобається, – каже дівчина. – Уже закінчила перший курс, а яворівську різьбу вибрала тому, що тут не потрібна сила. При її виконанні більше знадобиться пластика, а тому таку різьбу можуть освоювати дівчата». Ліана уже навчилася наносити різьбу на різні декоративні скриньки, дерев’яні іграшки. Каже, що цей їй цікавіше, ніж вишивати. Забігаючи наперед, скажу, що дівчина зайняла третє призове місце на конкурсі, опередивши багатьох хлопців.
Іван Мисюк з цього ж училища навчається уже третій рік. Його майбутня спеціальність – виробник художніх виробів з дерева. Хлопець каже, що така професія зараз є досить запотребуваною. Усе більше людей хочуть мати не лише прості ужиткові речі, а з художнім оформленням, щось особливе, оригінальне, а тому Ілля сумлінно опановує усі секрети цього фаху. Хлопець каже, що впевнений у своєму майбутньому працевлаштуванні.

Іван Доменко, який приїхав на конкурс з Вижниці, виконує на своєму свічнику гуцульську різьбу - те, що притаманне його краю. Каже, що такий конкурс допоможе йому у майстерності, розширить кругозір. «Тут я дізнався про яворівську різьбу і багато цікавого про цей край».

Руслан Калинич з міста Косова н Івано-Франківщині представляє справжню Мекку різьби, бо там що не хата – то свій майстер. Саме у селі Яворів на Косівщині цей вид мистецтва започаткований славетним різьбярем Юрієм Шкрібляком. Минулого року Косівщина відзначила 200-ліття від дня його народження. Великий рід Шкрібляків упродовж двох століть дивує своїми дивовижними мистецькими виробами. Саме вони додали до різьби інкрустацію – дерево по дереві, інкрустацію дерева металом, бісером. Таку інкрустовану різьбу, яка притаманна Косівщині, й вибрав для своєї конкурсної роботи Руслан. І не помилися. Його роботу високо оцінило журі, присудивши друге місце. А перше місце здобув учень Івано-Франкового училища № 14 Олег Свистак, який виконував традиційну для цього регіону яворівську різьбу.

Ще були інші переможці й чимало нагород, заохочувальних призів, та найголовніше те, що такі конкурси багато дають як самим учасникам, так і тим учням, які навчаються у цих мистецьких закладів. Подібні змагання із фахової майстерності проводилися у кожному училищі, а до Івано-Франкового поїхали найкращі.

Один із членів журі викладач кафедри художнього дерева Львівської національної академії мистецтв Іван Король сказав: «Такий конкурс – це одне коштовне скло в мозаїці цілої держави. Те, що робиться тут – безцінне. Це свято маленьких художників, які повезуть цей досвід по своїх школах».

Фото авторки